WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

в XIV-XV ст. не засвідчено 10. Це лексеми гармата "військове спорядження" (з гаръматою), дЂло "гармата", гаковница "різновид гармати", мушкетъ, сагайдакъ, труба, сурма, нарихтовати (всю гармату [...] нарихтовавши), штурмъ.
Цікаво згадати ще про одне явище із сфери поширення ділової мови. Вона стає єдиною щодо форми в Правобережній і Лівобережній Україні. Правда, на Правобережжі посилаються на короля, а на Лівобережжі на органи самоврядування. Пор.: На вряде кгро[д]ски[м], в з[м]ку его кор. мс?ти Жито[р]ски[м], передо [м]ною, Яно[м] Ча[й]ковски[м], по[д]старости[м] житоме[р]ски[м], стано[в]ши ?чевисто, шляхе[т]ны[и] па[н] Амъбрози[и] Во[и]цехо[в][с]ки[и], презе[н]това[л] ту[т], на враде, коне[и] девятеро, мастю а[л]бо ше[р]стю перъши[и] коне два вороныхъ, третяя кляча половая, четве[р]ты[и] ку[н] тысавы[и], пятая и шостая кляча тысавые, семая кляча сывая, ?смая кляча вороная, девятая кляча зворона гнЂдая (ДМВН, 191-192); В року ахн?д (1654) мца іюліА к?е (25) днА. Передо [м]ною, ИваномБатіемъ, ?стапомъ Са[х]ненкомъ, ?[т] пн?а по[л]ковънина нака[з]ного ми[р]горо[д]ского зо[с]ланыхъ и передо мъною Иваномъ Пилипе[н]комъ, // атаманомъ нака[з]ны[м] ло[х]ви[ц]кимъ , и при мнЂ, Матъвею Е[м]ченку, во[и]ту, Фе?дору Козлу, Феню Проце[н]ку, бу[р]мистура[х] вряду Лофицкого, ставши ?чеви[с]то, Фе?до[р] запади[н]ски[и], котори[й] ска[р]гу свою на Ивана и Гри[ц]ка Гуе[в]ще[н]ковъ такъ же и на А[н]дріА Кривъче[н]ка и На[д]точіА, то по[д]ступъцовъ свои[х], переклада[л] ? то... (ЛРК, 27).
Здавалось би, широке проникнення власне української лексики в літературну мову знизить інтерес до церковнослов'янської мови. Насправді ж інтерес до неї посилився: українці вважали її священною мовою, а тому дбали про її впорядкованість.
Уже йшлося про те, що наприкінці XVI ст. з ініціативи створених в Україні і в Білорусії братств укладалися перші граматики і словнички тієї мови, яка прийшла на Русь разом із Святим письмом. XVII ст. збагатило українське культурне життя значно складнішими працями, такими, як "Грамматіки словенское правилное синтагма" М. Смотрицького (1619 р.) та її скорочена крем'янецька переробка "Грамматіки или писменница языка словенского" (1638 р.), а також знаменитий "Лексіконъ славеноросскій" Памва Беринди (1627 p.). M. Смотрицький, крім української, добре знав церковнослов'янську і грецьку мови, а також латинську (у 1615 р. він видав у Кельні граматику грецької мови). Маючи таку підготовку, український учений написав один із найвидатніших творів давнього слов'янського мовознавства. Як зауважує В.В. Німчук, "Грамматїку" написав молодий учений, добре обізнаний із тодішньою європейською та вітчизняною граматичною наукою і церковнослов'янськими текстами, досвідчений педагог, що викладав церковнослов'янську мову у школах Вільна, Острога, Києва" 1. Передмова до книжки написана староукраїнською мовою. У ній автор зауважує, що "дЂткамъ оучитисА починаючимъ Букварь звикле рекши Алфавитарь з тои же ґрамматїки вычерпненый... до выученъА подаванъ нехай будеть". Як зразки для створення своєї граматики М. Смотрицький використав відому грецьку граматику візантійського вченого К. Ласкаріса, грецьку й латинську граматики німецького гуманіста Ф. Меланхтона та латинську граматику славетного португальського філолога Альвара. У граматиці описані чотири її головні складові частини: "Ор?ографія, Етvмологїа, Сvнта?їс, Прос?дїа". Викладаючи правила орфографії, М. Смотрицький уперше регулює написання великої букви: її слід уживати на початку віршованої строфи, після крапки, на початку власних назв, слів на позначення санів, наук, наукових категорій 2.
