WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. - Реферат

Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. - Реферат

Значно більше таких похідних виявлено в писемних джерелах пізньої середньоукраїнської мови другої половини XVI-XVII ст.: вѣру по своему злохитрию премѣнити (к.XVI В 101); sвездозаконїε (сер. або др. пол. XVII Cин 98); смѣрєномүдрїє (119); чрεвотучїε, abdomen (сер.XVII СлЛекс 62) "ненажерливість, брюхо"; кругопутїε, anfactus (83) "звивина, закрут, поворот"; гортаноболhзнїε, angina (83) "запалення в горлі"; воложεртвїε, buthуsia (106) "заклання волів"; жεлудоωбразїε, glandatio (209) "жолудеподібність"; мастоврачиε, iatraleptice (223); жεнонεнавистиε, misoginia (270) "ненависть до жінок".

Крім дериватів з першою субстантивною основою, у пам'ятках XI-XIII ст. трапляється чимало похідних з першим ад'єктивним елементом. Мовні факти засвідчують наявність у них таких лексико-словотвірних значень:

– назви розумових категорій, психічного стану: великоразоумиѥ (XI СДЯ I 383) "великий розум"; добродоушиѥ (II 483) "гарний настрій"; малодушиѥ (III 495) "душевна слабкість";

– назви свят: новомѣсячие (XII СлРЯ IX 402) "свято молодого місяця (молодика) у деяких народів"; новоплодьѥ (1280 СДЯ V 423) "свято збирання нових плодів";

– назви ознак, станів за подібністю: подобоимѣние (1073 СлРЯ XVI 23) "подібність найменування"; подобообразие (XI/XIII-XIV 23) "подібність"; подобоврѣдие (23) "зазнавання подібних страждань";

– назви почуттів, моральних якостей, ознак: бл̃говѣрїе держать (1037-1050 СлІл 98); доброноровиѥ (1076 СДЯ III 9) "порядність"; добросьрдиѥ (13) "добре серце"; богочьстиѥ (XI I 273) "благочестя"; великодоушиѥ (382) "благородність"; великохытриѥ (384) "майстерність, велике вміння"; жєстосєрдию вашємоу повєлѣ вамъ поустити жєны ваша (1283 ЄЄ 118);

– назви опредметнених дій: сүхоложиѥ (XI Ср III 631) "лежання на твердому ліжку"; но поустошьствиѥ и любочс̃тьѥ поработаша, поустошныхъ преданиѧ wбрѣтатели нарещисѧ възлюбиша (XI/XII-XIV ХА 75).

Творення складних іменників зі структурою, що поєднувала в собі ад'єктивно-субстантивні основи, базувалося на атрибутивних відношеннях між частинами мотивувального підрядного словосполучення, наприклад: мудроумиѥ  мудрый умъ; лютомѣстиѥ  лютаѩ мѣсть; новомѣсячие ← новый мhсяц.

Досить численною групою лексики представлені деривати з першим ад'єктивним компонентом і в пам'ятках подальших періодів, хоча продуктивність цього структурного типу на різних етапах розвитку української мови була різною.

У пам'ятках XIV-XV ст. засвідчені поодинокі приклади аналізованих лексем, успадковані з давньоруськоукраїнської мови: чистое мысли мл̃срдие явилъ (1388 П 98); доброчестіє (1596 Сл XVI-п.п.XVII 8 59) "доброчесність".

Частина давньоруськоукраїнських композитів з ад'єктивно-субстантивними основами та суфіксом -иѥ потрапляє до джерел пізньої середньоукраїнської мови, наприклад: з ласки м̃лсрдъѩ (1567 Вол Гр 30); доброреченє Богу нашему (60-ті рр. XVI КА 615); благолѣпиє (1547 Сл XVI-п.п.XVII 2 99) "велич, краса, пишність"; высокомудриє (1588-1596 6 51); диаволского празднословия (к. XVI В 47); вεликодушиε (сер. XVII СлЛекс 207); малодушиε, micropsichia (269) "малодушність, легкодушність"; новомѣсячиε, heomenia (279) "молодик"; полномѣсячиε, panselenum (299) "повнолуння", благомислиε, theoria (397) "розважливість".

Наявність значної кількості церковнослов'янізмів у пізній середньоукраїнській мові спричинена тим, що в другій половині XVI- середині XVII століття зростає авторитет церковнослов'янської мови в зв'язку з факторами позамовного характеру, зокрема наступом католицизму на східнослов'янські землі.

