WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Північне Приазов’я як об’єкт ареального дослідження - Реферат

Північне Приазов’я як об’єкт ареального дослідження - Реферат

Виділяється північноприазовська говірка у діалектологічних студіях не завжди, спорадично.

Так, у роботах Ф.Т. Жилка домінуючим є твердження про те, що у межах південно-східного діалектного утворення можна виділити середньо-наддніпрянське територіальне утворення, яке стало основою для інших діалектних груп: "Говіркові групи південно-східного діалекту мало вирізняються своїми елементами. Тільки умовно можна визначити їх розмежування, а саме: середньонаддніпрянські, полтавські (нижньонадворсклянські), слобожанські та степові" [5, 26].

У своєму дисертаційному дослідженні В.А. Чабаненко, ознайомившись з історичними даними про заселення та до заселення Запорізької області, поділив її на шість говіркових масивів, серед яких окремо виділив:

- говірки приазовських районів (Бердянський, Приморський, Приазовський – територія, колонізована в 1-шій половині ХІХ ст. переважно болгарами, росіянами, албанцями);

- говірки південно-західних районів (Мелітопольський, Якимівський, Михайлівський, частина Кам'янсько-Дніпровського і частина Херсонщини – територія, колонізована україно-російським етнічним елементом) [17, 28 - 29].

Питання щодо найменування українських діалектів, зокрема північноприазовських говірок, як бачимо, залишається відкритим. Зважаючи на усталену традицію в українській діалектології, ці ареальні утворення розглядаються сукупно як цілісний степовий говір, однак це не зовсім правильно, оскільки маємо змогу ареально їх вичленовувати з нього, а також у більш нових дослідженнях фіксуємо назви-варіанти "надазовські" та "північноприазовські", що є правомірним свідченням самостійного ареального існування досліджуваних говірок.

Отже,ареал північноприазовської говірки (до уваги беремо також перехідну зону запорізьких, донецьких, херсонських говірок – назва умовна) з погляду територіально-адміністративного поділу України займає територію трьох її областей. Центральним ареалом слід вважати Запорізьку область, а саме вісім її районів: Якимівський – Веселівський – Мелітопольський – Приазовський – Приморський – Бердянський та частину Чернігівського і Токмацького.

Вважаємо, що основи для ґрунтовного вивчення північноприазовських говірок, заклав у своєму дисертаційному дослідженні на здобуття ступеня кандидата філологічних наук "Говірки долини р. Кінської" В.А. Чабаненко [17]. Суто вивченню особливостей говірок Північного Приазов'я присвячені наукові доробки останніх років Л.Д. Фроляк [16], В. М. Пачевої [11], [12], [13], цікавий матеріал для ілюстрації східностепового говору із залученням елементів північноприазовських говірок подають Л.С. Білик [1], Н.П. Сіденко [14], В.О. Дворянкін [4] та ін.

На підставі зібраного матеріалу про степовий говір південно-східного наріччя української мови було укладено ІІІ том АУМ. Особливості цього говору відбито насамперед у працях В.С. Ващенка, С.П. Самійленка, В.А.Чабаненка.Саме 2-га частина ІІІ тому АУМ містить матеріал, що дозволяє виокремлювати північноприазовську говірку як достатньо самостійне і яскраве ареальне утворення, що має власну специфічність фонетичних, граматичних, лексичних явищ тощо.

Таким чином, дослідження Північного Приазов'я має свою традицію насамперед з боку діалектології: передусім це питання, пов'язані із історією заселення регіону. Фонетичні і граматичні особливості розглянуто у роботах В.А. Чабаненка при вивченні українських говірок запорізького краю, В.А. Височиної при поданні загальної характеристики степового говору, В.М. Пачевої при визначенні типології українського говору на теренах Північного Приазов'я та ін. Лексика північноприазовських говірок тільки привернула до себе увагу дослідників, але переважно в рамках вивчення говірок донецького територіального масиву. Для аналізу обрані такі тематичні та лексико-семантичні групи, як географічна апелятивна лексика (Н.П. Сіденко), емоційно-експресивна лексика в номінаційній системі людини (В.О. Дворянкін), ботанічна лексика (Л.Д. Фроляк) та інші.

