WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

форми, як писателно, читателно, творително 2. Дуже докладно описані в граматиці прислівники. Правда, сюди потрапили й форми наказового способу дієслова (прїйди, прїйдЂте, принеси та ін.). Вперше було представлено вчення про сполучення слів і речень. Всі типи синтаксичних зв'язків між словами у простому реченні описано старанно й правильно. Далі йде розділ "? Просодїи стіхотворной", заголовок якої промовляє сам за себе: це коротка наука віршування. Автор викладає вчення про стопи і віршові розміри (метри: спондій, порріхїй, трохей, іамвъ, дактиль, анапесть, амфіврахий та ін. В останньому розділі "? страстехъ реченїй" ідеться про зміни, які допускаються в слові (мЂнїє зам. имЂнїє, баграница зам. багрАница, радуисА зам. радуйсА і под.). І хоч у "ГрамматицЂ" відчутний вплив живої української мови, все ж вона, як зазначає В.В. Німчук, "загалом близька до системи старослов'янської мови пізнього періоду. Це забезпечило їй небачений авторитет у середовищі вітчизняних і зарубіжних філологів аж до початку XIX ст. Живомовні східнослов'янські і специфічні українські елементи не розхитали її "класичних" старослов'янських норм, а пов'язали їх із сучасністю, наблизили дожиття" 3. Як відзначив М. Возняк, "Граматика" Смотрицького стала прототипом для сербських шкільних підручників Степана Вуяновського й Авраама Мразовича наприкінці XVIII ст., для граматики Христакі-Дупнічанина, спробою зближення народної мови з церковною у болгар, стала зразком для граматики Добровського, а на українськім грунті мала сильний вплив на граматику Івана Могильницького й інші галицькі граматики" 4.
1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. - С. 116-117.
2 Там же. - С. 124.
3 Там же. - С. 134. Докладніше про особливості граматики М. Смотрицького див. у названій праці на с. 89-145.
4 Возняк М.С. Названа праця. - С. 489.
Скороченим варіантом граматики М. Смотрицького була "Грамматіки, или писменница языка словен(ъ)скага", яка була видана у Кременці 1638 р. Автор переробки не встановлений, але цікаво, що він критично поставився до оригіналу: відкинув теорію віршування, розроблену М. Смотрицьким на основі грецьких зразків, опустив штучний поділ звуків за грецькими зразками і параграф "? Просодіи". Власне граматичний матеріал дуже близький до того, який поданий у М. Смотрицького, але дещо скорочений і спрощений. На думку В.В. Німчука, "Будучи в основі своїй скороченою переробкою праці М. Смотрицького "Грамматіки, или писменница языка словен(ь)скага" 1638 р. не внесла помітних нових елементів у граматичну теорію і практику українського мовознавства XVII ст. Однак у ній яскраво виражене прагнення до зрозумілого й стислого викладу навчального матеріалу" 1.
Великою лексикографічною працею, яка сприяла піднесенню авторитету як церковнослов'янської, так і тодішньої книжної української мови, був "Лексіконъ славенор?сскїй и именъ тлъкованїє" Памва Беринди (1627, Київ). Автор поставив перед собою два завдання, які не суперечили одне одному: зміцнити престиж церковнослов'янської мови шляхом кодифікації її лексики і разом з тим утвердити норми книжної української мови з опорою на народну мову. П. Беринда активно використовує відомі на той час у Європі словники, зокрема Максима Святогорця (Максима Грека) - російського автора, Мануїла Ритора - візантійського автора, що жив на межі XV-XVI ст., використав він і покрайні глоси з книг білоруського першодрукаря Франциска Скорини, а також слов'янські азбуковники попередніх століть. Для тлумачення власних імен - друга частина "Лексікона" - П. Беринда взяв за зразок додаток до багатотомного видання Біблії, здійсненого в 1569-1573 рр. у м. Антверпені 2.
