WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

86; асауломъ, сотникомъ, атаманомъ - 1652, 88; канцеляристу - 1674, 134; панъ бунчужный войсковый - 1677, 147; атаманъ кошовый - 1679, 155; обозному, хорунжому, подъ-асаулови, трубачамъ, цыруликови, добошеви - 1679, 159, войт - 1660, 108; бурмистры, райцы u лавники - 1670, 125; судія полковый, полковый писаръ, асаулъ полковый - 1655, 93), одиниць територіального поділу і органів самоврядування (до майстрату - 1653, 90; рады енеральной - 1656, 101; на той урядь гетманства - 1658, 103; з войскомъ Низовымъ - 1679, 155; повЂтъ - 1677, 141) і под. Виробляються нові форми звернення до урядових осіб (яснЂвельможному его милости добродЂевы - 1686, 192), поряд з давніминазвами видів маєтності (и съ данью медовою, и съ деревомъ бортнымъ и зо всЂми кгрунтами и пожитками - 1655, 95) з'являються нові: на добрахъ наших (1648, 84); товару рогатого (1678, 149). Поповнюються новими словами лексичні групи на позначення професій, мір довжини, ваги, податків, видів документації, грошових одиниць, військових підрозділів та ін. Адміністративно-правова й суспільно-політична лексика твориться переважно за допомогою відновлених на українському грунті східнослов'янських суфіксів (игуменства того спокойно заживал - 1655, АЗР, V, 94; на гетьманство принять - 1658, 101), шляхом переосмислення давніх лексем (громадЂ - 1656, 97; рыцерствомъ у значенні "козацтвом" - 1677, 14 і под.), зростає за рахунок запозичень.
У XVII ст. значно розширюється коло ділових документів. Крім колишніх дарчих, договірних, купчих і подібних грамот, з'являються цілі томи юридичної літератури, в яких широко представлена українська народна лексика. Великим культурно-освітнім осередком в Україні було, зокрема, Львівське Ставропігійне братство, з якого вийшли такі відомі діячі української науки й культури, як Іван (Іов) Борецький, Лаврентій Зизаній, Захарія Копистенський, Юрій Рогатинець, Памво Беринда та ін. Тут же була зосереджена друкарська діяльність Івана Федорова 1. У мові цих документів уживаються слова на позначення предметів і явищ природи, назви людей різного віку і різної статі, фізичних і психічних станів людини та співвідносних з ними процесів і дій, пов'язаних з функціонуванням окремих частин людського організму та ін. При цьому варто відзначити, що слова певних семантичних груп і на сьогодні зберегли те значення, яке вони мали в документах Ставропігійного братства. Зокрема, це стосується дієслів мовлення ("verba dicendi") 2, слів на позначення житла та його частин, серед яких нерідко трапляються й діалектизми (стрихъ, пецъ, прибудинки і под.) 3, а особливо предметів домашнього вжитку (фляшка, конва, коновичка, цебрик, скриня, олмария "шафа", "скриня", "шкатулка", "вмурована в стіні шафа для зберігання дрібних речей", солом'янка "солом'яна посудина для зберігання зерна", замокъ, клю[ч], ретязь, свЂча/свЂчка, лямпа, кгнотъ та ін. 4 Дуже широко представлені тут назви понять, пов'язаних з давньою формою організації ремесла: будовничий, муляръ, лЂпяръ/липаръ, шкляръ/скляръ, столяръ, тесля, слюсаръ, коваль, кравець, швецъ, кушнЂръ, поворозникъ, сафнянник "той, що виробляє саф'ян", сЂдларъ, фарбЂръ, горчаръ, интреликгатор "палітурник", рЂзникъ, рурмистръ та ін. 5 З'являються слова, пов'язані з виготовленням книжок. Це такі, як друк (з нім. Druk), друкарня, лЂтера (з лат. lit[t]era) та ін. 6
1 Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI - поч. XVII ст. - К., 1961. - С. 7.
