WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови (магістерська робота) - Реферат

Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови (магістерська робота) - Реферат

Ці мовознавці, методисти (Ф.Буслаєв, К. Ушинський,...)пропагували граматичний напрям в навчанні орфографії.

Заперечуючи свідомість у процесі утворення орфографічних умінь, антиграматисти (В.Зелінський, Н.Раєвський, О.Зачиняєв та ін.) стверджували, що для навчання правильного письма необхідні лише механічно утворені навички, незалежно від рівня здобутих теоретичних знань. Так, німецький педагог Борман висунув теорію, згідно з якою кращим прийомом навчання орфографії є переписування, яке, на його думку, повинно забезпечити міцність набутих учнями орфографічних навичок. Таку ж позицію зайняли Гагенмюллер, Фукс, Лабзін, Болдін, Ебінгауз та ін.

А, наприклад, А.Дістервег виступав за те, щоб ''не оку, але вуху віддати перевагу в навчанні школярів орфографії.''

Антиграматизм, до зародження якого були причетні К. Житомирський, І.Соломоновський,В.Фармаковський,Ц.іБ.Балталов і ін., наробив великої шкоди навчанню правопису школярів. Вважалося, що орфографічно правильне письмо більше залежить від механічних навичок, ніж від знання правил.

О.Томсон висловився за те, що орфографії можна навчитися ''тільки посередництвом писання'',без усякого мислення, тобто автоматично, не розмірковуючи. На його думку, навчаючи в школі правопису, не помічають, що грамотність – ''у м'язах і нервах руки'', у зорових спогадах. Ідеї антиграматизму розвинули у своїх роботах П.Афанасьєв, М.Державін, В.Малаховський та ін.

У працях психолологів і методистів Д. Богоявленського, С.Жуйкова, М.Рождественського, С.Чавдарова,О.Біляєва та ін. пропагувалися принципи диференційованого підходу до навчання правопису орфограми з різною лінгвістичною характеристикою та з урахуванням створення адекватних умов для формування в учнів відповідних орфографічних навичок. П.Гальперін, О.Запорожець, Д.Ельконін охарактеризували вміння й навички як дії, що формуються поетапно. Виконуючи їх шляхом застосування теоретичних знань, набуваються вміння, які, автоматизуючись, згодом стають навичками. Стосовно орфографії вміння розглядаються як "такий рівень оволодіння знаннями,'' за якого учень здатний використовувати знання на практиці. Інакше кажучи, це здатність "переносити'' правило на аналізовані слова з контрольною орфограмою. (19, с. 16)

Тема "Вимова і правопис слів з ненаголошеними [ е ], [ и ]" є однією з найскладніших не тільки з української мови для початкових класів , а й в українській орфоепії й орфографії взагалі. Більшість лінгвістів і методистів, дослідників цієї проблеми сходяться на тому, що успішному засвоєнні учнями правописного правила і вмінню ним користуватися мають обов'язково передувати : формування поняття наголосу та набути вміння визначати його в словах; семантико-морфологічна робота зі спільнокореневими словами, вироблення, осмисленого вміння правильного творення граматичних форм та навички словозміни. Вчені доводять, що опора на наголошені форми не може слугувати основною методичною лінією в роботі з ненаголошеними голосними. Це тільки один із технічних прийомів, який хоча й має велике практичне значення, але не спирається на знання особливостей граматичної будови мови.

Вивчення проблеми показує, що до опрацювання слів з ненаголошеними голосними методисти в основному підходять з метою розв'язання орфографічних завдань. Питання ж вироблення в учнів орфоепічних навичок у процесі вивчення цієї теми, в якій органічно переплітаються фонетичний, графічний, граматичний, лексичний, орфоепічний та орфографічний аспекти, висвітлюється недостатньо. А тому її опрацювання нерідко будується так, немовби орфоепічні навички учнів щодо вимови слів з ненаголошеними голосними уже сформовані. Не враховується, зокрема, явище зворотного впливу орфографії на орфоепію, що особливо помітне в початковому навчанні мови. Нерідко трапляється, що навіть ті діти, які до школи здобули правильну навичку вимови, протягом перших років шкільного навчання втрачають її під впливом графіки, читаючи слова відповідно до їх написання — "орфографічно". З огляду на зазначене вчителі в 3 класі мають взяти до уваги саме формулювання теми в програмі і в підручнику, зорієнтоване на формування як літературної вимови слів, так і їх правильного написання.