1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. - К., 1985. - С. 92.
2 Там же. - С. 101.
Далі йдеться про місце виносних літер (тільки в кінці слова), про уважність при вживанні флексій в іменах і дієсловах, про недопустимість написання хв замість ф та ін. В "Етvмологїи" автор викладає вчення про традиційні вісім частин мови: имА, мЂстоименїє, глаголъ, причастїє, нарЂчїє, предлогь, союзъ, междометїє. Частини мови поділяються на скланАємыА і нескланАємыА. До імен зараховуються іменники, прикметники, числівники і займенники прикметникової відміни. Відмінність між іменником і прикметником автор вбачає в особливостях їх словотворення: первообразный (злато) і производный (златый). Прикметники й похідні іменники поділяються на сім різновидів: отчеименный або притАжателный (Павловъ, Павлова або Павловна), отечественный (ЛвовАнинъ, ЛвовАныни), властелинный (Воеводичь, воеводинна, старостАнна), языческїй (Р?хсъ, Р?ссини), глаголный (слышанїє, слышатель), ?тименный (солнечный), оумалителный (словице), оуничижительный (женище). Ім'я має сім відмінків: именителный, родителный, дателный, винителный, звателный, творителный, сказателный. Іменники, прикметники й займенники мають три числа: единственное, двойственное, множественное. Займенники мають ше "лица": первоє (азъ), второє (ты), третїє (онъ). "Глаголъ" автор поділяє на "личный", шо має всі три особи трьох чисел, і "безличный", позбавлений другої і третьої особи однини, а подекуди й третьої особи множини. Атематичні дієслова (єсмь, ямь, вЂмь) дістають у нього назву "стропотных". Як зазначає В.В. Німчук, М. Смотрицький вперше вводить у слов'янську граматику поняття перехідності і неперехідності дії: глаголъ "Преходителный" (люблю) і "СамостоАтелный" (стою) 1.
1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. - С. 114.
Дієслівні форми відповідають дев'яти категоріям: залогъ, начертаніє, видъ, число, лицо, наклоненїє, родъ, спряженїє. Що таке "начертанїє"? Це безпрефіксні (ємлю) і префіксальні дієслова, які в свою чергу поділяються на однопрефіксні (приємлю) і двопрефіксні (восприємлю). Поняття виду у Смотрицького не збігається з сучасним: "совершенный" у нього означає первинні дієслова (чту, стою), a "производный" - дієслова, ускладнені якоюсь додатковою семантичною ознакою, - означають або наростання певної якісної ознаки (теплею, бЂлЂю), або повторюваність дії (бЂгаю, читаю). Чисел, як і в імені, три: єдинственноє, двойственноє і множественноє. Часові форми поділяються на імперфект (бихъ), аорист (бїАхъ), плюсквамперфект (бїАнъ бывахь), перфект (бїєнъ быхъ), які в нього мають відповідно такі назви: преходяшеє, прешедшеє, мимошедшеє, непредЂлное; крім того були ще "настоящее" і "будущеє". В.В. Німчук відзначає, що оскільки цих форм минулого часу не було в живих мовах, М. Смотрицький не зміг чітко розрізнити форм перфекта, імперфекта й аориста 1. Автор граматики першим виділив дві дієвідміни: на -еши (бїю - бїєши) і на -иши (слышу - слышиши). Поряд з "причастїємь" і "дЂєпричастїємъ" автор виділяє ще "причастодЂтїє". Останнє надумане. Як справедливо вважає В.В Німчук, цією категорією автор намагався передати грецький прислівник на -??? та латинський герундій. Внаслідок цього постали такі
Loading...

 
 

Цікаве