WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Дискурс катастрофізму в українській та польській літературі - Реферат

Дискурс катастрофізму в українській та польській літературі - Реферат

Розрізнення цих двох тенденцій, на думку Вернера, видається досить штучним (Каспрович тільки в ролі критика цивілізації), а під час аналізу рис модернізму, підкреслює він, можна обійтися поняттями „декадентство" та „есхатологія", не включаючи „катастрофізм". Більшість дослідників схиляється до думки, що вже на початку ХІХ ст. романтики пророкували загрозу цивілізації, дощенту виснаженій раціоналізмом, матеріалізмом, капіталізмом, використовуючи при цьому апокаліптичну символіку. Власне, саме біблійне застереження є першим передбаченням катастрофи.

К.Вика явище катастрофізму обмежував певними поетичними виявами 30-х рр. ХХ ст. У „Спогадах про катастрофізм" він давав таке визначення: „Ідейно-мистецьке явище в польській поезії другого десятиліття так званої літератури міжвоєнного двадцятиліття, яке полягало в символічно-класицистичному, деколи з нальотом надреалізму чи експресіонізму, поданні тем, які передбачали неминучу історично-моральну катастрофу, яка загрожує всьому світу, тем, в основі переважно філософічних, а також суспільно-політичних. Головними виразниками цього явища були поети вільнюського кола, які ввійшли в літературу біля 1930 року (Ч.Мілош, Я.Загурський, А.Римкевич), явище, також відоме поза межами цього кола (М.Яструн, В.Севила, сліди в „Останнім крику" Бронєвського), набирає воно також форму гротеску (поеми Галчинського, елементи „Балу в опері" Тувіма), а перед 1930 р. досить виразно бачимо риси катастрофізму в повістях С.І.Віткевича та деяких інших прозаїків („Безробітний Люцифер" А.Вата)" [25, 313]. Такий погляд обмежує поняття катастрофізму явищами виключно літературними, залишаючи поза полем бачення катастрофічні теорії, які виводяться з культурних, суспільних, цивілізаційних тогочасних явищ.

К.Клосіньський основними для катастрофічного дискурсу вважає три коди, які умовно можна назвати кодами Атлантиди, Варварства, Єресі [15, 36]. Ортеґа-і-Ґассет говорить: „Атлантиди – це культури, які загинули і цілковито забуті. Сто років тому нікому не спадало на думку, що сильні люди, творці універсальних культур, винуватці далекосяжних історичних дій і протидій, що все це може зникнути з людської пам'яті на кшталт фантасмагорії чи інших видінь розвіється на ніщо" [21, 307]. Спостерігаємо тут істотну функцію культурних відгуків, яких дуже багато в катастрофічних текстах. Руїни Карфагену, занепад афінської демократії, Рим, що розвалюється, – це сталі аналогії, при використанні який артикулюється нестале становище цивілізації Заходу. Код Атлантиди, який виносить цілість дискурсу, є найбільш катастрофічним з уживаних кодів, уможливлює наявність катастрофічної перспективи в кожному моменті висловлювання. Водночас це найбільш первинний, Шпенґлерівський катастрофічний код. Розбудований, як у праці Шпенґлера, він засновує історіософію повторювальних та аналогічних циклів.

Код Атлантиди мотивує вживання другого, поруч нього додаткового, коду в катастрофічному дискурсі – коду Варварства. Цей код найчастіше вживається тоді, коли мова йде про загрозу цивілізації Заходу з боку зовнішніх сил – здебільшого поза його обсягом, але також і з боку тих, хто знаходиться в його межах, уособлюваний в „масовій людині" (Ортеґа). Вживання коду Варварства викликає ефект бінарності світу, а водночас актуалізує образ занепадаючого Риму – найчастіший топос катастрофічного дискурсу.

Код Єресі вживається в катастрофічному дискурсі завжди з метою виявлення внутрішньої структури „варварських" світів, які попереджають про „занепад Заходу". Знову це може бути загроза і зовнішня, і внутрішня. Маніпуляцій на вартість цього коду, який загально оповідає мовою інквізитора, що поборює єретизм, полягає у впроваджені оптики ортодоксії. Новизна в тій оптиці може бути тільки єретичною, а отже карикатурою, пародією, несвідомою травестією даного стану речей. Світ, про який оповідається за допомогою коду Єресі, не знає еволюції, розвитку, поступу, тільки регрес.

Три коди, які організовують діагностичну частину висловлювання, є напевно наймогутнішим, бо найбільш глибоким, прихованим механізмом катастрофічного дискурсу. Коди переносять катастрофічну конотацію на ті частини висловлювання, які не можуть виступити протетичним зобов'язанням дискурсу. Таким способом вони готують комунікаційну ситуацію, в якій навзаєм мотивуються катастрофічне передбачення та діагноз, виставлений сучасності.