Добір вправ у новому підручнику для 3 класу (І ч.) забезпечує реалізацію цих двох аспектів в опрацюванні теми і враховує, зокрема, принцип поступового нарощування орфографічних труднощів. Спочатку пропонуються завдання, які вимагають розгорнутих навчальних дій за правилом, з письмовим позначенням перевірного слова (вправи 199—206), пізніше учні самостійно вставляють у слова пропущені орфограми, усно добираючи перевірні слова (згорнутий варіант алгоритму дій на застосування вивченого правила). Окрему увагу зосереджено на завданнях з настановою семантичного (суто лексичного, значеннєвого характеру) — учні мають зіставити вихідні (контрольовані) слова зі словами, дібраними для перевірки, за їх семантичною спорідненістю, закладеною в корені (вправи 204— 206). Велику роль відіграють вправи, які ґрунтуються на слуховому сприйнятті. Адже тільки навчившись сприймати, чути і "впізнавати" виучувані орфограми на слух, учні по-справжньому зможуть виявити (перевірити) свою орфографічну грамотність. А це вимагає відповідного комплексу вправ, у виконанні яких зорові, слухові, мовленнєво-рухові (артикуляційні) і навіть суто моторні відчуття діяли б у взаємозв'язку з поступовим наданням переваги слуховому сприйняттю, з якого й починається розв'язання орфографічної проблеми зі словом.

Опрацьовуючи тему "Вимова і написання слів з ненаголошеними голосними [є], [и]" в 3 класі, слід постійно спиратися на здобуті учнями знання з розділу"Будова слова". Зокрема, треба показати учням, що, крім засвоєних ними прийомів перевірки ненаголошеного звука добором спільнокореневого слова чи опорної форми, написання слів з ненаголошеними голосними можна здійснювати і на граматичній основі, тобто спираючись на будову слова, на вміння виконувати морфемний аналіз. Тому, крім дій за вивченим правилом, слід спрямовувати учнів на розв'язання завдань як орфографічного, так і граматичного характеру способом цілеспрямованого виділення в словах окремих значущих частин: кореня ([глиебокий] — глиб); префікса ([виеносиети] — ви); суфікса ([с'ічен'] — ень); закінчення ([робиет'] — ить). Наприклад, щоб перевірити написання ненаголошеного голосного і запобігти можливій помилці, перед записом слів із цією орфограмою учні відповідають на такі запитання: Який корінь у слові селитися? (-сел-) Який суфікс у слові меншенький? (-еньк-) Який префікс у слові вишиває?(ви-) [ 9, с.244]

Перед тим, як відповісти на поставлене запитання, учень має самостійно здійснити пошук — дібрати спільнокореневі слова, знайти в них спільну частину (корінь), визначити префікс, суфікс. Голосний звук у виділених значущих частинах слів, найчастіше односкладових ( -сел-, -еньк-, ви-), вимовлених окремо, стає наголошеним, тому вимовляється чітко, так, як має позначатися в слові. Таким чином, одне запитання вчителя спонукає учнів до розв'язання двох завдань — лексико-граматичного (визначення в слові значущої частини) і орфографічного (перевірки сумнівного голосного звука).

Корисним є також коментування учнями окремих орфограм з опорою на морфемний аналіз слів у ході колективного виконання письмових вправ. Наприклад: "Книжки — закінчення -и". "Виконувати — префікс ви-". "Лісника — суфікс -ник-". "Зеленим — закінчення -им" тощо.

Добір перевірного слова в більшості випадків потребує елементарного словотвірного аналізу, пошуку і встановлення смислових зв'язків між спільнокореневими словами. А тому робота має бути спрямована також і на збагачення словникового запасу школярів та його активізацію. З цією метою корисно застосовувати вправи на гніздування спільнокореневих слів (встановлення між ними спільного і відмінного), спостереження за значенням, якого надають слову окремі морфеми. Зіставлення звучання кореневого голосного в наголошеній і ненаголошеній позиціях, виділення з-поміж спільнокореневих тих слів, що потребують перевірки, та тих, які можуть слугувати опорою дляправильного написання,— контрольних, сприяють свідомому оволодінню правилом, творчому застосуванню його під час вирішення орфографічних задач в нових умовах, з новими лексемами, і, головне, в процесі письма на слух.

Loading...

 
 

Цікаве