WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетико-функціональні особливості варшавського циклу „Міста, де минали дні...” Євгена Маланюка - Реферат

Поетико-функціональні особливості варшавського циклу „Міста, де минали дні...” Євгена Маланюка - Реферат

śpiBelweder, otulonymgłami,

petersburskimtumanemsię dławi(за Ю.Войчишин, О.Астаф'євим)

та

WmgłachwyspianskichBelweder, owiany

Petersburskimtumanemmrocznym (за А.Середницьким, Л.Куценком).

Наталя Лисенко є прибічницею погляду, за яким існує два варіанти тувімовського перекладу "Warszawa". Вона зазначає в дисертаційному дослідженні, що представлений Ю.Войчишин та О.Астаф'євим переклад Ю.Тувіма був надрукований Ю.Лободовським у паризькому журналі „Kultura" (Париж.-1955–№ 10) [15, 80].

Проте Середницький наголошує на тому, що "Warszawu" переклав також Юзеф Лободовський у „Wiadomościach" (Londyn. -1968.-№18.-s.1): "Śmierć Jewhena Małaniuka uczcił tygodnik londyński "Wiadomości" wydrukowaniem jego wiersza "Warszawa" w dwch przekładach Juliana Tuwima i Jzefa Łobodowskiego..." [16, 80]. Отож, питання щодо авторства двох цих перекладів залишається відкритим і амбівалентним.

30 вересня 1939 роки Маланюк визначив у щоденнику роль Варшави в своєму житті: "Warszawa była dla mnie miastem, gdzie przemijają dni (jakaś analogia z życiorysem Kulisza i Szewczenki), miastem, gdzie "nie urodził się żaden poeta. Warszawa w ogle znajdowała się poza granicami wysokiej poezji i tragedii... Nie ratowało jej nawet norwidowskie "ideał sięgnął bruku". I oto pierwsze wyjście na scenę po zakończeniu pierwszego aktu... Niesamowite wrażenie, i wrażenie dziwne: Warszawa "spompeizowana" stała się jakoś niewiarygodnie uduchowiona... Ruiny miasta nabrały wyrazu wysokiej sztuki i wysokiego stylu..." [16, 65].

Варшава в останній п'ятій частині „Посмертний день зміїться по руїнах" (1933) набуває найбільш негативних відзивів Маланюка:

Вона ще снить, рокована країна

Охлялих душ і висохлих сердець.

Ввижається їй велич, міць і слава,

Зітлілі чини, неживі слова,

Й не відчува, що виснена держава,

Як мстивий привид, тихо проплива.

За допомогою синекдохи „країна / Охлялих душ і висохлих сердець" автор доводить ідею морального виродження людини, її знеособлення. Через всю частину проходить мотив смерті, яка наголошується вже першим словом у рядку – епітетом „посмертний день", який виступає частиною пуанту в кінці вірша: „Посмертний день кінчиться"; персоніфіцированим порівнянням із „могильним гадом". Автор уникає слова „смерть", замінюючи його перифразом: „останній сон", який вводиться енжамбеманом типу coutre-rejet: „Бездиханна / Глибока тиша і глибокий сон". Крапки в останній строфі виконують функції як часового проміжку, так і спонуки до філософського узагальнення, „антиемфази" (невизначеної багатозначності).

Якщо в четвертій частині зустрічається словосполучення „сірий привид", то у п'ятій характеристика посилюється епітетом „мстивий привид". Найбільш помітна схильність Маланюка ототожнювати історію Польщі з історією Російської імперії, східну і північну столиці: „І дійсність проступає невблаганно / Гербів щербатих, зламаних колон" [3, 433], де зустрічаємо інверсивні конструкції.

При прочитанні циклу-хроніки „Міста, де минали дні..." не полишає відчуття занурювання в якийсь летаргічний інертний сон – ще одна риса, навіяна шевченківською поезією. Через три частини циклу проходить міфологема сну, який у Маланюка виступає у негативному значенні як згадування складного минулого, як ототожнення життя-сон, як порівняння: у другій частині - „шість літ, як сон – і згадувать не варт...", в третій – „...все сниться грюкіт / Бою та над степом чорний дим", в п'ятій – як синонім смерті: „посмертний день кінчиться. Бездиханна / Глибока тиша і останній сон".

