WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Використання оповідних елементів у проповідях другої половини 18 століття (на матеріалі творів Івана Леванди) - Реферат

Використання оповідних елементів у проповідях другої половини 18 століття (на матеріалі творів Івана Леванди) - Реферат

Використання оповідних елементів у проповідях другої половини 18 століття (на матеріалі творів Івана Леванди)

Вивчення того, як барокові проповідники використовували різновиди елементів оповіді, залишається посутнім на сьогодні, оскільки дозволяє простежити становлення прозових жанрів в українській літературі 17-18 століть. Володимир Крекотень вказував на необхідність дослідження саме оповідних пам'яток давньої літератури, мотивуючи це не лише важливістю зазначеного питання, але й недостатньою його вивченістю [1, 6]. Вчений розглянув історію вивчення оповідних творів давнього письменства, яка охоплює праці В.М.Перетца [2], О.А.Назаревського [3], Б.А.Деркача [4] та інших, водночас дослідник запропонував більш детально зупинитися на вивченні оповідань малих форм, резервуаром яких є українська ораторська проза барокової доби.

Володимир Крекотень у своїй праці "Оповідання Антонія Радивиловського. З історії української новелістики VІІ ст." [1] характеризує творчість барокового письменника за допомогою виявлення оповідного матеріалу, який містять проповіді автора, класифікує та систематизує легенди, анекдоти, фацеції, міфи, казки, байки, диспути, параболи, з'ясовує способи засвоєння таких творів у текстах орацій. Розглянемо, як оповідний матеріал, зокрема, притчі використовуються проповідниками другої половини вісімнадцятого століття.

Не вдаючись до розбору всього масиву праць про барокове письменство, звернімося до того, що говорить Д.Наливайко про трансформацію жанрів у добу бароко в розвідці "Становлення нової жанрової системи в українській літературі доби барокко" [5, 20]. Дослідник пише, що трансформації зазнають і так звані малі жанри: проповіді, казання, фацеції тощо, при цьому прикметним, зокрема, вважає те, що структурні зрушення і зміни охоплюють різні рівні й компоненти творів, від принципів сюжетики й композиції до особливостей образності й стилістики. Стосовно ж оповідних прозових жанрів, передусім зміни виражалися через послаблення й відмову від голої дидактики і зростання того, що становить сферу художності, а саме: нарративність і сюжетність, введення моментів розважальності, емоційно насичена розповідь, авторська присутність у творі, художнє зображення подій, формування літературного персонажа. Так чи інакше, більшість зазначених рис бароковості оповіді знайшли своє відображення й у творах проповідників кінця ХVIII століття.

Хоча Дмитро Чижевський і пише про послаблення барокової пишності в проповідях Кониського [6, 287], проте очевидним є поглиблення сюжетності та підпорядкування оповідних елементів філософському змісту творів. Тут слушним буде згадати про дві течії, які розрізняли у красномовстві старожитні ритори: красномовство, звернене до розуму, до голови; і красномовство, звернене до почуттів, до серця, - течії раціональну та емоціональну. Виходячи з цього, В.Крекотень обгрунтовував інтерес літературознавців до зразків української ораторської прози XVI – XVIII ст. "емоціонального", "художнього" типу, акцентуючи особливу увагу на уподібненнях та прикладах, - тих "вузлах", які, як зазначає вчений, "давали можливість ораторам демонструвати зображення об'єктів розповіді перед слухачами, а слухачам уявляти ці об'єкти" [7, 21]. Саме в уподібненнях та прикладах як у елементах художності в ораторських творах раціонального типу, у ""вузлах" риторичної матерії вироблялися форми художнього зображення" [7, 21].

