WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення - Реферат

Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення - Реферат

На відміну від парного використання сполучника або... або... в диз'юнктивних конструкціях, у пояснювальних він одиничний, але, як зазначалося, зберігає семантику розділовості. Проте розділовість у конструкціях цих двох розрядів відмінна, адже на семантико-синтаксичному рівні аналіз показує різницю в семантиці поєднуваних частин. Для виникнення диз'юнктивних відношень необхідно, в крайньому разі, два різних диктуми, реалізованих у відповідних пропозиціях, із яких мовцеві пропонується альтернатива вибрати лише один, тоді як у пояснювальних конструкціях пропозиції виступають як факультативні, рівнозначні компоненти, вибір яких залежить виключно від комунікативних потреб. Варто зауважити, що цей сполучник у ролі показника пояснювальних відношень найближче стоїть до сполучника тобто, проте сфера їх уживання різниться. Так, для або характерною є функція засобу зв'язку слів на шляху ускладнення структури речення, наприклад, Другорядні, або поширюючі члени речення, звичайно створюються у багатьох випадках на основі тих чи інших словосполучень, але вони одиниці рівня речення, а не словосполучення (Із посібника); Однак він робить крок уперед, порівняно з О.М. Пєшковським, вважаючи словосполученням в основному залежні слова, тобто другорядні члени речення (Із посібника). При вживанні сполучника або встановлюється тотожність імен, а при тобто – тотожність субстанції (в термінах Н.Д. Арутюнової).

Як і в розділових конструкціях, у пояснювальних структурах нарівні зі сполучником або використовується також сполучник чи, який виступає його лексичним відповідником, наприклад: Таким чином, душа бачить у зовнішньому не лише зовнішнє, а водночас і відповідне йому внутрішнє; чи радше її погляд хутко зісковзує з зовнішнього й спрямовується на її питоменну власність, тобто вона усвідомлює себе саму (Л. Формірарі). Як засвідчує аналіз випадків уживання цих формантів, вибір того чи іншого засобу не визначається певними мовними факторами, а ґрунтується на смаках і виборі мовця.

Слід відзначити, що специфічний характер предикативних частин, поєднуваних сполучниками або, чи, простежується шляхом заміни ними нейтрального пояснювального сполучника тобто. Так, наприклад, у реченні на зразок: Він, чортик, заперечує насамперед сумнів і вимагає від Віталія уподібнитися до Пепи, тобто прийняти гру за чортячими правилами, бо інакше "не вийде з тебе героя, а вийде щось маленьке, почварне і смішн" (Р. Корогодський) зміна сполучного засобу відразу покаже, що семантика сполучних засобів, характерна для них у ролі розділових, не сприятиме адекватному розумінню смислу висловлення, пор.: Він, чортик, заперечує насамперед сумнів і вимагає від Віталія уподібнитися до Пепи, або (чи) прийняти гру за чортячими правилами, бо інакше "не вийде з тебе героя, а вийде щось маленьке, почварне і смішне". У цьому випадку семантика частин сприймається не як представлення тотожної ситуації різними мовними засобами й семантичними варіантами, а як репрезентації цілком незалежних диктумних змістів, оскільки поза контекстом (тобто без знання тієї ситуації, яка представлена в романі В. Шевчука) читач не може без відповідного авторського керування оцінити ці ситуації як такі, що пов'язані пояснювальним відношенням. Щоправда, цілком виправданим буде використання розділових сполучників у наведеній конструкції у випадку використання лексичних конкретизаторів, пор.: Він, чортик, заперечує насамперед сумнів і вимагає від Віталія уподібнитися до Пепи, або (чи) точніше (іншими словами, інакше, по-іншому, конкретніше) прийняти гру за чортячими правилами, бо інакше "не вийде з тебе героя, а вийде щось маленьке, почварне і смішне".

Ці трансформації синтаксичних структур показують, що сполучникові засоби перехідного характеру, зокрема як-от, чи, або, а самев деяких випадках входять у суперечність стосовно частин, які ними поєднуються. У таких випадках найефективнішим способом перевірки наявності чи відсутності пояснювального відношення між компонентами може слугувати найбільш нейтральний сполучник тобто. Це ж саме підтверджується у прикладенні до безсполучникових конструкцій. Наприклад, у реченні Значно легше, хоч так само дико спостерігати пронизливу самотність Аполінарії Марцінковської, колишньої української театральної актриси за німців, що після війни не наважилася зголоситися, щоб не зазнати репресій, а пішла в підпілля – (тобто) стала бездомною жебрачкою і свій хист актора спрямувала на здобування насущника (Р. Корогодський) підстановка сполучника тобто вочевидь підтверджує наявність пояснювально-ототожнювального відношення, оскільки поняття "піти в підпілля" в контексті має метафоричний зміст, який інтерпретується в пояснювальній частині буквально. Відтак, є можливість кваліфікації цього речення як безсполучникового із пояснювальним компонентом змісту.

Натомість у реченні Через годину того ж дня я дістав телеграму: Григорій помер... (Гр. Тютюнник) (приклад із [1]) пропонована трансформація дасть негативний результат, пор.: Через годину того ж дня я дістав телеграму, тобто Григорій помер. У цьому випадку більш вмотивованим буде віднесення безсполучникової конструкції до іншого семантичного класу, зокрема, такі синтаксичні варіанти, як: Через годину того ж дня я дістав телеграму про те, що Григорій помер; Через годину того ж дня я дістав телеграму, яка повідомляла, що Григорій помервиявляють свою більшу спорідненість щодо репрезентованого безсполучниковою конструкцією характеру семантичної взаємодії частин.

Насамкінець слід зазначити, що з-поміж сполучникових засобів зв'язку компонентів пояснювальних конструкцій найбільш відповідає за своєю внутрішньою сутністю пояснювально-ототожнювальній семантиці сполучник тобто. Усі інші засоби більшою або меншою мірою можуть використовуватися для показу пояснювально-ототожнювального значення, але зарахування конструкцій із ними до досліджуваного різновиду можливе лише за умови урахування лексико-семантичного наповнення компонентів.

Література

  1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.

  2. Кирпичникова Н. В. Бессоюзные сложные предложения, в которых вторая часть поясняет одно из слов первой части // Русский язык в школе. – 1956. – № 5. – С. 30–35.

  3. Ляпон М. В. Смысловая структура сложного предложения и текст. К типологии внутритекстовых отношений. – М.: Наука, 1986. – 200 с.

  4. Маркелова Г. В. Средства выражения пояснительных отношений в русском языке ХVІІІ века // Синтаксические отношения в сложном предложении: Сборник научных трудов. – Калинин: КГУ, 1989. – С. 49–54.

  5. Прияткина А. Ф. Русский язык. Синтаксис осложненного предложения. – М., 1990. – 176 с.

  6. Русская грамматика: В 2-х т. / А. Брызгунова, К. В. Бабучан, В. А. Ицкович и др. – Т. 2. Синтаксис. – М.: Наука, 1980. – 709 с.

Loading...

 
 

Цікаве