WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення - Реферат

Сполучникові засоби зв’язку як показники пояснювально-ототожнювального відношення - Реферат

Принагідно слід згадати, що лексичними дублетами сполучника тобто в українській мові виступають лексеми себто і цебто, розкладання яких на складники засвідчує лише те, що замість займенника далекої вказівки то в них використані форми близької вказівки це та її фонетичного еквівалента се.

Використання названих сполучників тотожне використанню сполучника тобто. Аналіз синтаксичних конструкцій – словосполучень, речень і текстів – показує, що між сполучниками не існує розбіжностей щодо використання, які б могли бути спровоковані різницею в складових елементах – займенниках близької й далекої вказівки. Як і сполучник тобто, сполучники себто і цебто можуть пов'язувати парцельовані структури, брати участь у формуванні тексту. Це засвідчують такі приклади, як: ...Сонячна машина є такий апарат, який усуває зайвих посередників між людиною й сонцем у її годуванні. Цебто іншими словами, панове, сонячна машина дає змогу людині годуватись самою рослиною – травою, листям, сіном, соломою; Мені здається, що всякій людині з людськими почуттями треба бути з тими, що хочуть повернути людське життя (В. Винниченко); І ще чи "твір, який не може бути закінченим" не означає "твір, який не може бути прочитаним"? Себто, чи варто взагалі починати читати твір, який неможливо прочитати? (І. Андрусяк). Таким чином, можна констатувати, що вибір того чи іншого варіанта сполучника тобто зумовлюється суто комунікативними й екстралінгвістичними чинниками, себто уподобаннями мовця, культурною традицією тощо.

На сьогодні в україністиці усталилася думка, згідно з якою варіанти себто, цебто є архаїчними формами. Дійсно, спостереження над зразками пояснювальних конструкцій засвідчує тенденцію до звуження сфери їх використання, проте цей процес іде паралельно з протилежним. Зокрема, це можна сказати про стиль професора Л. Ушкалова, котрий послуговується саме сполучниками себто і цебто, а в той же час його стилістику науковці поціновують як взірцеву. Тому, вочевидь, є всі підстави більш поміркованого дефініювання названих лексем щодо їх узуальності. Разом із тим сполучник сиріч, який також уживається для вираження пояснювально-ототожнювального значення, наприклад: Зовуть мене ентузіястом, сиріч дурнем (Т. Шевченко) справді на сьогодні перебуває на периферії сполучникової системи як застарілий.

Разом зі сполучником тобто до найбільш уживаних пояснювальних сполучників дослідники зараховують сполучник а саме. При цьому в більшості посібників із синтаксису сполучник а саме відноситься до основних засобів вираження пояснювальних відношень без указівки на специфічність тих семантичних значень компонентів, які ним поєднуються. Особливості пояснювальних відношень, які оформлює сполучник а саме, ряд синтаксистів намагалися пояснити через з'ясування генези цього формально-семантичного показника. Зокрема, Г.В. Маркелова наголошує на пізньому процесі кон'юнкціоналізації а саме (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.), унаслідок чого граматикалізація цього сполучника дещо неповна. Наприклад, ним можуть уводитися такі пояснювальні частини, які не узгоджуються із елементами пояснюваної частини, як, наприклад, у реченні Оригінальність трактування Валер'яном Підмогильним цієї колізії в тому, що його герої – носії типових українських характерів, які живуть у пореволюційному суспільстві та є безпосередніми учасниками важливих процесів, а саме: розквіт міщанства..., масове продукування людей-гвинтиків (Р. Мовчан). Крім того, дослідниця зазначає, що "встановлення "трискладової синтаксичної моделі": пояснюване – а саме – пояснювальне – відбувається, очевидно, під впливом конструкцій з іншими пояснювальними сполучниками, які використовувалися для вираження відношень конкретизації (то есть, сиречь, как-то)" [4, 49].

Дещо іншої думки дотримується Н.В. Кірпічникова. Вона дійшла висновку, що "найбільш близькими до аналізованих (безсполучникових пояснювальних речень – С.Г.) є складні речення з пояснювальним сполучником а саме" [2, 34]. Порівняльний структурний і семантичний аналіз безсполучникових і сполучникових зі сполучником а саме пояснювальних речень дозволяє їй стверджувати, що безсполучникові речення стали основою для утворення сполучникових речень. Походження безсполучникових речень цього типу більш раннє, – зазначає Н.В. Кірпічникова, – ніж виникнення самого пояснювального сполучника а саме. Перетворившись у літературно-книжному мовленні в пояснювальний сполучник, сполучення а саме почало вставлятися в стилі наукового й ділового мовлення в уже готові безсполучникові речення цього типу для більшого уточнення семантичного призначення другої частини [2, 34]. У такий спосіб Н.В. Кірпічникова на відміну від Г.В. Маркелової відстоює позицію, згідно з якою процес кон'юнкціоналізації сполучення а саме відбувався не за принципом мовної аналогії, а за принципом структурної та комунікативної необхідності.

Так чи інакше, обидві дослідниці сходяться в тому, що сполучник а саме найчастіше використовується для вираження відношень конкретизації загального частковим. Це спостереження підтверджується більшістю прикладів використання сполучника в складних та ускладнених реченнях, наприклад: Виходячи із сказаного, учитель школи, залучаючи дітей до народознавчого матеріалу, повинен враховувати деякі його аспекти, а саме: освітньо-пізнавальний, організаційний, дидактичний, методичний (В. Стефанюк); Все, що являло собою ядро поетичної лексики, було пов'язане зі словами на позначення певних природних реалій, а саме: явищ природи, космосу, рослинного і тваринного світу (О. Маленко).

Специфічність характеру пояснювальної частини конструкцій зі сполучником а саме зумовлена семантикою цього сполучного засобу, який утворився із видільної частки. У російській мові особливо виразно проступає ця особливість, де частка именно попереджає про те, що мовець називає, іменує щось, конкретизуючи щось у порівнянні з більш загальним поняттям. В українській мові ця семантика також присутня, але вона дещо прихована. Виконуючи роль пояснювального сполучника частка саме в поєднанні зі сполучником а вказує на частковість, виокремленість певних рис, предметів тощо. Цією семантичною особливістю вона зближується з видільним сполучником зокрема, пор.: А втім, українській народній культурі властиві й інші традиції, а саме сміхові, бурлескні, які вплинули на барокову культуру, зокрема на інтермедії (О. Голозубов) і А втім, українській народній культурі властиві й інші традиції, зокрема сміхові, бурлескні, які вплинули на барокову культуру, а саме на інтермедії; До того ж у Штайнталя відсутній головний складник картезіанства, а саме відсутняідея про субстанційність душі, – яку він неодноразово спростовує (Л. Формірарі) і До того ж у Штайнталя відсутній головний складник картезіанства, зокрема відсутняідея про субстанційність душі, – яку він неодноразово спростовує. У цьому розумінні слушністю відзначається позиція деяких дослідників, які службові слова на зразок зокрема, наприклад, у тому числі також зараховують до пояснювальних [5, 74], хоча віднесенню конструкцій із включенням (термін А.Ф. Прияткіної) до пояснювальних конструкцій суперечить відмінність семантики компонентів: "тут немає ствердження тотожності шляхом "розкриття змісту", оскільки часткове подає загальне не в повному обсязі, а виступає як випадковість" [5, 74].

Loading...

 
 

Цікаве