WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Іменникові лексеми як виразники кількісної семантики - Реферат

Іменникові лексеми як виразники кількісної семантики - Реферат

Величина місткості, міри, ваги, на основі образу яких розвивається переносне значення неповноти вияву ознаки, оцінюється суб'єктивно, залежно від ситуації. Образи незначної міри і ваги передають переосмислені слова-вимірники. Деякі лексичні одиниці цього ряду мають особливості нормативної реалізації, в інших сема неповноти є потенційною і актуалізується під впливом контексту.

Для позначення короткого відрізку часу використовується група одиниць метрологічної системи: мить, момент, хвилина, секунда, день, складниками яких інколи виступають числівникові квантифікатори. У більшості випадків метрологічний квантифікатор пов'язаний з темпоральною або локативною характеристикою. З ним поєднуються дієслова, що передають рухи людини, які стосуються незначної відстані, часу, кількості предметів. Інколи вони вказують на моментальність дії: працювати недовго, лише (одну) хвилину; до фінішу залишилося метрів зо два; не дійшов до мети парукроків. Напр.: Він похилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч однумить(М. Коцюбинський); Деві після моменту вагання вертається на її крик і кидається в її обійми (Л. Українка); Ще хвилина і табун мов буря понесла (М. Рильський); Заждіть хвилину, - дівчина так само, не кваплячись, пішла в другі двері і зникла за ними (М. Стельмах); Ще раз блиснув на секунду ліхтар і згас (О. Гончар); Навіть тепер у них такі злидні. що не знаю, чи проживуть іще якісь три дні (О. Соколовський).

На дуже незначну, мізерну грошову суму вказують іменники гріш, шеляг, копійки, мідяки. Напр.: З горя він пропив до шеляга свій заробіток, і з того часу злидарський гріш чоловіка почав усе частіше розкочуватися по чужих шинквасах (М. Стельмах); Все своє життя збирав він гроші по шелягу(З. Тулуб); Він працював, як шалений, кілька разів викручував від поту сорочку, а заробляв копійки (С. Чорнобривець).

Образи неінтенсивних природних явищ теж формуються на основі лексем, які позначають малу, незначну кількість води та слабкий її рух крапля, по краплі, росинка. Такі одиниці є класичними варіантами переносного значення. Вони функціонують автономно, можуть бути використані у зв'язному значенні, що зумовлено неавтономністю їхньої репрезентативно-знакової функції, унаслідок чого їх значення розкривається, тільки спираючись на інше, семантично означуване для них слово, виявляючи обмеження, породжені вибірковістю зв'язних значень слів. Семантичні процеси формування цих значень спричинені їхньою здатністю виражати такі ознаки, які мотивуються самою реалією. Ці одиниці в семантичному плані стають символом мінімальної кількості будь-чого, у чому виявляється близькість із прямим значенням таких слів у переносному значенні – найменшої кількості чого-небудь: З жорстокого слова хтів (Рустем) видушити краплю надії (М. Коцюбинський); На самоті перед завісою невідомого сміливість з кожним кроком по краплі почала виціджуватись на росяну землю (М.Стельмах); Похмуре небо сипало дрібненькі росинки (О. Досвітній); У неї на очах горіли росинки щастя (С. Васильченко).

До образів, що вказують на одиничні дрібні рослини, належать зерня, зернятко, крупинка. Напр.: У тебе мало віри. Якби ти хоч зерня віри мала (Леся Українка). Протягом століть, відбираючи по словечку, позерню, геній народу витворив і передав нам у спадок, у вічне користування неосяжне, розкішне багатство... (О. Гончар).

Окрему групу лексем становлять стійкі сполуки на + іменник у знахідному відмінку, які вживаються в сучасному мовному просторі, переважно в розмовно-побутовому мовленні, де не завжди потрібне точне визначення метричних даних, напр.: на ніготь, на палець, на долоню, на крок, на лікоть, на волосок. Такі одиниці В.О. Винник визначає як назви лінійних мір антропометричного походження [26:14], бо еталоном виміру служить тіло людини. В основі таких лексем лежать фізичні властивості людського організму, де їх значення пояснене описово, без точної квантитативної характеристики. Напр.: Поруччя було невисоке, півтора ліктяпонад вулицею (І. Франко).

