WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

викрасти и сховати мають (Др. укр., III, ч. 7, 243). Як уже про це йшлося, "Драма про Олексія, чоловіка Божого", написана в цілому староукраїнською мовою, проте лист його (хартія), в якому він описує своє життя, викладено мовою церковнослов'янською: Понеже о прародителномъ благородиЂ величатися никомуже не подобаеть, всЂ бо имут роду праотца брение, и иже диадимою облеченные, и иже на гноище поверженныЂ, тЂм же и аз не о родЂ моемъ хваляся, ниже славы моея от человЂкъ желая, явленна себе по сканчаниЂ моем мирови творю: но сего єдиного ради, яко да благодат божию, яже во мнЂ не тща бысть, человЂцы увидевше прославят Отцам небесного (Др. укр., V, ч. 7, 183).
Кілька слів про дієслівні форми. У драмах, написаних у 60-80 роках XVII ст., майже не вживається аорист - його, як і в українській поезії, заступає перфект, в якому на особу вказують релікти допоміжного дієслова быти: Выбач, облубенице, же тя опустилемъ (153);
Алексие юноша! На всюмъ естес гречный,
Тылко предсявзяти своем не статечный:
Взялес тораз пред себе, абыс служил Богу
И до неба простую торовал дорогу (142);
На веселе смо к твоей милости поспЂли (147).
Мова драм помітно змінюється на кінець XVII ст. - початок XVIII ст. Про причини цього явища і його наслідки йтиметься в наступному розділі. Тепер же треба відзначити, що староукраїнську літературну мову поступово змінює так звана слов'яноруська; це видно з таких творів, як "Царство натуры людскои" (1698 р.), "Свобода" (1701 р.), "Мудрость предвЂчная", "Торжество Естества человЂческаго" (1706 р.) та ін. Лексичних церковнослов'янізмів тут шукати не доводиться - вони майже в кожному рядку: зате українізми трапляються рідко, пор. грясти, скорбь, сЂмо, десница, отселЂ, нЂсть, вЂсть, зде, возлЂжати, алчный і под. Аорист у текстах теж не поодиноке явище: свободихомъ, сокрыхомъ, слышахомъ, внЂмахомъ, обрЂтосте, сниде, изукраде, угаси, угрызе; форми родового відмінка однини прикметників, прикметникових займенників і активних дієприкметників утворюються за допомогою флексії -аго: погибшаго, любимаго, угоднаго, краснаго, сластнаго, таковаго; пасивнідієприкметники на -ннвиступають здебільшого в короткій формі: предложенну, обагренну, принесенну, плЂненна, избранный, изгнанный, возвышенна, возданна, распаленна і под. Тому вірші мають такий вигляд:
Сядьте, рабы мои, ту. Азъ со дЂтищемъ
Гряду моимъ до онъде, тамо бо поищемъ
МЂста, наньже мя Господь возва; возвратимся
Къ вамъ, токмо Савао?оу тамо поклонимся (Др. укр., III, ч. 7, 98).
Не можна сказати, що в цих драмах зовсім немає українізмів, як лексичних (кайдани, почвари, хмари, пущу стрылы, выгнанец), так і граматичних (пролЂйте, обратЂте) та ін. Поети кінця XVII - поч. XVIII ст. значно вправніші віршувальники: вони поєднують силабічну систему з силабо-тонічною, користуються багатою римою:
Весна з цвЂтами, тучно лЂто c класи,
ОсЂнь з гроздиемъ, а зима со часи хладными, плачи!
Луно полная, плачу к измЂни
Людской НатурЂ райские отмЂни, -
Утоли плачи (129).
У першій половині XVII ст. з'являються моралізаторські твори, написані майже народною мовою. Це, наприклад, "Диалогъ о смерти" 1629 р. 1, в якому ангел розповідає людині, котра незабаром має покинути світ, яких гріхів вона допустилася. Щоб переконатися в тому, що народна мова тут превалює, прочитаймо ці два уривки:
