WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Логіко-семантичний аспект концептуального аналізу метафоризованого значення - Реферат

Логіко-семантичний аспект концептуального аналізу метафоризованого значення - Реферат

Імплікаціонал – завжди відкрита система (за типом ймовірності структури світу).

Інтенсіонал визначає екстенсіонал, а імплікаціонал – предметні зв'язки сутностей.

Отже, поняття співвідноситься з інтенсіональним значенням.

Як вже зазначалось, інтенсіонал у сучасній лінгвістиці визначається:

1) як центральна частина/ядро лексичного значення, що включає обов'язкові семантичні ознаки;

2) поняття (з дедуктивно-логічної точки зору);

3) зміст поняття в протиставленні його обсягу.

Звідси, можливий розподіл значення на екстенсіональне (предмет або клас предметів, що позначається цим іменем) та інтенсіональне (зміст вислову).

Так, у галузі поняття основу лексичного поняття складають екстенсіонал та інтенсіонал.

У галузі власне мовного знака також використовують поняття екстенсіоналу та інтенсіоналу.

При позначенні тим самим знаком різних денотатів мова іде про обсяг знака (обсяг поля денотатів) – це екстенсіональний підхід до характеристики знака (екстенсія – "протяжність").

"Екстенсіонал знака – це клас усіх його припустимих денотатів. Різні знаки можуть мати спільний екстенсіонал" [11, 13], описуючи з різних сторін той самий денотат.

Незважаючи на те, що збіг за екстенсіоналом, коли ті ж самі предмети іменуються за різними ознаками, характеризує лише різні властивості знака, але не визначає його повністю, вирізняють ще інтенсіональний аспект знака, тобто здатність знака висловлювати загальне поняття.

"Інтенсіонал – це смисл знака, тобто поняття, яке відповідає знаку, засіб, яким знак указує місце позначуваного в системі явищ" [11, 14].

Розбіжність між екстенсіоналом та інтенсіоналом у тому, що перше відноситься до конкретного стану дійсності в хронотопі, а друге – постійне в будь-якому розумовому універсумі.

Оскільки інтенсіонал знака – це зміст поняття / характеристика концепту, тобто змісту знака, то розбіжність між екстенсіоналом та інтенсіоналом визначається як розбіжність обсягу та змісту поняття.

Розбіжність між інтенсіоналами перевіряється тим, що в певній знаковій ситуації вони не взаємозамінюються. Таким чином, у логіці знакових систем екстенсіонал ототожнюють переважно з денотативним значенням / обсягом поняття, а інтенсіонал – із сигніфікативним (смислом) змістом поняття, які, як вже зазначалось, знаходяться в обернено пропорційній залежності.

Інтенсіонал (сигніфікативне/інваріантне) значення розглядається як інваріант змістовної структури як слова, так і ЛСВ.

Так, лексичне значення (сукупність семантичних ознак, які утворюють структуру лексичного значення, з інтенсіоналом як ядром та імплікаціоналом як периферією) розуміється не як жорстка система зі стабільним складом, а як стохастична структура не тільки з контенсіональною (інтенсіональною) частиною, а й з екстенсіональною, яка, до того ж, підлягає конотативному й прагматичному впливу, що обумовлює необхідність розрізнення компонентів значеннєвої/семантичної структури слова згідно з двома планами: об'єктивного/екстралінгвістичного та суб'єктивного/лінгвістичного/ідеального. Відношення цих планів, на думку В.Г. Колшанського, повинно характеризувати не відношення комунікації слова та предмета (денотата), а відношенням значення (сигніфікату, десигната, інтенсіоналу) і об'єкта (денотата) [7].

У термінах силогічної та індуктивної логіки означення/денотат – це обсяг, широта, а співозначення – зміст, інтенсивність (тобто зв'язок імені з поняттям).

У Р. Карнапа детонат/екстенсіонал – обсяг поняття (його класифікаційні параметри), інтенсіонал/смисл – зміст поняття (його властивості).

Широко відомі такі опозиції:

  • значення: смисл (Г. Фреге),

  • екстенсіонал: інтенсіонал (Р. Карнап),

  • референція: значення (У. Куайн),

  • денотат: сигніфікат (А. Черф).

Звідси інтенсіональна семантика пов'язана із значенням, а екстенсіональна – з референцією. Таким чином, змістова структура лексичного значення аналогічна структурі поняття.

Узагальнюючи викладене вище, відмітимо, що всі наведені точки зору базуються на контенсіональному й екстенсіональному компонентах понятійного значення. Ще Е. Бенвеніст, аналізуючи проблему співвідношення категорій думки, законів мислення і відображення організацій і дистрибутивних властивостей категорій мови, писав: "Ми мислимо світ таким, яким нам оформила його спочатку наша мова" [2, 36]. Розбіжності в духовному житті людини неусвідомлено залежать від класифікації, яку здійснює мова внаслідок своєї знакової природи.

Значення відрізняються від понять зв'язком зі знаком. Вони не утворюють особливого концептуального рівня свідомості. При цьому поняття і значення мають той же самий предметно-концептуальний рівень абстрагуючих одиниць свідомості, але розглядаються вони з різних поглядів.

З точки зору поняття визначаються: зміст, структура й системні зв'язки одиниць цього рівня, з точки зору значення – співвідношення й розподіл між ними. Таким чином, значенням, як і поняттям, властиві зміст, структура, системні зв'язки, характер відбивної природи тощо, а також додаються наслідки зв'язків зі знаком.

