WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Використання оповідних елементів у проповідях другої половини 18 століття (на матеріалі творів Івана Леванди) - Реферат

Використання оповідних елементів у проповідях другої половини 18 століття (на матеріалі творів Івана Леванди) - Реферат

Часто зустрічаються фрагменти проповідей у вигляді діалогів. Так задуматися над тим, як оберігаються і шануються закони Церкви – "Матери нашея", закликає Іван Леванда прихожан в одній із орацій і звертається до образу "равноапостольного" Володимира. У імпровізованому діалозі з нащадками, що "заблукали", князь, повчаючи їх, говорить: "Вы знаете, что когда я вѣру принял, наперсницам отказал: так откажите и вы страстям, и будете Христовы ученики, а мнѣ истинные внуки, и царствія небеснаго наслѣдники" [11, 139]. У багатьох ораціях Івана Леванди введені монологи та репліки персонажів, поширені й водночас розмежовані їх власними коментарями або поясненнями самого автора. Такі елементи певною мірою надають тексту рис драматичної оповіді. Прикладом цього є орація Івана Леванди "Тойже спасше... Матв VIII, 24", а саме – зображення епізоду на кораблі, свого роду драматична сцена, де кожен із персонажів має свій продуманий вихід. Мова автора при цьому обмежується своєрідними ремарками-репліками на зразок таких: "Здѣсь умирающій вопіет:...", "Здѣсь так, как и в корабли, ученики Христовы пробуждают Господа своего, когда вопіют: ...", "Здѣсь Спаситель говорит: ..." тощо [11, 80]. Таким способом письменник досягає правдивості оповіді, її унаочнення, а отже водночас здійснює головне завдання, що стоїть перед наративною частиною орації, – переконує слухачів.

Послуговується Іван Леванда і такою фігурою мовлення, що впливає на розташування матерії, як "видіння". За визначенням, яке подається у риториках, суть "видіння" полягає в тому, що замість того, щоб просто розповідати про справи минулого, письменник вживає теперішній час і описує все так, ніби воно відбувається безпосередньо на очах у слухачів [20, 168]. Прикладом цьому можна взяти хоча б таку картину з Євангелія від Матвія, змальовану Левандою саме у формі "видіння", де автор і слухачі перебувають у центрі новозаповітних подій: "Хочу видѣть чертог, в котором родился Царя небеснаго Сын; ведет меня Евангелист Лука в старый и темный вертеп. Покажи мнѣ, любезный предводитель, золотыя пелены новорожденнаго Сына Царева! Он показывает мнѣ убогой Дѣвы небогатые полотенца колыбель! Он показывает мнѣ из лозы соплетенныя ясли : а сдѣлала сіе Божія Правда тому, кто с тѣм за чужіе грѣхи взялся, чтоб грѣшника небесными сокровищами обогатить. Слышу разительный не вдалекѣ происходящій вопль, и не знаю, куда смущенный старик навьючивает своего осла? Вопль сей толкует мнѣ Матвій, есть вопль Вифлеемских матерей, которых сиротит Иродов меч, меч невинною дѣтей их кровію обильно напаяемый (Матв.II, 16); смущенный Іосиф во Египет бѣжит, спасая жизнь первенца Пречистыя (Матв. II, 14)..." [11, 53 – 54]. Технічно вживання теперішнього часу в цьому уривку автором вводиться за допомогою вживання займенників "я", "мені", а посутньо це виявляється на рівні персонажів: автор – співучасник подій, спілкується із євангелістом Матвієм.

Очевидним є той факт, що окремі твори проповідницького письменства, яке наприкінці 18 століття вже поступово відходило за межі літератури, все ще перебували в руслі барокового мистецтва. Водночас, поруч з традицією проповіді, що йшла з 17 століття, значний вплив на проповідників кінця 18століття і світської літератури, а саме, художньої літератури. В свою чергу, проповіді певною мірою допомагають формувати літературу світську, яка виростає з багатої традиції барокового проповідництва. Зокрема, це виявляється як на рівні використання вставних текстів притч, зінтерпретованих самими проповідниками, переказів історій-прикладів, бувальщин, снів, "видінь", так і на рівні драматизації оповіді тощо.

Література

  1. Крекотень В. Оповідання Антонія Радивиловського: З історії української новелістики XVII ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 408 с.

  2. Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы ХУІ – XVII веков.1. – Сборник Отделения русского языка и словесности АН СССР, т.101, № 2. – Л., 1926.

  3. Назаревський О.А. Давня східнослов'янська повість у радянському літературознавстві (1917 – 1947). – Наукові записки Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. – Т.7. – Вип.3 – К., 1948.

  4. Деркач Б.А. Перекладна українська повість XVII – XVIII століть. – К., 1960.

  5. Наливайко Д. Становлення нової жанрової системи в українській літературі доби барокко // Українське барокко: Матеріали І конгресу МАУ (Київ. 27 серпня – 3 вересня 1990 р.). – К.: Інститут археографії, 1993. – С.12 – 21.

  6. Чижевський Д. Історія української літератури (Від початків до доби реалізму). – Тернопіль: Феміна, 1994. – 480 с.

  7. Крекотень В.І. Художність давньої української прози (ХVII – XVIII ст.) // Крекотень В.І. Вибрані праці / Відп. Ред., упорядн. О.Мишанич. – К.: ТОВ "Видавництво "Обереги", 1999. – С.14 – 140.

  8. Нямцу А.Є. Легендарно–міфологічна традиція у світовій літературі (Теоретичні та історико – літературні аспекти): Автореф. дис. д - ра. філол. наук. – К.,1997. – 34 с.

  9. Нямцу А.Е. Поэтика традиционных сюжетов. – Черновцы: Рута, 1999. – 176 с.

  10. Лотман Ю. Текст у тексті // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.430-441.

  11. Слова и рѣчи Іоанна Леванды, протоіерея Киево-Софийскаго собора: В 3- ч. – СПб.: Тип. Императорских театров, 1821. – Ч.1. – 5 + 344с.

  12. Ісіченко Ю. Містична перспектива літературного тексту в культурі українського бароко // Сучасність. – 1995. - №5. – С.100 – 102.

  13. Соболь В.О. Маловідома драма про бідного і багатого Лазаря // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. Лінгвістика і літературознавство. – Вип.5. – К.: Знання, 2000. – С.105 – 119.

  14. Радивиловський А. Вѣнец Христов. – К.,1688. – [20] + 543арк.

  15. Баранович Л. Мєч духовный єжє єсть глагол Божий. – К.: Києво-Печерська Лавра, 1666. – 465 арк.

  16. Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI – XVIII ст. – К., 1964. – 477 с.

  17. Новик О. Сюжет про воскресіння Лазаря в ораціях Івана Леванди // Мови й культура народів Приазов'я: Зб. наук. праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко (Філологічні науки). – Бердянськ, 2000. – Вип.2. – Ч.ІІ. – С.133 – 146.

  18. Софронова Л.А. Принцип отражения в поэтике барокко // Барокко в славянских культурах. – М.: Наука, 1982. – С.78 – 101.

  19. Кониский Георгий. Собрание сочинений. – СПб., Имп. Рос. Акад. – 1835. –Ч.1. – С.240.

  20. Опыт риторики, сокращенный большею частію из наставленій докт. Блером в сѣй наукѣ преподаваемых. С аглинскаго языка на россійскій переложен А.К. и В.С. – СПб.: При Императорской Академии наук. – 1791. – 5 + IV + 302с.

Loading...

 
 

Цікаве