Як бачимо, світова філософсько-суспільна та літературна думка значною мірою обґрунтувала наростання катастрофічного світовідчуття, а також його вираження в красному письменстві. Українська література міжвоєнного двадцятиліття, як така, що повною мірою пережила чорні дні репресій, назагал пройнята, можна сказати, пронизана цією моральною катастрофою часу, а мистецьке її виявлення відзначається високою художньою майстерністю.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Астаф'єв О. Образ і знак: Українська емігрантська поезія в структурно-семіотичній перспективі. – К.: Наукова думка, 2000. – 268с.

  2. Базилевский А.Б. Виткевич: повесть о вечном безвременье. – М.: Наследие, 2000. – 200 с.

  3. Зеров М. Європа – Просвіта – Освіта – Лікнеп // Зеров М. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці / Упоряд. Г.П.Кочура, Д.В.Павличка. – 601 с.

  4. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи", 2002. – 327 с.

  5. Хвильовий М. Про Коперника з Фрауенбурга, або абетка азіатського ренесансу в мистецтві // Хвильовий М. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2. Повість. Оповідання. Незакінчені твори. Наричи. Памфлети. Листи / Упоряд. М.Г.Жулинського, П.І.Майдаченка.– 925 с.

  6. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологи истории: В 2 т. – М., 1998.

  7. Bielski S.Z. Zgon i narodziny. O.Spengler i jego krytycy // Nowa kultura. – 1924. – № 2. – S. 33 – 36.

  8. Błoński J. Trzy apokalipsy w jednej // Twrczość. – 1976. – № 10.

  9. Danek-Wojnowska B. Stanislaw Ignazy Witkiewicz a modernism. Kształtowanie idej katastroficznych. – Warscawa, 1976.

  10. Dubciak K. Poesja mitu katastroficznego // Twrczość. – 1974. – № 3.

  11. Dyboski R. Na wyżynach pesymizmu // Przegląnd Wspłczesny. – 1923. – № 9 – 10. – S. 104.

  12. Głowiński M., Kostkiewiczowa T., Okopień-Sławińska A., Sławiński J. Słownik terminw literackich / Pod red. J. Sławińskiego. – Wrocław – Warszawa – Krakw, 2002. – S. 238.

  13. Grski K. O ksążce Mariana Zdziechowskiego „W obliczu końca" // Ateneum. – 1938. – № 3. – S. 484.

  14. Katastrofism i awangarda / Red. T.Bujnicki i T.Klak. – Warscawa, 1979.

  15. Kłosiński K. Dyskurs katastroficzny // Katastrofism i awangarda / Red. T.Bujnicki i T.Klak. – Katowice, Uniwersytet Śląski, 1979. – S. 23 – 39.

  16. Коninśki K.L. Z tęsknot i myśli kryzysu // Przegląnd Wspłczesny. – 1928. – № 80. – S. 442 – 443.

  17. Kryczak J. Katastrofism ocalający. Z problematyki II Awangardy. – Warscawa , 1978.

  18. Kuncewicz P. Agonia i nadzieja: Literatura polska od 1918. – Warscawa: OFFICINA, 1991. – 343 s.

  19. Kwiatkowski J. Dwudziestoliecie międzywojenne. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2002. – 597 s.

  20. Łempicki Z. Oswald Spengler // Przegląnd Filozoficzny. – 1936. – №3. – S.223.

  21. Ortega-i-Gasset J. Atlantydy // Droga. – 1929. – № 3. – S. 307 – 309.

  22. Speina J. Powieści Stanislawa Ignacy Witkiewicza. Geneza i struktura. – Toruń, PWN, 1965. – 144 s.

  23. Suchodolski B. Oswald Spengler i jego krytycy // Przegląnd Wspłczesny. – 1924. – № 24. – S. 132 – 133.

  24. Szpakowska M. Światopogląd Stanislawa Ignazego Witkiewicza. – Krakw, 1976.

  25. Śliwiński A. Na przełomie dwch epok. – Warszawa, 1931. – S. 9 – 10.

  26. Werner A. Katastrofism // Slownik literatury polskiej XX wieku. – Wrozlaw – Warscawa – Krakw. – 1992. – S. 445 – 453.

  27. Witkiewicz S.I. Nowe formy w malarstwie i inne pisma estetyczne. - Warszawa, 1959.

  28. Wyka K. Rzecz wyobraźni. – Krakw: Wydawnictwo literackie, 1997.

1 Переклад термінів В.Моренця.

Loading...

 
 

Цікаве