WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення - Реферат

Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення - Реферат

Конкретизація, наведення часткових проявів певного положення, поняття, тобто своєрідне уведення зразків, прикладів того, про що йдеться в першій частині, є визначальною рисою пояснювальних конструкцій зі сполучником а саме. Саме такий характер семантики пояснювального компонента заперечує придатність цього сполучника до поєднання з лексичними конкретизаторами модально-оцінного значення, вставними словами та ін. Навіть виконуючи функцію показника власне-пояснювального відношення між компонентами, сполучник а саме не дозволяє, як сполучник тобто, приєднання названих компонентів, пор.: Усім відома ситуація, коли конферансьє під час концерту проголошує ім'я музиканта й робить невідворотним його виступ, тобто, іншими словами, повідомлення про його виступ спонукає музиканта вийти на сцену й грати і Погроза – це небезпека з боку мовця, а саме його обіцянка покласти край негативній (з погляду мовця) поведінці слухача, своїми діями завдати йому шкоди, клопоту, болю, навіть знищити його (обидва приклади. – С. Мясоєдова)/ Погроза – це небезпека з боку мовця, тобто точніше – його обіцянка покласти край негативній (з погляду мовця) поведінці слухача, своїми діями завдати йому шкоди, клопоту, болю, навіть знищити його.

Варто додати, що інколи сполучник а саме в мовленні використовується без сполучника а, як, наприклад, у реченнях ...цей скромний Гамлет, що зараз має приємність розмовляти з вами, цей Гамлет справді мусить поставити один "проклятий вопро". Саме: де товариш Данилюк? (А. Любченко). А в такому реченні, як Він доходив таких глибоких осяянь, так природно ув'язувалися в його світобаченні тонка тканина поезії в тонку тканину життя й навпаки, що світ крізь призму його міркувань і його творів виглядає дивовижно довершеним – саме таким, яким сотворив його Бог, а руйнує людина (І. Андрусяк) семантика частки саме та її функціональна семантика як сполучника певною мірою збігаються. Як можна побачити з прикладу, слово саме адекватно буде сприйматися й у тій, і в іншій функції, пор.: Він доходив таких глибоких осяянь, так природно ув'язувалися в його світобаченні тонка тканина поезії в тонку тканину життя й навпаки, що світ крізь призму його міркувань і його творів виглядає дивовижно довершеним – тобто таким, яким сотворив його Бог, а руйнує людина.

З іншого боку, непоодинокими є випадки, коли в мовленні збігаються сполучник а та частка саме, при цьому не виконуючи сполучникової функції, характерної для конструкцій пояснювальної семантики, наприклад, у реченні Золотим, аж темним, клубком опустився рій спершу на одну із наших верб, завис кетягом на верховітті, а звідти – що й зовсім уже було дивним – перекочував до володінь найкрикливішого та найлатанішого з наших тернівщан Мини Омельковича, який навіть не знав, що то за штука рійниця, а саме вона тут би знадобилась... (О. Гончар), або Аполінарія читала куди ліпше від Мирослави, голос у неї був дужий, з інтонаціями, а саме читання Аполінарія підкріплювала часом виразним жестом (В. Шевчук). Ці спостереження ще раз підтверджують тезу дослідників про похідність сполучника а саме та його значну зумовленість лексико-семантичним наповненням компонентів. Особливо виразно ця риса проступає в порівнянні пояснювальних конструкцій та протиставних, пор.: Я зробив цю роботу, тобто не він і Не він зробив цю справу, а саме я (Із усного мовлення).

До власне сполучникових засобів уведення пояснювального компонента належить також сполучник як от (як-от) та його аналог як то. Стосовно їх використання та взаємозамінюваності слід сказати, що загалом не було помічено суттєвих ознак, які б не дозволяли говорити про цілковиту аналогічність цих засобів щодо їх застосування. У використанні названі сполучникові засоби наближаються до сполучника уточнення, конкретизації а саме, пор.: До розпорядчих документів належать більшість ділових паперів, які видаються вищими інстанціями нижчим, як-от: закони, постанови, розпорядження та ін. (Із підручника) і До розпорядчих документів належать більшість ділових паперів, які видаються вищими інстанціями нижчим, а саме: закони, постанови, розпорядження та ін. З другого боку, своєю семантикою вони зближуються й зі сполучниковим аналогом наприклад, який репрезентує факультативно-коментувальне значення в структурі речення [6, 631], як у конструкції Тепер мене люди зачинають хвалити, як от п. Франко, а я якраз зледащіла, – сором приймати незаслужені комплементи (Леся Українка), де підстановка сполучникового аналога цілком умотивована з точки зору характеру змістового відношення між компонентами, пор.: Тепер мене люди зачинають хвалити, наприклад п. Франко, а я якраз зледащіла, – сором приймати незаслужені комплементи.

Питання ізоморфності сполучникового засобу ще не знайшла свого достатнього пояснення в науковій літературі. Бачиться виправданим прояснення цієї ситуації з урахування специфічності зв'язку цього сполучника зі сполучником реального порівняння як. Так, наприклад, речення Глибоке естетичне переживання цієї радості засвідчують українські народні великодні пісні, як-от "Христос воскрес! Радість з неб"" ... (О. Голозубов) цілком може бути зіставлене з конструкціями на зразок Глибоке естетичне переживання цієї радості засвідчують українські народні великодні пісні, як те засвідчує "Христос воскрес! Радість з неб" і Глибоке естетичне переживання цієї радості засвідчують українські народні великодні пісні, як, наприклад, засвідчує "Христос воскрес! Радість з неба". Очевидно в сполучному засобі як-от (як то) виявилися поєднаними особливості семантики порівняльного сполучникаяк, який узгодив свої потенції до порівняння цілого й часткового (як прикладу до цього цілого) із подібним семантичним механізмом притаманним сполучнику а саме в його конкретизувальній функції. Як можна при цьому помітити, порівняльний механізм втрачає свої повноваження внаслідок тотожності (синтаксичної й семантичної подібності) предикатів і співвіднесеності порівнюваних об'єктів чи суб'єктів за критерієм часткове/загальне, що в результаті не репрезентує достатнього комунікативного мінімуму порівняння, творення якого відбувається з метою увиразнення чогось порівняно з чимось подібним, в першу чергу асоціативно подібним (тотожним). Тоді як відповідна тотожність і невиразність цілком влаштовують пояснювальне відношення між частинами синтаксичної конструкції.

Сполучник або, за спостереженнями Г.В. Маркелової, у XVIII столітті "виступає у функції пояснювального поряд із використанням у розділовому значенні, виражаючи семантику тотожності недиференційовано, або лише в нечисленних прикладах використовується для вираження відношень загального – часткового" [4, 46]. Нашарування двох функцій для вираження семантичних відтінків – пояснення й розділовості – в одній лексемі зберігається й у сучасній мові, хоча в латентній формі. Використання сполучника або в мовному (формально-синтаксичному) оформленні пояснювальних відношень умотивовується комунікативним рівнем побутування конструкцій такого типу. Мовець, маючи дві пропозиції щодо одного диктуму, тобто перебуваючи у ситуації надлишковості мовних засобів, пропонує слухачеві (реципієнтові) обрати ту пропозицію, яка його задовольняє. Функція сполучника у такому разі, за спостереженням М.В. Ляпон, виявляється метамовною.

Loading...

 
 

Цікаве