WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень - Реферат

Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень - Реферат

Для градаційних речень зі сполучниками не те щоб ... а (але, а й, але й), не те щоб ... а (але, а й, але й) характерним є те, що їх друга предикативна частина містить поправку того, про що мовиться в першій предикативній частині. Можна стверджувати, що складні градаційні речення з цими сполучниками є одним зі способів відображення діяльності мовця по добору лексичних засобів – пошуку слів. Автору висловлення буває важко адекватно вербалізувати актуальний для нього зміст. Іншими словами, мовець використовує ці сполучники тоді, коли він "не має такого вербального відображення ситуації, яке б він оцінював як достатнє, тобто такого, що відповідає зображуваному явищу та комунікативному наміру" [5, 120]. Ілюстрацією до цього можуть слугувати речення Ті факти утиску селян за кріпацьких часів, котрі списав Д.Нечуй в "Миколі Джері", – не то, щоби пересаджені, – вони, бачиться мені, зблідло освічені... (І. Франко), у яких спостерігається мовленнєва діяльність мовця по добору відповідних мовних засобів. Таким чином, використовуючи у висловленні сполучники не те що ... а (але, а й, алей),не те щоб ... а (але, а й, але й), мовець тим самим наближається до тієї, достатньої, назви, яка найбільш точно позначала б ситуацію реальної дійсності, а, отже, задовольняла критерій достатності.

Таким чином, уживання першої частини досліджуваних парних сполучників забезпечує усвідомлення слухачем змісту першої частини висловлення як важливого й необхідного для розуміння змісту всього висловлення, але разом із тим не достатнього для розкриття задуму мовця. Здійсненню цього підпорядковано зміст другої частини, яку приєднує друга частина парних сполучників а й, але й, а, ще й. Вона й сигналізує про те, що зміст другої предикативної частини достатній щодо реалізації комунікативної мети мовця. Це стає можливим завдяки тому значенню, яке вона вносить у зміст другої предикативної частини і речення в цілому. Йдеться про те, що друга частина парних сполучників містить у своєму складі лексичні елементи, які дозволяють їм позначити зміст другої частини як такої, що забезпечує інформативну достатність висловлення. Інакше кажучи, вони несуть значення додавання, приєднання. Саме вживання цих засобів зв'язку дозволяє слухачеві усвідомити зміст другої частини, що додається до змісту першої частини, як такий, що довершує висловлення.

На семантику додавання, приєднання, властиву другій частині парних сполучників, передусім вказує елемент й, який входить до її складу. Єднальний за своєю природою елемент й, об'єднуючись із елементами а, але, набуває значення приєднання. Річ у тім, що а й але покликані співвіднести зміст першої і другої предикативних частин градаційного речення як необхідний і достатній, а елемент й працює на позначення другої частини як додатку до першої.

Щодо другої групи сполучників, градаційно-приєднувальних, то найбільш виразним з-поміж них є сполучник ще й. До його складу входять елементи ще та й. Лексичне значення ще становить додавання, а лексичне значення й– єднання. Об'єднуючись, ці два елементи доповнюють один одного, тим самим вони утворюють семантику приєднання, що й дозволяє сполучнику ще й осмислюватися як приєднувальному: [Нам припав сержант з такими очима веселими, наче лясне от-от по колінах долонями та й зірветься в танок.] В куфайці, з пістолетом у кобурі, ще й німецький автомат недбало висить за плечем (А. Дімаров).

Сполучник та й (і) також утворюється на основі приєднувального елемента та і єднального елемента й (і). Елемент та в складі цього сполучника функціонально тотожний елементу ще в складі сполучника ще й. Таким чином, на основі приєднувального значення та і єднального і твориться приєднувальне значення сполучника та й (і):Половину містечка закрила вже тінь від далекої, покритої лісом гори; та й другої половини було мало що видно (І. Франко).

Подібним до сполучників ще й, та й (і) виступає сполучник та ще й. Ужиті разом його складові частини набувають значення приєднання, наприклад: [Невесела була його (Івана Пісні – С.Т.) зустріч з дружиною та двома маленькими дітьми.] В хаті холодно й голодно, та ще й хата під поліційним наглядом(Ю. Збанацький).

Виразним засобом вираження приєднання в складних градаційних реченнях виступають також елементи більше того, до того ж, а до того ж, а ще до того, крім того, а крім того, а ще більше, та ще більше, а найбільше, які в роботі отримали назву "сполучникові аналоги". Це забезпечується вживанням у складі сполучника більше того елемента більше, значення якого функціонально дорівнює значенню елемента ще. Елемент більше вказує на те, що до змісту першої частини градаційного речення (на це вказує займенник того) приєднується додаткова інформація, яка є більшою, тобто достатньою, для розуміння всього повідомлення. Значення сполучникового аналога більше того можна передати формулою "те, а також ще щось", наприклад: [Ми, арештанти, найбільше боялися цієї хвилини сказу:] ми були глибоко переконані, що Фавст, хоч і виснажений до краю, відповів би на удар, більше того, він готовий був перекусити горлянку... (Г. Косинка).

Формуванню значення приєднання в складі сполучникових аналогів до того ж, а до того ж, а ще до тогосприяє елемент до, наприклад: З роками солдат, втративши всяку надію знайти свою рятівницю, не слав уже листів, до того ж був переобтяжений родинними турботами(С. Завгородній). Ці сполучникові аналоги, як і більше того, передають значення "те, а також ще щось".

Прийменник крім із властивим йому значенням обмеженості в складі сполучникових аналогів крім того, а крім того дорівнює значенню елемента більше, що входить до складу більше того. Вжитий разом із вказівним займенником того, прийменник крімтакож вказує на те, що до інформативного змісту першої частини градаційного висловлення, який є необхідним, але недостатнім, додається зміст, який довершує висловлення, наприклад: [Та наступної хвилини (Бучний – С.Т.) мало не скрикнув... Корабля на причалу не було. Приголомшений тим, що сталося, він кидав очима туди й сюди, та – дарма.] Чорна запона ночі огортала його, а крім того, пішов дощ, хоч і не густий, але холодний(Д. Ткач).

З-поміж сполучникових аналогів вирізняється а ще більше та його синоніми та ще більше, а (але) найбільше. Поєднання елементів а (та) і ще в складі а ще більше,та ще більшета елемента а(але) і форми суперлатива найбільше в складі а (але) найбільше надає цим сполучниковим аналогам значення приєднувального сполучника а також. Елемент же більше вказує на те, що в другій предикативній частині мова йде про більший ступінь інтенсивності вияву ознаки порівняно із першою предикативною частиною, наприклад: Я люблю твій спів, люблю пісні славетного Яна, які ти так гарно співаєш, а ще більше люблю твої пісні, бо рівного тобі по голосу не було й не буде!(В. Малик).

Сполучникові аналоги а ще більше, та ще більше, а найбільше можуть співвідносити дві частини висловлення як часткове і загальне, коли певний елемент виокремлюється із загальної кількості. Як приклад можна навести речення На Великдень саме цвіли сади, вакханалія вишневого цвіту прямо-таки приголомшила її (Степаниду – С.Т.), а найбільше дивували величезні, мов столітні дуби, подільські груші – [вони білими горами підіймались над селом і, здавалось, підводили його обличчя до сонця чи місяця й обтрушували на нього пташиний спів](М. Стельмах), де загальним виступають сади, а частковим подільські груші.

Loading...

 
 

Цікаве