WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Становлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського) - Реферат

Становлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського) - Реферат

Звук ф

Як зазначено в "Історичній граматиці української мови" для української мови це новий звук, який " досить рано зайшов у словах, запозичених з інших мов" [1, 85].

Приголосний ф- звук губно-губний, глухий. Уживався лише в словах іншомовного походження. Живій мові східних слов'ян звук ф довго не був властивий, і тому його часто заміняли іншими звуками, близькими до нього за своєю артикуляцією, такими, як х, хв, п, т, в.

У рецензії "Несколько слов по поводу 1 части малорусской грамматики Науменка" Зіньківський наголошував на передачі звуків, які не існують в "малорусском языке въ словахъ иноземного происхожденія" [7, 12]. Це стосується зокрема звукаf, який " дуже часто заміняли іншими звуками, близькими артикуляційно, як х, хв, п, т, в"[1, 177 ]. Наявне також й написання з буквами ф, [1, 177].

У Зіньківського звук ф передається різними графічними засобами, а саме через: хв, хт, п, , , т, ф:

хв : охвицери, геограхвіки, Хвесь, Хведора, хвилозоп [6; 15, 22, 47, 86], хворма [7, 38209], парахвії [7; І, 33445], Хведор[7, 38224];

хт: анахтемська [7, 38177];

п:Осипе [6, 99], Пилип( Філіппос), пляшка (fiagche) [6, 12];

: сипе [7, 994];

ф: французького[7, 45238],Jосиф[7, 5184], гешефти [7, 77], Тифлис [7, 38228] , фігури [7, 12], українофильство[7, І, 33445], филозофично [7, 11], форма [7, 38209], формировать, офицеров [7, 38221 а], библіографію, филологичного [7, ІІІ38195], перефразував [7, 238], финны [7, 442];

т: патос[7, 89];

:ариметика [7, 5231] , едор [7, 38183] Мих. едорович з еоктистом [7, 38187],иту [7, 45209], стинія [7, 45254] .

- грецький міжзубний приголосний (th), для його позначення в старослов'янському алфавіті існувала буква: анаема, ома. Цю літеру, як указував Сімович, інколи вживав Куліш, який у 1882 році писав: Аини, ранія [17, 87]. Звук - охарактеризував Володимир Самійленко: "То був звук мало схожий із звуком ф, і ще давні латинці, беручи грецькі слова, писали їх через th, а слідом за ними й інші європейські народи стали вимовляти t, пишучи ради етимології через th" [16, 505].-("фіта") припинила своє існування на початку ХХ століття [15, 252].

Про неусталеність написання в тогочасному українському правописі цієї літери свідчить її варіантна передача в одному й тому ж слові: Jосиф [7, 45184] і О(паєрик)сипе [7, 99 ],едор[7, 38183] і Хведор [7, 8224], римы[7, 38213] і ритми [7, 8209],в одному листі хворма і форма [7, 38209].

У словнику Грінченка відсутня передача звука ф літерою ф у слові форма: хворма [4, 394].

Африката [д^з]

Африката [д^з] у старослов'янському алфавіті позначалася буквою s – sьло (ять), яка, починаючи з ХІ ст., у більшості говорів починає спрощуватися в з [10, 91]. "Звук [д^з], утративши проривний компонент, пізніше збігся з приголосним з..." [1, 85].

У Зіньківського наявний один приклад передачі африкати [д^з] літерою s: Що я матиму s собою діяти [7, 255].

У сучасній українській мові цей звук уживається переважно у словах звуконаслідувального характеру, а в розмовній мові, особливо в просторіччі, "можлива ненормативна заміна [д^з] на [з ] без зміни значень слова" [19, 34].

Африката [д^ж]

За спостереженнями М.Жовтобрюха, у періодичній пресі другої половини ХІХ століття не існувало єдності у передачі на письмі африкати [д^ж]паралельно фіксується дж та ж, наприклад: породжу, хожу. Автори підручника "Історична граматика української мови" вказують, що в ХІХ столітті вимова приголосного [д^ж] засвоїлася українською літературною мовою як її орфоепічна норма. У діалектах відповідно до літературної африкати [д^ж] відомі також ж, д. Так, для південних говорів української мови характерна вимова дієслівних форм з приголосним [д'], який виник під впливом основи інших форм дієслова ( ходити, водити)[4, 96].