2 Там же. - С. 38.
3 Там же. - С. 43.
4 Там же. - С. 44-45.
5 Там же. - С. 59-61.
6 Там же. - С. 71.
Розширення тематики ділових документів, творів інших стилів, зокрема художніх, веде за собою поповнення лексики старої української мови суто народними словами. Поряд з побутовими назвами (чоботъ, панчохъ - 1653, АЗР, V, 96; коморы - 1670, 124; напоев - 1672, 120; горЂлку - 1684, 181; оброку для коней - 1680, 161 і под.) у пам'ятках широко представлені народні назви місцевості, шляхів сполучення, рельєфу (байраковъ - 1677, 147); на шляху - 1680, 161; копець - 1688, 173; понадъ яромъ - 1682, 173; руднЂ, пасЂки, луки - 1676, 173; запесочи около ДнЂпра - 1658, 103), назви осіб за певною ознакою (брехуна, 1648, 80; выродокъ - 81, утЂкачов - 1678, 149), назви будівель і транспортних засобів (килько хатъ - 1681, 126; млынъ мучной u ступный млынъ - 1670, 124; байдаками и шугалеями - 1670, 124; дубовик со збожьемъ - 1674, 133; подводъ - 1655, 96) та ін. Дуже активно поповнюються прислівники й службові слова (серед останніх особливо виділяються складні прийменники): завжды (1648, АЗР, V, 30), неоткладнЂ (81); щоденниЂ (1655, 96), сквапливо (1675, 135), якомога (1677, 146), завчасу (1679, 157), упорожнЂ (1680, 165), гуртомъ (1684, 180), поблизу (1685, 182); по надъ Десною (1676, 137), змежи (1677, 146) і под.
Абстрактна лексика твориться за допомогою давніх іменникових суфіксів -ость, -ство та -ье. Разом із словами, успадкованими з давньокиївської мови, з'являються специфічно українські новотвори (знищенья - 1682, АЗР, V, 166, издырствами - 1648, 79), широко представлена народнорозмовна абстрактна лексика (за порадою - 1680, 161; повагою - 1676, 138; помсту - 1682, 168) і запозичення з польської та латинської мов.
Стара українська літературна мова наповнюється народною фразеологією, усталеними метафорами типу въ неволническое подданское ярмо запрягли (1648, АЗР, V, 79) і под. Мова юридичних документів і приватного листування урядових осіб набуває розкованості, у ній виявляються риси індивідуальних стилів. Так, можна говорити про власний стиль гетьмана І. Мазепи, гетьмана Ів. Самойловича. Останній широко використовує народну фразеологію, знаходить виразні слова для відтворення психологічного стану людини, напр.: Уже єсте, правЂ, голову намъ проЂли, просячи о посылки скорые (1677, 144); также о Яненченку, если оный в КорсунЂ гнЂздить собЂ мЂшканье (1678, 152); Хочай холодно u голодно, u до дому далеко, a однакъ потерпи в. м. [ваша милость. - В.Р.] еще (153); a немалъ зъ плачемъ просили насъ, абысмо им тое проступство вибачили (1694, 180).
Серед фонетичних рис народної мови, які пробивалися в текстах крізь традиційну орфографію, як і в попередні періоди розвитку старої української літературної мови, треба відзначити звучання Ђ як і (всихъ; произдЂ); перехід /о/ та /е/ в /у/ й /і/ (Бугаювку, килько, у манкувскіе лЂсы, завюл, кролюм, на нюм, в нюй, о всюм, отновлюн, приоздоблюн, сынум, квЂтув, з друкув, свуй, жаднуй, слув, з вЂкув та ін.), поплутання на письмі и з ы (в сылЂ, непостыжимого), чергування /у/ з /у/ (Юрася вчилъ, вмирають, вгожати, ввесь, вкгрунтованый і навпаки - ускакують), м'яке /ц'/ (ловець, отець, мЂсяць, з праць, таємниць, шаленень, глупець). На відміну від попереднього періоду, всі ці фонетичні риси виявляються не спорадично, а масово. Серед них особливо важливі перехід /Ђ/ в /і/, /о/ та /е/ в /і/, що
Loading...

 
 

Цікаве