WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

повністю спростувало афонського інока.
Толерантніше ставилися вони й до давніх слов'янських свят. У всякому разі не повторювали слідом за І. Вишенським:"Коляды з мЂст и з сЂл учением выженЂте; не хочет бо Христос, да при его рождест†диаволские коляды мЂстце то мают, але нехай собЂ их в пропаст свою занесет. Щедрый вечер з мЂст и з сЂл в болота заженЂте, нехай з диаволом сЂдит, а не з христиан ся ругает. Купала на Крестителя утопЂте и огненое скаканя отсЂчЂте; гнЂвает бо ся Креститель на землю вашу, што ся на день памяти его попущаете диаволу ругатися вами з вас же самых. Петр и Павел молят вас, если хочете от них ласку мЂти, да потребите и попалите колыски и шибеницЂ на день их, чиненые по Волыню и Подолю" (44).
І. Вишенський у всьому, в тому числі і в мові, - традиціоналіст. Він добре знає церковнослов'янську мову, обстоює її перед П. Скаргою як знаряддя істинної святості: "То всЂ, Скарго, род руский в писмЂ и науке славянскаго языка благодатию Христа бога одержал, засвидЂтельствовал и тако достатечне спробовал" (193). І разом з тим кілька разів підкреслює, що він якихось особливих шкіл не закінчував, а до філософії, риторики й інших "латинських" наук відчуває відразу. "Наперед тебе от тое прелести остерегаю, любимый прочитателю, - пише він, - да не ищеши зде хитростей слогов сплетенорЂчивых наказания еллинскаго"; і далі: "А о собЂ аз и сам свЂдительство вам даю, яко грамматичкого дробязку не изучих, риторичное игрушки не видах, философского высокомечтателного ни слыхах" (10). Іноді його мова майже чисто церковнослов'янська. Це переважно тоді, коли він цитує апостолів або говорить про високі церковні цінності, напр.: "А егда сие исправите, чаю на милость божию, яко призрит на нас паки милосердним оком и благочестие наше въздвигнет, и всЂх, в нем благочестно живущих, спасет, и царства небеснаго наслЂдниками быти сподобит, еже всЂм получити, господи, дажд (7); ...по Иоану: "Елици же, - рече, - приаша ero, даст им власт чадом божиим быти, вЂрующим во имя его, иж не от кръви, ни от похоти плотскиа, ни от похоти мужескиа, но от бога родишася" (43); Михайло Матеолог: "Приключися вам и нам от превозношеных скиф, вам, неповинным ни в чесом же, боязнь тЂх имуще римской церкви, в твердости стоящей, нашей же в колЂбании и не мирЂ, обаче приидЂте нам на помощ скоро, хощем единомудрствовати c вами, яко погибаем злЂ от мерзких варвар" (79); "Кое же причастие свЂту во тмЂ! Не буди се примЂшатися во вЂки нам!" (81).
Церковнослов'янською лексикою пересипано тексти усіх творів І. Вишенського: "Книжки" ("Обличение диавола-миродержца", "Писание до кн. Василия", "Буди ж вам извЂстно, правовЂрным", "Писание до всЂх обще...", "Писание к утЂкшим...", "ИзвЂщение краткое", "О єретиках", "Загадка философом латинским", "СлЂд к постыжению и изучению художества", "Новина, или вЂcT"), "Краткословного отвЂта Петру СкарзЂ", "Послання Домникии", "ЗачапцЂ мудраго латынника с глупым русином", "Послання львовскому братству", "Послання Иову Княгиницкому", "Позорище мысленому". Це переважно абстрактні слова на -ние, -ие (запустЂние, мудрование, высокомудрие, тщеславие, благочестие, пришествие, утЂшение, безвЂрствие, изчезновение), а також активні дієприкметники на -ый, -ий, -ай (протерпЂвый, грядый, вЂруяй, поминаяй). Часто трапляються й інші дієслова церковнослов'янського походження і службові слова: рещи, изректи, внийти, восприяти, зане, занеже, сице, зде і т. д.
