WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень - Реферат

Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень - Реферат

Особливістю структури сполучників не тільки ... а й (а, але й), не лише ... а й (а, але й), не просто ... а (а й) є те, що другий компонент може варіюватися: елемент й може бути імпліцитним, як, наприклад, у реченні [Скорбна Марія в "Пієта" молодого Мікеланджело – це мати скульптора. Переживає еволюцію пейзаж, з уявного, міфічного стає фізичним, конкретним, природним, і] за плечима Мадони постають не лише абстрактні сади чи ірреальні гроти, а видно там річку з рибалками і подвір'я людське з курками та качками... (з журналу). Відсутність елемента й може компенсуватись також словами навіть, ще, навпаки, які не входять до складу сполучника, а лише допомагають мовцеві зосередити увагу слухача на інформативному змісті другої предикативної частини, наприклад: [Якщо розкрити деякі алогізми у розташуванні окремих інститутів, то] система Гексабіблоса здається не лише природним продовженням пандектної системи, але навіть може бути оцінена як її модифікація (Є. Харитонов); Моя ж система зрошування і хімізації не тільки не виснажує землі, а, навпаки, з року в рік угноєння треба менше, бо в землі залишаються рештки... (Ю. Смолич). Іноді в градаційних реченнях може бути замінена вся друга частина сполучника: Щоправда, тим Явтуху не лише не заподіяно жодної шкоди, більше того, на хлопчиків йому перепало під час землеустрою кілька десятин зайвої землі (В. Земляк). Крім того, у складі сполучника друга його частина може бути відсутньою, наприклад: [Фронтова розмова у нашому госпітальному становищі цілком нас задовольняла.] Ми не просто лежали, ми начебто продовжували бій (Д. Ткач).

Описаній ролі першої предикативної частини в складі градаційних речень відповідає також уживання в ній першої частини сполучників не стільки ... скільки (а, як) та не так ... як. Займенниковий кількісний прислівник (в іншій термінології займенник) стільки, який має значення міри та ступеня, та атрибутивно-вказівний займенник так, який вказує на якісну характеристику дії, входять до складу першої частини цих сполучників і разом із заперечною часткою не формують те ж значення, що й не тільки, не лише, не просто: елементи не стільки, не так вказують на те, що зміст першої частини конструкції хоча й є необхідним для розуміння висловлення в цілому, але ж недостатній для повного здійснення задуму мовця, наприклад: [Була вона холодна душею і не дуже любила людей, скрізь бачила підступ і бажання перехитрувати.] Може, в тому не стільки була винувата сама, а її життя склалося так (Ю. Мушкетик); [І коли тітка, надавши нам обом потиличників, впровадила Грицька у двір, а мене погнала по воду, я, правду кажучи, не витримав: заплакав...] Й не так боліли мені натовчені боки та розпухла губа, як пекла безсила образа (А. Дімаров).

Серед власне градаційних сполучників вирізняються такі, що мають диференційоване значення. Це такі сполучники, як мало того, що ... ще й, не те щоб ... а (але, а й, але й), не те що ... а (але, а й, але й) наприклад: [І так у нас чого-чого, а гризні вистачає.] Мало того, що батьки не миряться, так ще пішла колотнеча між нами і тими, що на заході відсиджувалися (М. Стельмах); [Скільки ми не втлумачували йому, що Стратона не годиться називати дядьком, але] Грицько не те що не хотів, а він просто не міг спекатись цього звичного слова... (В. Земляк). Якщо наявність у структурі складного речення градаційного сполучника визначає його місце в системі складносурядного речення як окремого його типу (складносурядного градаційного речення), то вживання сполучників диференційованого значення свідчить про функціонування в межах цього типу кількох його різновидів. Відмінність розряду від складносурядного градаційного речення як типу полягає в тому, що загальна схемна семантика в таких реченнях конкретизується завдяки диференційованому значенню цих сполучників. Отже, якщо тип складносурядного градаційного речення визначають формальні ознаки передовсім наявність сполучника як такого, то той чи інший розряд виникає через формально-семантичні ознаки, а саме через уживання в градаційних реченнях сполучників диференційованого значення. Виразним прикладом цього є речення зі сполучниками мало того, що ... ще й, не те щоб ... а (але, а й, але й), не те щоб ... а (але, а й, але й). Своєрідний зміст цих речень та їхній статус як окремого розряду складносурядного градаційного речення пов'язаний саме із уживанням цих сполучників.

Специфічною ознакою сполучника мало того ... ще й є те, що він за своєю будовою та морфологічним складом нагадує підрядні сполучники. Однак характер відношень, структура речень, у яких він використовується, свідчить про те, що це не підрядний, а сурядний сполучник.

Подібність названого сполучника до підрядних сполучників полягає в тому, що його перший компонент мало того, що містить співвідносне слово те2, яке потребує розкриття його значення в змісті підрядної частини. Інакше кажучи, корелятте2 передбачає наявність підрядної частини, яка структурно ускладнює градаційну конструкцію, наприклад: Ми ж такі казахи, як і ти, баю, – тремтячим від ридань голосом казала висока сивоволоса жінка з гордим обличчям.Мало того, що взимку на нас напали хівинці, пограбували нас і захопили в рабство наших чоловіків і синів, так ще й ти, свій, прийшов нас добити? (З. Тулуб).

Дібраний матеріал засвідчує можливість уживання варіанту цього сполучника, що не містить корелята те2, наприклад: Мало мадридцям програшу 2:1 в себе дома, так ще й на полі погасло світло (з усного мовлення). Семантично конструкції зі сполучником мало того,що ... ще й і мало ... ще й не відрізняються одна від одної. Різниця між ними існує лише в способі представлення змісту першої частини. У конструкціях, де сполучник містить те2, пропозитивний зміст першої частини репрезентований так званою неповною номіналізацією: те, що на нас взимку напали хівинці. Це й пояснює наявність у їх структурі підрядної частини [7, 346-358]. У тих же конструкціях, де корелят і підрядна частина відсутні, пропозитивний зміст представлений повною номіналізацією, іменною лексемою віддієслівного походження, пор.: те, що на нас взимку напали хівинцінапад хівинців; те, що мадридці програли – програш мадридців.

Перша частина сполучника мало того, що ще й містить у своєму складі вказівний займенник того, що в поєднанні із неозначено-кількісним числівником мало так само, як і не тільки, не лише, не просто, не стільки, свідчить про те, що змісту першої предикативної частини градаційного речення, який є необхідним, не достатньо для розуміння слухачем усього висловлення, наприклад: Мало того, що всупереч усім порядкам і законам ми дозволили вам пройти сюди, до операційного залу, так ви ще збираєтеся порядкувати тут і заводити свої правила і закони! (Ю. Смолич).

Щодо другої частини цього сполучника то, як і в інших сполучників першої групи, вона також може варіюватися: імпліцитним може бути як елемент й, так і елемент ще, наприклад: [Більшості тракторів, комбайнів, культиваторів, сівалок – вже по 10 – 15 років.] Мало того, що вони технічно спрацьовані, вже й технологічно використовувати їх для вирощення високих врожаїв із помірними витратами стало проблематично(З газети); Наш бульдозер мало того, що вивільняє робочі руки, він ще заміняє людей в тяжких умовах трюмної роботи – [ось чому перш за все я за нього взявся! – розговорився вже й сам Андрій] (В. Єніна).

Loading...

 
 

Цікаве