WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська мова на зламі віків (кінець xix — початок xx ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Українська мова на зламі віків (кінець xix — початок xx ст.) (Пошукова робота) - Реферат

прокльони і лайки: Ну то нечиста мати з ним, тю на тебе, я тебе як стану, так за дев 'ятими ворітьми кавкнеш; засмієшся ти в мене на кутні, хай вона вам струтиться, безвісти пішла б ти, все один чортів батько, на чотири вітри оженило б тебе та на n 'ятий шум, розкрили вершу, як ворота; не плещи казна-чого, щоб тобі очі по, вилазили, нема на тебе кручі, кат би тебе попостукав, ах ти ж бісова пара і под. До цього треба додати ще примовки: Отой Петро, оте дурне лепетро, козина головка, не боїться ні собаки, ні сірого вовка, та гуляв з дитиною на майдані ("У жнива").
Серед творів С. Васильченка є й імітація під фольклор. У таких "казках" звичайними є характерні для усної народної творчості звороти: Ось послухайте ж... ("Осіння казка"), Пішов козак темними ярами, пішов смутний та невеселий (там же).
У повісті про життя і творчість Т. Шевченка "Широкий шлях" письменник часто вдається до ремінісценцій: За ним розбіглися, як руді мишенята, його менші брати і сестри; Ох, палати, палати. Бодай ви уже й терном були позаростали; Почорніло якось село, небо синє - і те помарніло.
Чимало в мові С. Васильченка місцевих слів. Це, зокрема, голінний "завзятий", покіль "доки", плохий "смирний, тихий", роботяжечка, поназдивитися "роздивитися", мантулик "лагоминка", старунчик "той, хто старує, говорить як старий", нетеча "нечиста сила", хлудина "хворостина", ліса "тин", жилуватий "мускулястий, дужий", трямок "бантина", зарічений "той, хто любить суперечити", вшелевкатися "потрапити кудись невдало", зуспити "зустріти", розумовський "дуже розумний", гуторка "мова, спосіб мовлення", спускатися "з'їжджати з гори на санках" та ін. У "Словарі" за ред. Б. Грінченка з наведених немає тільки слова розумовський.
Східна Україна, як відомо, була досить-таки зросійщена. Тому не встерігся письменник таких росіянізмів, як кажеться "здається", прошлого року, будто, знакомий, старанний, хто мішає, не обіщає, миролюбіє, похожий, храбро, желізо та ін.
Згідно з північноукраїнською діалектною стихією займенники після прийменників не мають приставного /н/ (про його), особовий займенник середнього роду воно уживається на означення чогось не зовсім певного, без ознаки статі (воно ж прив'язане - про недоростка), паралельно вживаються форми се і це (се, брате, дурне; це я замерзаю в степу), дієслова в третій особі однини теперішньо-майбутнього часу вживаються переважно без кінцевого -є (не зна, співа, стріля), хоч воно може й уживатися (гуляє). Не уникає письменник активних дієприкметників теперішнього і минулого часу (ходячого сусіда, над помершою), інфінітив уживає переважно з суфіксом -ть (співать, сміяться, мать, спать). Прикметники й прикметникові займенники можуть уживатися в членній формі (серце палючеє, такеє, на чужую, сяя година, дурную, дорогая, золотеє), разом з тим нерідко уживаються скорочені слова (тра, ка, вам Прісько бігати більше; та вона по-нашому, мо й не вміє; я не хо). Письменник не зловживає суспільнополітичною лексикою, проте подих революції 1905 р. в його творчості відчувається: агітація, громадяни, делегати з'їзду, збори, протести, маніфестації, мітинги, прапори, "Марсельєза", рівенство, братерство, воля і навіть образне революційна завірюха. У післяжовтневий час його лексика збагачується такими словами, як комісар, комнезамож і под. До колгоспів і радгоспів С. Васильченко, як відомо, не дожив.
Короткий нарис про мову цього видатного розбудовника української мови варто завершити словами в день його 50-ліття від 30-ї трудової школи м. Києва: "Вітаємо з п'ятдесятирічним ювілеєм нашого друга й товариша Степана Васильовича Панасенка - Васильченка, глибокого знавця дитячої душі, що змалював її в багатьох художніх образах і збудив у ній почуття краси й любові до вільного українського слова".
Отже, кінець XIX - початок XX ст. - короткий, але дуже плідний період у розвитку української літературної мови. Він збігається з пробудженням української національної свідомості, зі спробами збудувати свою власну державу, з бурхливим наростанням художньої творчості як у галузі літератури, так і в інших ділянках мистецтва.
?
Використана література
Булаховський Л.А. Питання походження української мови. - К., 1956.
Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г. Шевченка: Словник-покажчик. - Дніпропетровськ, 1982.
Возняк М.С. Галицькі граматики української мови. - Львів, 1911.
Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). - К., 1961.
Горецький П.Й. Історія української лексикографії. - К., 1963.
Горобець В. Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. - К., 1979.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. - К., 1993-1995.
Гудзій М.К. Українські інтермедії XVIІ-XVIІІ ст. // Українські інтермедії XVIІ-XVIII ст. - К., 1987.
Гумецька Л.Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв'язків періоду XIV-XVIІ ст. // Дослідження з української та російської мов. - К., 1964.
Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К., 1987.
Житецький П.И. "Энеида" Котляревского и древнейший список ее. - К., 1900.
Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. - К., 1889.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX -поч. XX ст.). - К., 1970.
Кобилянський Б.В. Лекції з історії української літературної мови. - Львів, 1965.
Колете В.В. Древнерусский литературный язык. - Л., 1989.
Костомаров Н. Мысли южнорусса. О преподавании на южнорусском языке
(Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова). - К., 1928.
Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда. - Т. 1. - К. 1958; Т. 2. - К., 1961.
Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої пол. XIX ст. - К., 1946.
Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. - К., 1984.
Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К., 1977.
Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. - К., 1984.
Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX - на поч. XX ст. - Харків, 1985.
Німчук В. Мовознавство на Україні в XIV-XVIІ ст. - К., 1985.
Огієнко І. Нариси з історії української мови. Система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. - Варшава, 1927.
Огієнко І. Історія української літературної мови. - К., 1995.
Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К., 1971.
Русанівський В. M. Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов. - К., 1985.
Свенціцький І.С. Нариси про мову пам'яток староруського письменства XI віку // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. - 1948. - Т. 7.
Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 1. - К., 1959; Ч. 2. - К., 1961.
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве