WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень - Реферат

Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень - Реферат

Роль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень

Складні сполучникові градаційні речення на зразок [Похід скоро буде. Військо знову готувати.] Не тільки кінні дружини підуть, а й пішців багато візьмемо (А. Хижняк); Орест не впізнавав її, та й вона сама, мабуть, не впізнавала себе (Ю. Мушкетик) неодноразово привертали увагу дослідників у зв'язку з вивченням типів складносурядних речень. Хоча цим конструкціям у синтаксичних працях й приділено увагу, проте низка питань залишається не достатньо висвітленою. Одним з них є питання про засоби зв'язку, які з'єднують предикативні частини градаційних речень. Сурядні сполучники в згаданих реченнях виконують дві функції: формальну (власне-синтаксичну), оскільки вони є засобами вираження сурядного зв'язку між предикативними частинами, і формально-семантичну – як показник загального значення градації і як засіб диференціації різних його відтінків.

Існують різні погляди дослідників щодо того, які саме сполучні засоби слід відносити до градаційних. Так, Ф.І. Серебряна, досліджуючи градаційні сполучники в російській мові, поділяє їх на дві групи: власне градаційні та градаційно-приєднувальні. До першої групи автор відносить речення зі сполучниками не только ... но и, не столько ... сколько, не так ... как (укр. не тільки ... але й, не стільки ... скільки, не так ... як), які виражають градацію своїм лексичним значенням. До другої – речення зі сполучниками да и, да ещё, да и ещё, да и то (укр. та й, та ще, та ще й, та й то), які, за словами дослідниці, лексично градацію не виражають [10, 4]. Головну різницю між цими двома групами сполучників Ф.І. Серебряна вбачає в тому, що в конструкціях із парними сполучниками так званий "градуйований елемент" мається на увазі з самого початку, оскільки він зумовлений структурою цих сполучників. У конструкціях же зі сполучником да и та його аналогами, друга частина, яка приєднується до першої, завжди має відтінок додатка до раніше сказаного чи написаного [9, 13].

В.А. Бєлошапкова, виходячи зі значення сполучників, розрізняє власне градаційні речення з парними сполучниками не только ... но и, не то чтобы ... а (но), не столько ... сколько та підсилювальні зі сполучником да и. Друга предикативна частина в підсилювальних реченнях, за словами вченого, є додатком до першої й експресивно підкреслюється [3, 679].

Р.П. Рогожникова додає до градаційних засобів зв'язку, які було виділено попередниками, не только что ... но и; не то чтобы ... а (но); не так чтобы ... (а); не так ... как; мало того, что; помимо того, что(укр. не тільки що ... але й; не те що ... а (але); не так щоб ... (а); не так ... як; мало того, що; окрім того, що) [8, 84-89]. Л.С. Леденьова, беручи до уваги працю попередниці, поділяє градаційні сполучники на п'ять груп. Першу групу утворюють сполучники типу не только ... но и, які, за словами автора, виражають наростання ознаки в реченні. До другої групи належать сполучники не то чтобы...а, які, навпаки, виражають відношення спаду. Третю групу сполучників, таких, як да и; кроме того, что; мало того,что, дослідниця поєднує з другою групою, але зауважує, що структурно й функціонально вони відрізняються від попередніх, оскільки виражають відношення додаткового приєднання. Сполучники а то и, а не то и, если и не ... то, які складають четверту групу, характеризуються розділово-видільною семантикою. П'яту групу сполучників типу как ... так и приєднано до першої групи, але зазначено, що вони відрізняються від перших послабленою градаційністю [5, 253].

К.Ф. Герман, описуючи складносурядні речення з градаційними сполучниками в українській мові, поділяє останні на складені одиничні (а й, а ще, а ще й, а навіть, а до того ж, ба й, ба навіть, та й, та ще й) та складені парні (не тільки ... а й, не тільки ... але й, не лише ... а й, не тільки ... а навіть) [2, 45].

І.Р. Вихованець до градаційних відносить лише речення з парними сполучниками не тільки ... а й, не тільки ... але й, не лише ... а й, не лише ... але й. Речення ж зі сполучником та й розглядаються серед приєднувальних [1, 312].