ЧоловЂкъ. А где на свои бога(тст)ва и мае(т)ности и такъ самую великую кому ?(с)тавлю?
Ангель. ІА тебЂ радылъ, чтобы ти дав'но в ни[х] пересталъ с?а кохати, ?хотнЂеше сего часу умиралъ бы єси (ДОС, 265);
ЧоловЂкъ. И такь же без вс?акои надЂи и потЂхи мЂю уме[р]ты?
Ангель. Єжели себЂ за живота что доброго не [з]готовалъ, ?а ? томъ ба[р]з вон[т]плю (265).
1 Яворский Ю.А. Пропавшая западнорусская книга "Диалог о смерти" 1629 г. // Известия Отделения русского языка и словестности Императорской академии наук. 1912 г. Т. XVII кн. 1-я. - СПб., 1912. - С. 264-280.
У цій невеликій пам'ятці добре представлені форми майбутнього часу на -муть: ТЂдо твоє уме[р]лоє торгати му[т] (269); Ты[х] грЂховь, которїє за тобою ити мутъ (276); страшити му[т]тебе заказаны?а речи (276); И[х] же сами тилко заживати му(т), что на семъ свЂтЂ в Гд?а Бг?а вЂровали (278).
Оскільки людина з хвилини на хвилину може померти, мова з нею ведеться про моральні категорії, а тому пам'ятка засвідчує абстрактну лексику, стосовну як позитивних якостей людини, так і негативних. Отже, з одного боку совЂсть, сумленїє, ми[с]ли, воля, честь, повага, милость, щаст?а, го[д]ность, радо[ст], нады?а/надежда, упованїє, з другого, - грЂхъ, страхь, з'лость, лакомство, пиха, гнЂвъ, ?бжи[р]ство, нечистота, зайзро[ст], лЂнивство, кривда, горе[ст], безчестїє, преступленїє. Є тут також досить потужний пласт лексики, що позначає всілякі "прелесті людські", через які треба було в свій час переступити, щоб згодом потрапити до раю. Це виногради, гроши, gру[н]та, добра, з'лото, з'лотоглавъ, ключи, конЂ добріє, маєтности, огради "городи", пе[р]ла, пожи[т]ки, пола, сади, ска[р]би, скрынЂ, сребро, роскоши і под. Щедро представлена тут і лексика, що позначає частини людського організму: тЂло, глова, бокъ, го[р]ло, руки, палцЂ, ноги, стопа ножная, кожа, се[р]дце, пе(р)си, ?ци, ?азикъ, зубы, члени, уста, шї?а, уши, чело і под.
Кілька слів про мову інтермедій. Дві найдавніші інтермедії, написані польським письмом, увійшли до драми Я. Гаватовича "Tragedia albo wizerunk ?mierci prze?wi?tego Jana Chrzciciela, przesla?ca Bo?ego", яка була поставлена в 1619 p. у Кам'янці Струмиловій (Галичина). Тут наявні діалектизми (льибой "либонь", добиток "худоба"), полонізми (вшиток "весь", мацовати "оцінювати", здрайця "зрадник", вшакось "адже"), широко представлена побутова лексика, зокрема назви страв, напр.:
Било мясо, просята,
Били пєчоне курчата,
были там и вароноє,
Та били и смажоноє.
Все хорошо! Из юшкою
Білою та и жолтою,
И тисто било варєне;
Смажоне та и печоне;
И пироги тамо били
Да и борщика зварили;
Та била и капустая,
И горох, била кашая,
Та била там и ботвіна,
И вшелякая звЂрина (У ін., 47).
Обігруються також сюжети українських приказок (Ось кота в міху купив-єм! - 37), практикуються лайка й прокльони (О, бісу твоєй матери! - 38; біс в його маму - 40; та біс тя тут приніс! - 43). Разом з тим не можна категорично твердити, що мова інтермедій до драми Я. Гаватовича повністю віддалена від староукраїнської літературної мови, адже тут виступають ті ж морфологічні форми, що і в панегіриках та драмах: минулий час чоловічого роду однини має як суфікс -в/-ў (імиў, збавіў, зоставіў, купив-єм, всадив), так і традиційний -л (пубрал, виграл, пойшол, шукал); перша особа множини теперішнього/майбутнього часу може утворюватись як за допомогою закінчення -мо, так і його скороченого варіанта -м
Loading...

 
 

Цікаве