Отже,лексика говірок Північного Приазов'я хоча й займає особливе місце у процесах як формування південно-східного наріччя зокрема, так і поповнення лексичного складу української мови зокрема, потребує більш активного її вивчення та аналізу.

Беззаперечним залишається той факт, що українська літературна мова у своїй основі має говірки середньонаддніпрянського діалекту, а базовими для її творення стали всі без винятку говори й говірки трьох українських наріч – північного, південно-західного й південно-східного. Тому й побутує в діалектологічних джерелах теза про відсутність єдиного процесу становлення літературної мови.

Лексико-фразеологічні елементи досліджуваних говірок піддані літературній переробці в мові творів Т.Зінківського,В. Сіренка, П. Ребра. Це лише підкреслює, що діалекти знаходяться на безписемному рівні мови. Основна сфера їх вжитку – сімейне, особисте життя, більш інтимне мовленнєве спілкування між сусідами, односельцями, співробітниками. Наявність літератури з використанням елементів діалектного матеріалу не суперечить цим принциповим положенням, оскільки функціонування діалектизмів у літературному творі є своєрідним "записом" усного мовлення, стилізацією під усну оповідь тощо.

Таким чином, історія вивчення та виділення говірок Північного Приазов'я тісно переплітається з історією заселення даного регіону та дослідженнями як степового говору зокрема, так і південно-східного наріччя в цілому. Ця територія має багатий арсенал для ареалогічного вивчення та досліджень, що тільки набирають обертів стосовно неї в українській діалектології.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Білик Л.С. Дієслівні сполучення у східностепових говірках Донеччини: АДК. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.

  2. Высочина В.А. Украинский говор долины реки Мокрой Суры: АДК. – Днепропетровск, 1972. – 20 с.

  3. Давня історія України: Навч. посібник / Толочко П.П., Крижицький С.Д., Мурзін В.Ю. та ін. – Кн. 1. – К.: Либідь, 1994. – 240 с.

  4. Дворянкін В.О. Номінаційні процеси в українських східностепових говорах: АДК. – Луганськ, 2006. – 23 с.

  5. Жилко Ф.Т. Ареальні системи української мови // Мовознавство. – 1990. - № 4. – С. 18 – 27.

  6. Жилко Ф. Структура ареальних систем мови // Проблеми сучасної ареалогії. – К., 1994. – С. 89 – 94.

  7. Котова Н.С. К проблеме контактов азово-днепровской и днепро-донецкой культур // Каменный век на территории Украины: некоторые аспекты хозяйства и этнокультурных связей. – К., Наукова думка. – 1990. – С.39 –47.

  8. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори: Монографія. – К.: Наукова думка, 1990. – 168 с.

  9. Матвіяс І.Г. Проблема визначення українських наріч // Мовознавство. – 2001. - № 2. – С. 13 – 17.

  10. Народи Північного Надазов'я (етнічний склад та особливості побутової культури) / Кочерга Б.М., Афанасьєва Л.В. та ін.. – Запоріжжя: Просвіта, 1997. – 176 с.

  11. Пачева В.М. Особливості говірки с. Приморський Посад Приазовського району Запорізької області // Бористен. – 2000. - № 3. – С. 23 – 24.

  12. Пачева В.М. Переселення українців та росіян до Таврійської губернії на рубежі 50-60-х ХІХ ст. // Збірник наук. праць Бердянського державного педагогічного інституту. Історія. – Бердянськ, 2000. – С. 120 – 124.

  13. Пачева В.М. Фонетичні зміни у говірках Північного Надазов'я – межиріччя Берди та Молочної // Бористен. – 2001. - № 11. – С. 21 – 22.

  14. Сіденко Н.П. Географічна апелятивна лексика степових говірок Центральної Донеччини: АДК. – Донецьк, 2003. – 22 с.

  15. Сергеев А.А. Уход Таврических ногайцев в Турцию в 1860 г. // Известия таврической ученой архивной комиссии. - № 49. – 1913. – С. 178 – 222.

Loading...

 
 

Цікаве