Як бачимо з викладеного вище, у поглядах дослідників не існує єдиної думки, які саме сполучники слід відносити до градаційних. У згоді з цим коло градаційних засобів зв'язку, які поєднують предикативні частини в складносурядному реченні української мови, не можна вважати чітко окресленим. Усе це визначає актуальність дослідження.

Мета роботи – виявити особливості формальної та формально-семантичної організації складних градаційних конструкцій. Для досягнення мети ставляться завдання:

  1. окреслити коло градаційних сполучних засобів;

  2. дослідити структурні та морфологічні особливості градаційних засобів зв'язку.

У роботі співвіднесеність змісту першої й другої предикативних частин градаційних конструкцій вивчається з боку критеріїв необхідності і достатності. У висловленні мовець подає першу частину як необхідну, яка допоможе слухачеві зрозуміти повідомлення в цілому. Проте, на думку мовця, вона не є достатньою для реалізації мовцем його комунікативного завдання. Друга ж частина є тим достатнім аргументом, який довершує висловлення. Градаційні ж сполучники в структурі складного речення об'єднують першу частину, що містить необхідний зміст, і другу, зміст якої є достатнім. Саме таке поєднання необхідного змісту з достатнім дозволяє мовцеві виразити думку адекватно до його намірів.

Здійснений у дослідженні аналіз дозволив виявити корпус сполучних засобів, які виражають градаційне відношення в структурі складних сполучникових конструкцій української мови, уточнити уявлення про склад засобів, що функціонують як градаційні. За результатами обстеження дібраного мовного матеріалу систему засобів зв'язку в складних градаційних конструкціях сполучникового типу утворюють:

  1. парні сполучники не тільки ... а й (а, але й), не лише ... а й (а, але й); не просто ... а й (а); не стільки ... скільки (а, як); не так ... як; мало того, що ... ще й; не те що ... а (але, а й, але й), не те щоб ... а (але, а й, але й);

  2. одиничні сполучники та й, ще й, та ще й та їх аналоги більше того, до того ж, а до того ж, а ще до того, крім того, а крім того, а ще більше, та ще більше, а (але) найбільше, навіть.

У роботі конструкції зі сполучниками першої групи мають назву власне градаційних. Конструкції ж зі сполучниками другої групи названо градаційно-приєднувальними, що найбільше відповідає їх граматичній природі. У градаційно-приєднувальних реченнях градаційне значення ускладнюється відтінком приєднання.

Між названими двома групами сполучників існує суттєва відмінність, яка позначається на характері градаційного відношення в структурі тих конструкцій, які побудовані за їх участю. Як було з'ясовано, конструкції зі сполучниками першої групи з самого початку замислюються як поліпропозитивні. Вони характеризуються тісним двобічним зв'язком між предикативними частинами, на що й вказують подвійні сполучники, розташовані в обох предикативних частинах. Цей зв'язок є передбачуваним і обов'язковим. Щодо конструкцій зі сполучниками другої групи, то поліпропозитивними вони стають у процесі побудови висловлення. Для цього різновиду речень характерним є те, що зв'язок між їхніми предикативними частинами є вільним. Він є непередбачуваним і необов'язковим. Тому вони й отримали назву градаційно-приєднувальних.

Щодо першої групи сполучників, тобто сполучників власне градаційних, то вони є поєднанням "двох позиційно віддалених і формально відмінних елементів" [11, 471].

Перша частина парних сполучників не тільки ... а й (а, але й), не лише ... а й (а, але й), а також не просто ... а й (а), яка утворюється шляхом поєднання модальних часток тільки, лише, просто із заперечною часткою не, сигналізує про недостатність змісту першої предикативної частини, до складу якої вони входять. Уживання в цій частині не тільки, не лише, не просто вказує на те, що у висловленні наявною є друга частина, яка й забезпечує достатність його змісту. До першої частини висловлення її приєднує друга частина сполучників а, а й, але й, наприклад: [Притулившись до верби з підмитим корінням, вона довго-довго не відходила від татарського броду.] Не тільки човен із дітьми похитувався у її приімлених очах, а проходили недавні видіння і сива давнина ще відординських часів ... (М. Стельмах).

Loading...

 
 

Цікаве