WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

Розквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота) - Реферат

реєстрі полонізмів: живїолъ "стихія", заисте "справді", "істинно", зайзрость "заздрість", залеценїе "вказівка", засадзка "засада", "западня", звлаща "зокрема", зґелкь "шум", "гам", "гомін", зєдноченіе "з'єднання", зупелность "цілість", "повнота", коляцїя "вечеря", контентую "задовольняю", креть "кріт", кропля "крапля", ксїонже "князь", лїоси "жереби", лотръ "негідник", лупЂжца "грабіжник", ляментъ "плач", менжне "мужньо", мисюрка "шолом", мнозтво "багато", мнЂмаю "суджу", "думаю", моцъ "сила", мусъ "примус", "насильство", брухъ "живіт", быдло "скот" і под.
У XVII ст. бурхливо розквітає художня література. За жанрами її можна поділити на поезію, драматургію, а частково й прозу. Крім того, поезія складається з двох різновидів: панегірично-полемічного і побутового, а драми поділяються на класичні й народні.
Українські поети першої половини XVII ст. (О. Митура, К. Транквеліон-Ставровецький, Д. Андрієвич, П. Беринда, Г. Дорофієвич, М. Смотрицький, К. Сакович, Н. Зінкович, Т. Земка, Віталій та ін.) включилися в полемічну боротьбу, але кожен свій збірник присвячували одному з владців, описуючи віршами його герб, тобто творячи панегірик. Дехто з цих поетів писав по-церковнослов'янському, це, наприклад, Н. Зінкович:
Твари словеснои
Яже небеснои
Имяше сладости
Вкушати радости (УП, 362);
по-церковнослов'янському пише й поет, відомий під іменем Віталій:
О велія излишества и срама,
что прочеє реку, народъ безъ брама,
Или кумиръ въ мирЂистуканный.
Паче черв земленъный окаянный (181);
Проте цей поет вдається й до староукраїнської мови, як і переважна більшість його сучасників:
БЂжи, бЂжи въ землю обЂтованъную,
Святым отъ вЂка уготованъную,
Да ся къ пристанищу прійти сподобиши,
Идеже Христовых ся благ насладиши (184).
Панегірично-полемічна література багата епітетами. Ось, наприклад, як оздоблює свої твори Д. Андрієвич: горкие слези, путь правый, скрутная смерть, пелынный плач, ясная походня, щирая любов, гоненія срокгіи, меч обосЂчный, никчемный крук, чистый голубь, тяжкій недуг, безкровная офЂра, гойные слезы, смертелное жало, претяжкое стогнанье, любый отець, хлЂб щоденний та ін. Як бачимо, епітети добираються або з народної мови, або з конфесійної літератури.
До одного іменника може стосуватися одразу декілька епітетів, як наприклад у К. Транквіліона-Ставровецького:
Слава тебЂ, Христе, цару преславний,
Чудный боже, силный, вседержавный,
Сыну божій предвЂчный,
У хвалах аггельских уставЂчный (УП, 245).
ПресвЂтлая небесная царице,
О госпоже моя обрадованная,
Радуйся, богом избранная,
Прежде міра предувЂдЂнная,
Пречистая дЂва нетлЂнная (255).
Кохаються поети XVII ст. і в метафорах, напр.: Отцу нашему длужей нить живота вити (353); Святе пожекгнал марность того свЂта (356); Чашу [см]ертную пьет (169); Тепер знаєм, як была солодка и смачна Манъна его науки (171); Духовным голодом нам тлЂти (173); по ком слез обфитое море? (173); До отчизны, дЂтоньки, квапитися треба, Не хочете ль для земли утратити неба (175); зъноси крест свой скромне (176); СтрумЂнь золотый, ясне ся улыстуючій, водами живыми гойне обфитуючій, Буйные рЂки наук з себе выливает (191); Сын божій предъвЂчный той у вЂчной сла†паче солнца сіяет, той нас свЂтоноснім безсмертієм одЂвает (277); Ісус Христос на облацЂ пресвЂтлом, до неба въходить на маєстат бозкои вельможное славы свои (281). Часто образ будується на протиставленні протилежних понять, напр.: Земля, которая тернье u осет плодила, Тая нынЂ хлЂб небесный буйно зродила (201).