1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. - С. 154.
2 Німчук В.В. Памво Беринда і його "Лексіконъ славенорсосскїй и именъ тлъкованїє" // Передмова до видання Лексикон словенороський Памви Беринди. - К., 1961. - С. XVIII.
Передмову до словника написано староукраїнською мовою: "Широкій й великославный ?азык Славенскїй. Мл(с)тивыи Пан?ве Балабан?ве, маючи ?квитое залеце[н]е нетолко ?[т] писм Бгословски[х] и гvмн?[в] црковны[х] з' еллинског? ним' протлумачоных', але и з' б[ж]: Лvтургіи, и иныхъ таемниц' которыи сА ты[м] ?азыко[м] в' великой и малой Р?ссїи, в' Сєрбїи, Болгарїи, и по ины[м] сторонамъ ?[т]правую[т]: и[ж] тру[д]ности теж сл?въ до вырозумЂнА темны[х] многїи в' собЂ мает' (Бер., 3). До одного церковнослов'янського слова П. Беринда наводить інколи один український відповідник, а інколи й декілька (у тім числі полонізмів), напр.: абїе: оуже, зараз, внетъ (пол. wnet), скоро, вскокъ, рыхло (пол. rych?o); дръжавствую: паную, в' поссесїи маю, рАжу, справую, єстемь преложонымъ, кролє(м), цЂсарє(м); жилище: мешканьє, домъ; злакъ: зеленость на тра†или на былинах, любо на листехъ деревъ, ????, албо ?арина ?городнаа, паша, трава з розмаиты[м] sЂльємъ. або всАкаА трава квитучаа, sельє. Останній приклад засвідчує у перекладній частині й грецьке слово. До цього П. Беринда вдається нерідко, інколи використовує й латинські відповідники, напр.: излишнїй: ???????? збы[т]ны[и]; инокъ: ????????? ??????? ???????. ?. ?, ??нах з єлл: и ла[т]: и сло[в]: черн?ць, але ино[к] сло[в]: то[л]: в рсо[с] єдинокь, або уєдиненый, ацд?і . Пустынни[к] разумЂтисА м?жеть: зареч?нїе, при: ??????? приреченье, обеца[н]є, рукоимство. Коли автор словника не знаходить в українській мові однослівного відповідника, він тлумачить церковнослов'янське слово, а інколи додає й своє судження про позначуваний об'єкт, напр.: ЗемлемЂрїє, или землемЂрство: з' еллин: ґе?метрїа, сирЂчь, размЂрителнаа. Есть сіе художество sЂло полезно къ размЂренїю градо(в)ства, и путій, и къ инымъ веще[м] паче болши[м]; Изумленіе: ?шалЂньє, захожЂнье в' голову з' горАчки, албо ?морочЂнье ?[т] пїанства. У перекладну частину можуть потрапляти й церковнослов'янські слова та форми; напр.: зри: виждъ, смотри, позирай, дивисА, домышлАйсА, догадуйсА, глАди, познавай; зрАху: дивлАхусА; иждивенїе: изнуренїе, выдато[к], накладаньє.
Словник П. Беринди тривалий час був найповнішою слов'янською лексикографічною працею і справив помітний вплив на розвиток словникарства у інших слов'янських і навіть неслов'янських народів. Для України він мав непересічне значення, оскільки чітко розмежовував дві вживані у той час мови: церковнослов'янську і вирослу на її основі староукраїнську. Треба відзначити, що повага До культової мови особливого типу, не пов'язаної з буденним життям, існувала завжди в усіх народів, в тому числі й у тих, у яких служба велася рідною мовою. Діячі церкви усвідомлювали, що культовий стиль - це особливе мовлення, яке не повинно опускатися до буденності. Відомий чеський граматист Я. Благослав писав у своїй "Граматиці", шо для передачі Божого слова "не годиться вживати абиякі, легкі, корчемні слова, що закон божий не для того перекладено чеською
Loading...

 
 

Цікаве