Складно-суфіксальні деривати з абстрактним значенням, що побутували в мові попередніх століть, фіксуються й писемними джерелами української мови XVIII ст. Усі вони тісно стикаються з церковно-книжною лексикою. Ця стилістична маркованість зберігається й тоді, коли складення вживаються в актовій мові чи в мові художньої літератури, наприклад: а wсобливє zначной бл̃гродию в̃шєму ...управовалємся (1714 ПрЛист 19); великодушіе явилъ (1767 Ск I 177); сіе тяжкосердіе (292); вострубите в новомѣсячіи (321); мое чистосердіе принялъ (330); равновѣсие огня не презирай (343); палками без милосердія в шкуру дують! (XVIII УЛ 206); дам кріпость моєму малодушію (262).

У пам'ятках давньоруськоукраїнської мови XI-XIII ст. засвідчені композити з першим займенниковим компонентом: вьсепогыбѣльѥ (XI СДЯ II 277) "всеохоплююча загибель"; вьсесъжьжениѥ (279) "жертвопринесення, при якому жертва підлягає спаленню"; вьсесъмышлениѥ (279) "спрямування всіма думками"; иновѣриѥ (IV 156) "інше (не християнське) віросповідання"; самовластиѥ (XI Ср III 246) "власна воля"; самодовълиѥ (249) "задоволення своєю долею".

Похідні, співвідносні з прономінально-субстантивними основами, характеризуються як зв'язком узгодження між компонентами вихідного словосполучення, так і зв'язком керування (иновѣриѥ ← инаѩ вѣра, всепогыбельѥ ← погыбель всѣго і т.д.).

Кількісно невеликою групою лексики представлені деривати з прономінально-субстантивними основами й у пам'ятках подальших періодів розвитку української мови: самовластие человечѣское безгранично ест (к. XVI В 12); инодушїе (Син 134); всесожженія его явилъ (Ск I 203); никогда спокойно смотреть не может на ... своеволия распутных поляков (XVIII УЛ 600).

Отже, у процесі тривалого розвитку в українській мові сформувалася високопродуктивна система творення складно-суфіксальних іменників з абстрактним значенням та суфіксами -иѥ, -ниѥ, -ениѥ, -тиѥ. Композити з аналізованими формантами в обстежених пам'ятках поділяються на два структурні різновиди: з опорним субстантивним та вербальним елементами. Морфологічне вираження першого компонента мало значно більше різновидів і було представлене субстантивними, ад'єктивними, прономінальними, адвербіальними та нумеральними основами. У XIII-XIV ст. форманти -иѥ, -ниѥ, -ениѥ, -тиѥ зазнали певних фонетичних змін, які в сучасній українській мові стали нормативними. Складні абстрактні іменники української мови XI-XVIII ст. мали значення опредметненої дії, ознаки, якості, властивості, а також номінували просторові та часові поняття. Творення розгляданих дериватів супроводжувалося певними морфонологічними явищами (відтинанням кінцевого елемента одного із похідних складної лексеми, чергуванням голосних та приголосних).

Література

  1. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови. – Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. – 415 с.

  2. Вялкина Л. В. Словообразовательная структура сложных слов в древнерусском языке XI-XIV вв. / Вопросы словообразования и лексикологии древнерусского языка. – М.: Наука, 1974. – С. 156-195.

  3. Мартынов В. В. Праславянская и балто-славянская деривация имен. – Минск: Наука и техника, 1973. – 59 с.

  4. Мейе А. Общеславянский язык. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1951. – 491 с.

  5. Павленко Л. П. История формирования сложных нарицательных существительных в украинском языке: Дис...канд. фил. наук / К.: Киев. пед. ин-т им. А. М. Горького, 1984. – 236 с.

  6. Полюга Л. М. Українська абстрактна лексика XIV – першої половини XVII ст. – К.: Наукова думка, 1991. – 236 с.

  7. Соломина А. С. Из истории отвлеченных существительных на – ствие в русском языке / Ученые зап. Казах. гос. женск. пединститута. – Вып. 4. – Алма-Ата, 1964. – С. 465 -474.

  8. Sławski F. Zarys słowotwyrstwa prasłowiańskiego /Słownik prasłowiański. – Wrocław – Warszawa – Krakw – Gdańsk. Tom 1-3. 1974-1979.

Loading...

 
 

Цікаве