Велике функціональне навантаження і широку сполучуваність мають іменники пригорща, жменя. Слово жменя може позначати невелику кількість конкретних істот або неістот. Напр.: Там землі не міряно, а людейжменя. А де людей мало, там землядешевша від грибів (М. Стельмах). Коли б хоч трохи більше землі тієї... А то всього жменя, а ти крутися біля неї (Панас Мирний). Раніше слово жменя використовувалося як міра прядива, напр.: Він є сотник над сотнею, старшина, жменею прядива не відбудеш (Г. Квітка-Основ'яненко).

Цей іменник вживається також і в зменшено-пестливому значенні: Кожне суєСашкові то хлібця окраєць, то картоплинку або пшона жменьку (С. Іваненко).

Іменник пригорща, поєднуючись із назвами конкретних предметів, виражає незначну кількість будь-чого: пригорща камінців, червінців. Як і іменник жменя, залежно від семантики другого компонента, може означати велику або малу кількість: пригорща біди багато; пригорща щастя мало.

На позначення незначної кількості вживаються також у переносному значенні іменники крихта, дрібка, ковток, ложка. Напр.: Повірте, що я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Ю. Яновський); Їм страшно навітьподумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять (І. Франко); Самим поки що напитися ніде: кидай агрегат і біжи аж до цих бочок за ковтком води (О. Гончар); Хіба не видно он по тій сумовитій корові, на хребті якої походжає ворона, що Гранчакові діти сидять без ложки молока? (М. Стельмах).

Досить специфічним є використання словосполучень у переносному значенні: подув вітру, подих весни, наліт нудьги, тінь сумніву, жалюгідні залишки здоров'я, часу обмаль, нестача совісті, роботи одна жалість.

Отже, у сучасній українській мові наявна лексико-семантична група іменників, які виражають значення реальної зменшеності. Проте лише у семантиці іменників, які виражають граматичну предметність, наявна сема ознаки. Кількісну семантику синтаксичні деривати передають опредметнено. Одиниць такого типу небагато. Серед них більшість похідних від прикметників: малюк, мализна, маловір'я, мізерія, дещиця, дріб'язок тощо.

До цієї мікросистеми також входять одиниці, які позначають назви реальних предметів типу жменя, крихта, крапля, зерня та ін. На формально-синтаксичному рівні, поєднуючись з іншими іменниками, вони можуть функціонувати в ролі означення, вказуючи при цьому на невелику кількість будь-чого: зерня пшениці – зерня правди, крапля молока – крапля щастя. На такі іменники нашаровується обставинно-атрибутивне значення.

Напрацьовані матеріали безпосередньо пов'язані з проблемами оцінної семантики. Вони збагачують теорію функціональної граматики і можуть бути використані для розгортання подальших досліджень із функціональної граматики і категорії кількості зокрема, у практиці викладання курсів лексикології та граматики, у створенні наукових спецкурсів, у проведенні семінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів та аспірантів.

Література

  1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

  2. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.: Наук. думка, 1987. – 210 с.

  3. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – Т.1. – 384 с.; Т.2. – 392 с.

  4. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1988. – 256 с.

  5. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. – М.: Наука, 1985. – 228 с.

  6. Гегель. Энциклопедия философских наук: В 3-х т. – М.: Мысль, 1974. – Т.1: Наука логики – 452 с.

  7. Есперсен О. Философия грамматики. – М.: Издательство иностранной литературы, 1968. – 404 с.

  8. Киклевич А.К. Семантическая категория квантификации в языке и речи: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Белорусский гос. ун-т. – Минск, 1995. – 36 с.

  9. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. – М.: Прогресс, 1978. – 543 с.

  10. Левин Ю.И. О семантике местоимений // Проблемы грамматического моделирования: Сб. статей / Ред. кол.: А.А.Зализняк (отв.ред.) и др. – М.: Наука, 1973. – С. 108–121.

  11. Ломтев Т.П.Предложение и его грамматические категории. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 199 с.

  12. Падучева Е.В. О логическом анализе русских кванторных прилагательных // Научно-техническая информация. – 1972. – Сер.2. – №2. – С. 20–27.

  13. Панфилов В.З. Гносеологические аспекты философских проблем языкознания. – М.: Наука, 1982. –357 с.

  14. Реформатский А.А. Введение в языкознание. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1967. – 542 с.

  15. Сепир Э. Язык: Введение в изучение речи. – М.–Л.: Соцэкгиз, 1934. – 220 с.

  16. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. – Л.: Наука: Ленингр. отд-ние, 1974. – 428 с.

Loading...

 
 

Цікаве