WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. - Реферат

Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. - Реферат

Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальнихіменниківукраїнської мови XI-XVIII ст.

Основоскладання в поєднанні з суфіксацією є одним з найдавніших способів іменникового словотвору української мови. Переконливим свідченням цього є широке вживання складно-суфіксальних іменників у давньоруськоукраїнських та староукраїнських пам'ятках. Згадані лексеми, у тому числі й структури з суфіксом –иѥ, неодноразово привертали увагу дослідників. Вони були предметом опрацювання на матеріалі давньоруськоукраїнської [див.: 2; 5] та староукраїнської мов [5; 6]. Однак історія становлення та розвитку структурного типу складно-суфіксальних іменників з формантом –иѥ на сьогоднішній день ще не стала предметом окремого спеціального дослідження. Аналіз динаміки словотворення згаданих композитів дає важливий матеріал для розуміння будови й функціонування розгляданих одиниць у дериваційній системі української мови.

Суфікс -иѥ у сфері складно-суфіксальної деривації іменників протягом досліджуваних періодів служив основним засобом творення композитних одиниць з абстрактним значенням. "До абстрактних належать іменники, які вказують на внутрішні почуття та душевний стан людини, на розумові категорії, психіку, на якості та дії, процеси, стани, часові й просторові поняття" [6, 31].

Формант -иѥ належить до найбільш досліджених у слов'янському мовознавстві, оскільки в праслов'янській мові його продуктивність оцінюють як високу, навіть як необмежену [8, 85]. Суфікс -ьjе в праслов'янській мові творив n.abstrakta середнього роду [3, 24]. На базі суфікса -ьjе виникли його варіанти -tьjе, -е(н)je. Вони генетично спираються на первинні пасивні дієприкметники минулого часу на -(е)n чи -t- [4, 45]. Виабстрагувані суфікси -t-ьje, -n-ьje функціонально не відрізнялися від свого джерела. Вони дали змогу розширити коло похідних з цим формантом, уже в праслов'янський період за їх допомогою творилися іменники від дієслів будь-якого типу дієвідмін [8, 85].

Складні іменники з суфіксом -иѥ в обстежених пам'ятках XI-XIII ст. поділяються на дві групи відповідно до основного поділу всіх похідних цього способу словотворення: структури з опорним дієслівним та опорним іменниковим компонентами. Морфологічне вираження першого елемента складення мало значно більше різновидів і було представлене субстантивними, ад'єктивними, прономінальними, нумеральними та адвербіальними основами.

Складно-суфіксальні іменники з опорним вербальним компонентом і суфіксами –иѥ

(-ниѥ, -ениѥ), -тиѥ(-тьѥ) вказували на дію чи стан, названі дієслівною основою й конкретизовані в першій основі складення. Творення дериватів зі структурою, що поєднувала в собі субстантивно-вербальні основи, базувалося на об'єктних відношеннях між частинами мотивувального підрядного словосполучення, наприклад: мѣхопроданиѣ ← продати мѣхъ; иконописаниѥ ← писати иконы; зємлємѣриѥ ← мѣрити землю.

Окремі композити цього типу сфомувалися ще в праслов'янський період, звідки їх успадкувала давня руськоукраїнська мова, наприклад: *krъvolitьje (ЭССЯ 13 63) "кровопролиття, різня", утворене шляхом складення *kru/ *krъve і *litьje від дієслова *liti; *kuropěnьje (13, 127) "час, коли співають півні" – складення *kurъ і *pěnьje тощо.

Походження багатьох складних іменників зазначеної семантики дослідники пов'язують із калькуванням іншомовних утворень, здебільшого давньогрецьких, наприклад: благодѣяние, благолhпиє, благонравиє [1, 137].

В обстежених джерелах давньоруськоукраїнської мови XI-XIII ст. розглядані похідні представлені досить об'ємною групою лексики. Наш матеріал засвідчує наявність у них таких лексико-словотвірних значень:

– назви опредметнених дій: чүдотвориѥ (1073 Ср III 1574) "здійснення чудес"; добротвориѥ (1076 СДЯ III 15) "здійснення добрих вчинків"; свѣтодатиѥ (1097 Ср III 293) "дарування світла"; свѣтолитиѥ (294) "світло"; благодариѥ (XI СДЯ I 177) "дар, що посланий зверху, благодать"; богоразумиѥ (265) "пізнання Бога, божого вчення"; винопитьѥ (433) "споживання вина"; законоданиѥ (II, 316) "встановлення законів"; лъжесловиѥ (IV, 440) "брехня"; рукодѣлиѥ (XI Ср III 194) "ручна праця"; егда насладѧтсѧ трапезы обилны и стуоденопити и различных орашенъ и пианьства (XI-XIII/XIV ХА 424) (першим елементом виступає, очевидно, субстантивований прикметник: стуоденоѥ пити); съ доброчиниемъ бьяхуся (XI/XVI ИФ 407);