На думку А.Нямцу, ємкість і багатозначність традиційних структур дозволяє їм вступати в процесі творчої літературної переробки в різні структурно-змістові зв'язки, в результаті чого в новому варіанті утворюються ориґінальні подієві семантичні домінанти [8, 9]. Окрім того, нам здається слушним висновок дослідника стосовно обумовленості поліфункціональності традиційних сюжетів тим, що за своєю змістовою значущістю вони є відкритими художніми системами, іманентними суспільному буттю, і мають цілий комплекс основних та допоміжних функцій [9]. Такий висновок є правомірним і щодо використання сюжетів зі Святого Письма бароковими авторами. Як приклад, може слугувати орація Івана Леванди "Тако собирая себѣ, а не в Бога богатѣя. Лук.XII,21". Низка епізодів із житій апостолів та біблійних праведників наводиться автором для підтвердження думки про тлінність земних цінностей і того, що віруючий завжди винагороджується. До голодного Даниїла прилетів з обідом Аввакум із Іудеї, Мойсей сорок днів не страждав без їжі на Сінайській горі. Апостол Петро виліковує кульгавого від народження хлопчика. Невчений і недорікуватий Мойсей зумів виголосити прекрасну промову. Епізодами з життя апостола Павла підтверджується нікчемність гонінь та напастей перед істинною вірою. Очевидним є використання тексту у тексті, в одному з варіантів тлумачення цього терміну Юрієм Лотманом (праця "Текст у тексті"): "Можлива також така будова, при якій один текст подається як неперервна розповідь, а інші вводяться до нього спеціально у фрагментарному вигляді (цитати, відсилання, епіграфи тощо). Передбачається, що читач розгорне ці зерна інших структурних конструкцій у тексті" [10, 439].

Українські проповідники другої половини 18 століття здійснюють актуалізацію біблійних текстів та загальновідомих збірок притч здебільшого ще в усталеному річищі барокової іконосфери, проте кожен з них, реалізовуючи текстуальні можливості традиційного кола оповідей, здійснює це оригінально.

Наприклад, розглядаючи добір образів зі Святого Письма як прикладів у творах Івана Леванди, простежуємо певну закономірність: письменник обирає образ, який уособлює якусь провідну рису, залежно від конкретного випадку. Так, для показу згубності "сребролюбія", автор звертається то до образу Ананія [11, 38-39], то до притчі про багатія та жебрака Лазаря [11, 65], то говорить про пастиря Лаодикійської церкви [11, 192], або ж доводить від протилежного, говорячи про Закхея [11, 85] та інших персонажів, які зрозуміли тлінність земних багатств.

Деколи риси біблійних персонажів, які використовує Іван Леванда при віднаходженні матерії для своїх орацій, не є провідними для цих образів, але автором висуваються на перший план. Так, письменник звертається до леґенди про зцілення Авраамової доньки, яка 18 років ходила зігнутою, а Ісус вилікував її, і Христа звинуватили в тому, що він лікував у день суботній. Іван Леванда бере до уваги насамперед зовнішній вигляд дівчини, спотвореної сатаною, і порівнює з ним лицеміра. В інтерпретації письменника горб – ті беззаконня, гріхи, які лицемір хоче приховати під маскою благочестя, але не може. Це порівняння автор посилює зверненням до іншого відомого епізоду з Біблії, де описується обман сліпого Ісака Ребеккою, яка привела свого молодшого сина Якова під благословління замість Ісава. Тут Іван Леванда доводить думку від протилежного: Бог – не незрячий Ісак і не дасть свого благословління лицемірові [11, 96].

Твори проповідників, що вже за своїм жанровим призначенням покликані пояснювати Слово Боже, наповнені різноманітними біблійними сюжетами та образами або навіть мають в основі свого сюжету якусь біблійну леґенду. Найчастіше автори використовує сюжети, що містять чудо. Традиційні біблійні образи у творах інколи постають у не зовсім звичному ракурсі, а для глибшого розкриття думки часто поєднуються сюжети й образи з різних книг Святого Письма, збагачуючись художніми засобами різного плану.

Традиційні риторичні настанови барокових академічних курсів орієнтували, як зауважує Юрій Ісіченко, "не стільки на богословський аналіз євангельського чи апостольського тексту або змісту свята, стільки на формування ланцюга асоціацій і уявлень, що складалися б у цілісну картину, гранично повно висвітлюючи й розвиваючи наскрізну думку. Цей ланцюг формував розлогу параболу, активно залучаючи до оповіді як риторичну топіку, так і численні наративні приклади алегоричного характеру" [12, 101].

Loading...

 
 

Цікаве