Отже, цілий ряд творів Маланюк написав, знаходячись в еміграції у Варшаві. Серед них виділяється цикл-хроніка „Міста, де минали дні...", написаний у Варшаві і про варшавський період життя Маланюка, куди увійшов вірш „Warszawa" (переклади Ю.Тувіма і Ю.Лободовського), ідейно-тематичний зміст якого викликав неоднозначні судження серед українських літературознавців. Аналіз циклу дає нам підстави стверджувати суперечливість сприймання Маланюком польської столиці. Визнаючи культурно-історичні надбання польських митців, Маланюк водночас наголошував на імперських амбіціях польської влади, проводив паралель із Росією, до політики якої ставився однозначно негативно.

Вірш "Warszawa" побудований у формі діалогу-звертання до Міцкевича, який був близький Маланюку своїм духом боротьби за незалежність. Варшава для Маланюка була вимушеним притулком далеко від батьківщини. Проте не можна нехтувати почуттям поваги, захопленням, яке відчувається у віршах Маланюка про Варшаву, який був передовсім істориком. Визвольна боротьба, яку вели Польща, вдалася, на відміну від боротьби України, яку він називає „мізерія чужих історій..." [3, 226], за своє визволення. Безсумнівним є те, що роки у Варшаві були найбільш продуктивним періодом в його творчому й особистому житті: одруження, започаткування стосунків з найкращими митцями світової культури, упорядкування чотирьох збірок поезій.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Шевченко Т.Г. Кобзар. – К.: Варта, 1993. – 640 с.

  2. Долгов К. От Киркегора до Камю: Философия. Эстетика. Культура. – М.: Искусство, 1990. – С.33.

  3. Маланюк Є. Поезії. – Львів, 1992. – 686 с.

  4. Гімн на честь Варшави //Дзвони. – Львів, 1933. – Ч.4. – С.212-213.

  5. Донцов Д. Лист до Н.Лівицької-Холодної від 24.03.1933 // Матеріали до історії літератури і громадської думки. – Нью-Йорк, 1992. – Т.3. – С.462.

  6. Куценко Л. Ще раз про „гріхопадіння" Є.Маланюка // Куценко Л. Князь духу: Статті про життя і творчість Євгена Маланюка. – Кіровоград, 2003. – С.33-39.

  7. Лисенко Н. Публікації Євгена Маланюка в польській пресі в 3-х роках ХХ століття // Українсько-польські літературні контексти. Київські полоністичні студії. Том IV. – К., 2003. – С.354-364.

  8. Tuwim J. Dzieła: W 7 t. – Warszawa: Czуtelnik, 1959. – T.IV. - S.551-552.

  9. Маланюк Є. Книга спостережень. – Торонто, 1966. – Т.ІІ. – 479 с.

  10. Маланюк Є. Книга спостережень: Статті про літературу. – К.: Дніпро,1997. – 430 с.

  11. Маланюк Є. Посланіє // Баган Олег, Гузар Зенон, Червак Богдан. Лицарі духу. (Українські письменники-націоналісти-"вісниківці"). – 2-е вид., доп. – Дрогобич: Відродження, 1996. – 288 с.

  12. Warszawa // Literatura Polska. Przewodnik encyklopedyczny. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1985. – T.II. - S.548-566.

  13. Військовий (Євг.М.) Про долю еміграції на чужині // Наша зоря. – Ланцут, 1922. – Ч.28. – C.18.

  14. Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать. – Вид.2-ге доп. – К., 2002. – 368 с.

  15. Лисенко Н. Становлення і розвиток творчої постаті Євгена Маланюка (у контексті літератури 20-30-х років ХХ століття): Дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / НАН України: Інститут л-ри Т.Г.Шевченка. – К.,1999. – С.80.

  16. Serednicki Antoni. Jewhen Małaniuk a pisarze polscy // Szkice polsko-ukraińskie. Antoni Serednicki. –Warszawa: Towarzystwo Polska-Ukraina,1994. - S.58-86.

Loading...

 
 

Цікаве