Розглядаючи типології значень у сучасній лінгвістиці, М.В. Нікітін до первинних понять загальної типології значень відносить розподіл останніх на імплікаційний та знаковий тип, в основу якого покладено характер інформації зв'язку між двома сутностями. Імплікаційний тип спостерігається при об'єднанні імплікаційною залежністю у свідомості суб'єкта двох фактів речей, явищ, подій тощо, що відображає їх природну залежність у реальній дійсності. При знаковому типі залежність неприродна, умовна, конвенціональна, але значення вторинних знаків опосередкуються природною мовою, тому ми спираємося на визначення С.П.Денисової, яка пише, що метафоризація – це "процес утворення переносного значення внаслідок уподібнення денотатів/класів, денотатів або концептів при збереженні позначуючого" [5, 11], що дає можливість враховувати екстралінгвістичний аспект.

Виникнення переносних значень зумволено необхідністю подолання природними мовами неадекватності системи, тобто вираження думок у ситуаціях, що потребують найменування, не збільшуючи словник повними одиницями. Як правило, метафоричний перенос здійснюється в імплікаціоналі лексичного поняття. В імплікаціональних ознаках міститься фонова інформація. Слід додати, що будь-яка імплікаціональна ознака може бути покладена в основу метафоричного переносу. Спостережено, що відпрацьований і стереотипний асоціативний зв'язок концептів переводить конкретне метафоричне значення із мовлення у мову, тобто із когнітивної метафора перетворюється у генералізуючу. Необхідно підкреслити, що основна номінативна функція метафори у когнітивному аспекті – це утворення нових образних значень, іноді ця функція виконується разом із додатковими, зокрема надання мовленню виразності за допомогою образної метафори.

Переносне значення може бути трьох типів:

1) утворення стилістичних фігур, що не веде до зміни значень (слышен хрустящий шаг; сміливі очі; she felt that sweet pain in her heart);

2) утворення нового ЛСВ (живой пример; набивав собі вченістю ціну; his rich voice);

3) переносне вживання на основі метафоричного або метонімічного переносу під впливом екстралінгвістичних факторів (похороны богатые; над тихим світом леліла-курилася зоряна імла; he loved her madly).

Метафора, з одного боку, сприяє утворенню стилістичних фігур, з іншого – виникненню нового відтінку значення.

Таким чином, специфіка метафоричного значення полягає в тому, що утворюється нове значення на основі транспозиції образних сем у структурі лексичного поняття. Сам механізм метафоризації можна визначити за такими параметрами:

  1. зміни у контенсіоналі (інтенсіональна та імплікаціональна частини);

  2. зміни в екстенсіоналі (інтенсіональна та імплікаціональна частини).

Звідси випливає методика нашого дослідження. Вона полягає в наступному: аналізуючи метафоричний вираз, ми відмічаємо, в якій частині відбувається семантичний зсув або актуалізація сем, звертаючи увагу на постійну або факультативну частину лексичного поняття. Якщо у певному виразі одне із слів (або всі) має метафоричне значення, то з'ясовується тип переносного значення, тобто в усіх словах досліджується як зміст, так і обсяг поняття з двох точок зору: інтенсіоналу та імплікаціоналу.

Таким чином, метафора, що виникає як засіб подолання комунікативного / інформаційного дефіциту, реалізується на двох рівнях:

а) ономасіологічному – коли одне слово вживається замість іншого, маючи з першим спільний семантичний компонент (ясный ум; порхающие руки усталых мастериц; серою пушистою пылью; черная неблагодарность; exploiting the new opportunities; the flow of information);

б) семасіологічному – при заміні архісеми або її перетворенні (десь стрепенулась чутка; шаленіла хмільна вода; що вони виловлюють – рибу чи далеку минувшину; how then should a general theory of the brain be constructed).

Специфіка мовного, метафоризованого значення полягає в утриманні нового поняття або нового значення при збереженні образного компонента. Звідси в такому значенні є необхідність виділяти номінативний план і образний. Номінативний план утворюють денотативне та сигніфікативне значення, а образний – переважно конотативне. Таке членування дає змогу проводити концептуальний аналіз метафори в логіко-семантичному аспекті, оскільки йому притаманна структурація думки як лексичного поняття.

Література

  1. Арутюнова Н. Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. – М.: Наука, 1979. –С.147–173.

  2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: Прогресс, 1974. – 447 с.

  3. Бирдсли М. Метафорическое сплетение // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 201– 219.

  4. Гак В.Г. Метафора: Универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте. – М.: Наука, 1988. – С.11–26.

  5. Денисова С. П. Типологія категорій лексичної семантики. – К.: Віпол, 1996. – 294 с.

  6. Жаботинская С. А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. – Черкаси, 1997. – Вип.2. – С. 3–11.

  7. Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и языке.– М.: Наука, 1990. – 83 с.

  8. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология: Монография. – К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 247 с.

  9. Скляревская Г. Н. Метафора в системе языка.– СПб.: Наука, 1993. – 150 с.

  10. Степанов Ю. С. В трехмерном пространстве языка. – М.: Наука, 1985. – 335 с.

  11. Шрейдер Ю. А. Логика знаковых систем. – М.: Знание, 1974. – 24 с.

Loading...

 
 

Цікаве