І все ж українська лексика в творах І. Вишенського переважає. Уривками в них вкрапляються суто народні вирази типу: не минай скорогонцем, яко пустое коло вЂтрное, очима пробЂгаючи от мЂста на мЂсто вперед писанного (10); Нехай ся не хвалит силный силою своєю, богатый богатством своим, премудрый премудростию своєю (18); Не толко не были есте, небожята, непорочными нЂколи, але есте еще и нынЂшняго жития, рекомо в духовном стану, различных злоб пороками тое непороченство убили, уморили и запамятаням погребли (77); махлюйте як хочете и лжЂте и тую ж лож другими подпорами неправд боронЂте (78).
Серед іменників у творах І. Вишенського найбільше таких, що позначають різноманітні реалії: ременец, лычко, грошики, хата, кутык, землиця, скарбниця, волося, чоботища, свитка, копеняк, потылиця, черевики, обора, полмысок, колиска, порхавка, оборог, вЂхоть, шматина, вечеря, горелка, поливка, борщик, ворочок, опрЂснок і под. Уживаються назви осіб за різними ознаками - віком, статтю, суспільним становищем і под.: вязень, волоцуга, дЂдич, неборак, жебрак, тесля, хлопчик, поганець, небожата.
Звичайно ж, знаходять відбиття народні назви природних і штучних ландшафтних явищ: вир, гостинец, жерело, поточец/поточок та ін. Крім лексики на означення конкретних реалій, чимало також абстрактних українських слів: брЂдня, забобон, згуба, зрада, згода, недбальство, омылка, перешкода, праця, пыха, пожиток, сором, справа, щирост і под.
Дієслова трапляються також досить рясно: ся не почуєте, пытати, скважитися, куповати, досягнет, посоромити, чудуватися, запитати, загамувати, зажмурити, даровати, зрозумЂти, пановати, дбати, отруити, катовати, поздыхати, будовати, згвалтовати, керовати, прагнути, сваритися та ін. Порівняно рідше трапляються українські слова серед прикметників і прислівників: щирый, смачный, затышный; запевне, марне, голосно, бридко, досыть та ін.
Не уникає полеміст і правничої та адміністративної лексики: войский, подкоморий, судия, каштелян, староста, воєвода, гетман, канцлер, хитрец "митець", майстер, ремесник, статут, констытуция, право, практыка, свары, артикул, войт, бурмистр, лантвойт, власт мирская і под.
Як письменник І. Вишенський був сміливим у поводженні з мовою. Він не зупинявся перед творенням власних слів за зразком існуючих. В його мові наявні десятки (якщо не більше) неологізмів типу дарохитрство, иисусоругатель, детиноигралский, златолюбец, сребролюбец, тонкодорогий, хлопати "обзивати хлопом", кожемякати "обзивати кожум'якою", звЂролютство, скверноначалник, каменносЂянний, бЂднотворение, попапежити "стати католиком" та ін.
Подібно до перекладачів Святого письма, І. Вишенський іноді вдається в тексті до глос, напр.: на опоцЂ или на камени вЂры Петрови (8); новина, или вЂст (9); от которого источника или студнЂ (16); свята и праздники променил (110); попят, сирЂчь в попы стригутся (117).
Не уникає І. Вишенський народних фразеологізмів. Є у нього такі, як зубы наострил ecu (42); Вопросил бых вас, что ест труд очищення, але вЂм, иж вам ни снилося о том (52); каждая, рече, лишка свой хвост хвалит (60); Тот закон есте попрали и внивеч обернули (62); злоба же и лжа всЂх опанует и гору возмет (157) і под.
У фонетиці, морфології і синтаксисі виявляються ті ж риси, що і в творах попередніх століть. Відбивається чергування /у/ з /в/: не вмЂет, товчет, увес, вкрадут; засвідчується м'яке /ц'/: в концю, потылицю.
Loading...

 
 

Цікаве