У епістолярії Зіньківського наявне варіантне написання цієї африкати:

  • дж: приіжджаючого, відъіжджаючи [7, 45260], згоджуюсь [7, 38224] сиджу [7, 38213];

  • ж: провожу [7, 45218], сыжу ( наводячи слова пісні: сыжу я и думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю)[7, 45250], сижу [7, 38223];

  • -д: розсердюсь [7, 45238], плодю [7, 38202], виїздю [7, 38219], [7, 38210], проіздячи[7, 38215].

У граматиці Зіньківський пише про чергування д- дж- ж:їзда - приїджати, твердий - затвержений [6, 110].

Отже, за рукописами Трохима Зіньківського можемо простежити становлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у ІІ половині ХІХ століття і дійти висновку, що письменник надавав перевагу фонетичному правопису.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. - К.: Рад.школа, 1962. – 510 с.

  2. Брицина О.І. Питання українського правопису у висвітленні П.Г.Житецького // Українська мова в школі. - 1958. - №6. - С.15-19.

  3. Горбач О. "Малорусько-німецький словар" Є.Желехівського й С.Недільського // Горбач О. Зібрані статті. - Мюнхен, 1993. - С.110-114.

  4. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Вища школа, 1972. - 402 с.

  5. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. - К.: Наукова думка, 1979. - 367 с.

  6. Зіньківський Т. Листи // Неопалима купина. - 1995. - №5-6. - С.52-78.

  7. Інститут рукописів НБУ ім. В.Вернадського АН України. - Ф.ІІІ. - Один. зб. 38204-45238.

  8. Кримський А.Твори в п'яти томах. - Т.3: Мовознавство. Фольклористика. - К.: Наукова думка, 1973. - С.283-301.

  9. Курило О. Курс українського правопису. - К., 1919. – 160 с.

  10. Леута О.І. Старослов'янська мова. - К.: Вища школа. - 2001. – 256 с.

  11. Максимович Михайло. О правописании малороссийского языка // Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. У трьох книгах. Книга перша: Навч. посібник / Упоряд. П.М.Федченко, М.М.Павлюк, Т.В.Бовсунівська; за ред. П.М.Федченка. - К.:Либідь, 1996. - С.120-121.

  12. Науменко В. Загальні прінціпи українського правопису. - К.: Українська школа, 1917. - 20 с.

  13. Нечуй-Левицький.Сьогочасна часописна мова на Україні // Україна. - 1907. -Т.1.- С1-49.

  14. Огієнко І. Нарисах з історії української мови: Система українського правопису. - Варшава, 1927.

  15. Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К.: Вища школа, 1971. - 424 с.

  16. Самійленко В.І.Чужомовні слова в українській мові // Самійленко В.І. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади / Вступ. Ст., упоряд. і приміт. М.Г.Чорнописького; ред. П.І.Орлик. - К.: Наукова думка, 1990. - С.500-511.

  17. Сімович В. Граматика української мови 2-ге доповнене видання. - Ляйпціг, 1921. - Фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. - Мюнхен, 1986. - 584 с.

  18. Словарь української мови. Зібрала редакція журнала "Кіевская Старина". Упорядкував, з додатком власного матеріалу, Борис Грінченко: В чотирьох томах. – Т. І. - К.: Наукова думка, 1996. - 494 с.

  19. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка.- К.: Вища школа, 1997. - 493 с.

  20. Шашкевич М. Передслів'я (до "Русалки Дністрової") // Історія української літературної критики та літературознавства. - Хрестоматія. У трьох книгах. Книга перша: Навч. Посібник / Упоряд. П.М.Федченко, М.М.Павлюк, Т.В.Бовсунівська; за ред. П.М.Федченка. - К.: Либідь, 1996. - С.147 – 148.

  21. Шевельов Ю. Про критерії в питаннях українського офіційного правопису // Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення: Матеріали засідань Мовознавчої комісії та Комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові 1994 –1995рр.-Л., 1996.- С.19-29.

Loading...

 
 

Цікаве