– назви якостей, ознак: хотѣславиѥ (1073 Ср III 1390) "пиха, марнолюбство"; славохотиѥ (1076 407) "зарозумілість"; сластохотиѥ (1078, 412) "жадання плотських утіх"; братолюбиѥ (XI/XIII-XIV СДЯ I 309) "любов до брата; любов до ближнього"; бѣсобоѧниѥ (365) "боязнь бісів"; вѣроиманиѥ (II 302) "переконання"; грѣхопадениѥ (398) "вчинок, порушення релігійних заповідей"; срамословиѥ (XI Ср III 476) "непристойна мова"; чадолюбиѥ (1468) "любов до дітей"; ты же ми смотри истинолюбиѥ моужа сего (XI/XIII-XIV ХА 284); отчелюбие (XII-XIV/XV СлРЯ XIV 63) "любов до свого батька, шанування батьків"; бо бяше кумиротворенью (1118/1377 ПВЛ 92); начать о братоненавиденіи укаряти (XIII/XVI КП 67); подасть чюдотвореніа даръ (125);

– назви результату дії: рүкотвореніа египетъскаа поклонишася (XIII/XVI КП 85);

– часові поняття: куроглашениѥ (XI/XIII-XIV СДЯ IV 340) "час, коли співають півні";

– назви писемно-літературних творів: баснословиѥ (XI/XIII-XIV СДЯ I 106) "казки, міфи".

Аналізованим дериватам відповідають словосполучення, у яких об'єкт дії виражений здебільшого знахідним відмінком іменника, наприклад: чүдотвориѥ ← творити чuдо, добротвориѥ ← творити добро, свѣтодатиѥ ← дати свѣтъ, свhтолитиѥ ← лити свѣтъ тощо. Значно рідше залежний компонент має іншу відмінкову форму, зокрема, форму родового відмінка: богоотлучениѥ ← отлучениѥ отъ Бога (отлучити отъ Бога); давального: человѣкоүгождениѥ ← үгождениѥ человѣкоу (үгождати человѣкоу), орудного: рукодѣлиѥ ← дѣлати руками; коумирослужениѥ ← служениѥ коумиромь (служити коумиромь); місцевого: моученикословиѥ ← словити о моученицѣхъ.

Як видно з наведеного матеріалу, абсолютна більшість аналізованих композитів у давній руськоукраїнській мові – це слова з єднальним голосним о. За походженням це тематичний голосний, що представлений в основах на –о, наприклад: добротвориѥ (1076 СДЯ III 15); гробовъзгребаниѥ (XI II 392); зъловѣриѥ (XI III 413); зълохитрие (XI/XVI ИФ 226). Цей же голосний маємо й у складних словах, перший компонент яких – основи на –а: рукодѣлиѥ (XI Ср III 194); истинолюбиѥ (XI/XIII-XIV ХА 284); славолюбиѥ (XII Бес трех свят. 142); на -ū: кроволитие (XI/XIII-XIV ХА 486).

Єднальний голосний е послідовно представлений після пом'якшених приголосних: [ж] – лъжесловиѥ (XI/XIII-XIV СДЯ IV 440); [ч] – тъщеславие (XI Ср III 1061); отчелюбие (XII/XIV-XV СлРЯ XIV 63).

Усе це свідчить про те, що первісний розподіл єднальних голосних -о- та -е- був зумовлений якістю попереднього приголосного: після нем'якого вживалося о, після м'якого – е.

Окремі складно-суфіксальні іменники містили в собі формант -иѥ як елемент надлишковий, причому цей суфікс міг приєднуватися до основи, яка мала в своїй структурі близький за значенням формант, наприклад: въ тѣхъ и достоинаѩ имъ хс̃ооубиистви" терпѣти (XI/XIII-XIV ХА 263); нє помѩнү ... ни братолюбствиѥ нєнавистьнааго дыма (274); страньнолюбьствиѥ (XII Ср III 539) "приймання чужоземців". Такі нашарування суфікса -иѥ на формант -ство дали складний суфікс -ствиѥ. Його виникнення в принципі закономірне. Значення суфіксів -иѥ і -ство майже однакове, за продуктивністю суфікс -ство був на другому місці серед формантів середнього роду. "Експансія найбільш продуктивного афікса -иѥ призводила до "прикриття" багатьох інших формантів, проте найчастіше, зрозуміло, -иѥ прикривав -ство в силу високої продуктивності останнього, що зумовило виформування -ствиѥ як самостійного форманта, який вважають варіантом суфікса –ство" [7, 465].

Loading...

 
 

Цікаве