У пошані у них і порівняння, напр.: Прагнула тя душа наша, прагнули тя и кости мои, як земля прагнет дождя в лЂтній знои (139); C котрого уст, якь свЂча, наука походить (190); Єдны, яко снЂг, бЂлыми ся найдуючи, А другіє принамнЂй, якъ вовна будучи (208); И вся помпа того свЂта, як дым, щезает (214); Як чистое злото, господній слова (117); але твоя крЂпость, яко паутина (120); кров праведную, яко воду пролил (129).
Улюбленими словами поетів-панегіристів є солнце, мЂсяць, звЂзды, свЂтло як символи істинної віри, а також орел, лев як символи сили, напр.: Але и солнечное горячеє коло променьми блисътает (138); Книги - солнце душам, мысли освящають (131); Прикладным житьєм свым як солнце стати (233); Нехай прето слава их дотоль не вступует, поколь мЂсяць з звЂздами бЂг свой отправует (223); А вЂра c побожностью, яко лелЂя, свЂтло процвитает (228); Вы на то духом святым назначени И орлами небесними наречени (268); И в сылЂ страшный яко львове (268). Використовується й традиційна барочна символіка, характерна для тодішнього мистецтва, особливо в панегіриках на честь гербів, напр.:
Рыцер зъ ужем мудрое символ єст сталости,
Шабли - цнот богословских и в вЂpe цалости,
Трубы значат науки... (341).
Автори віршів удаються до порівнянь своїх сучасників з героями античного світу і з відомими постатями часів Київської Русі, підкреслюючи цим зв'язок свого часу з всесвітньою історією і визнаючи себе нащадками Київської Русі, напр.:
Яко єдин Ахілес, так то вЂк свой травня (219);
Бо если выхваляет Кгреція Нестора,
Ахіллеса, Аякса, а Троя Гектара,
Атенчики славят кроля Периклеса,
И славного оного зъ Темистоклеса,
Рим зась зъ смЂлости своего хвалить Курциуша
И зъ щасливых потычок славить Помпеюша,
Теды теж и Россія Петра Са[га]йдачного
Подасть людем, в помятку вЂка потомного (334);
Милость въ сердцу палает, як мовить Сенека (325); ВолЂл сам, енъ Кодрус - кроль въ Атенах въ Греции Смерть поднять, бы ойчизна толко была въ цЂлЂ (325); Кто бы хтЂл достатечне справи описати Петра Конашевича и на свЂт подати МусЂл бы у кгрецкого поета Гомера зычить розуму, альбо тыж у Димостена (330); Влодемира, Всеволода, цного Ярослава Мужества, вЂры и цнот всЂх при том гербЂ слава В тобЂ тепер сіяет (343); За Олекга, росского монархи, плывали Въ чолнах по мору и на Царьград штурмовали (323).
Касіян Сакович славить запорізьке військо як надійного захисника України: Украина тымъ войском въцале зоставаєт, А где запорозцов нЂт, татарин впадает (323). Чимало в цій поезії фразеологізмів типу: Каждый з насъ што сЂял тут, там будет жати (334); филіозоф, розумом острЂйший, Мусить гордои думьт роги схилити (233); Помнечи на оно пословьє: Смерть у зубы не гледить" (177); въ порохъ ся обернути (214). Деякі крилаті вислови є, мабуть, авторськими афоризмами, напр.: Не торгуй душею, второє не купиш (123); Не наши пастыри церкви супостаты, иже ускакують тыном, а не враты (132).
Як і в полемічній прозовій літературі, автори панегірично-полемічних віршів полюбляють уживати поряд декілька синонімів, але, очевидно, жанр не дозволяє робити це так широко, як у прозі. Тому маємо: Кресу назначоного, термину, годины (169); Не тот живет, хто живет на свЂтЂ мизерне. Леч хто свято,
Loading...

 
 

Цікаве