WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українські письменники кінця ХІХ – початку ХХ століття про сутність народнорелігійної моралі - Реферат

Українські письменники кінця ХІХ – початку ХХ століття про сутність народнорелігійної моралі - Реферат

Як бачимо, питання народнорелігійної моралі обговорювала преса, широка громадськість. Виявлені й опрацьовані нами архівні матеріали й статті українських митців, публікації духовних осіб у періодичних виданнях кінця ХІХ – початку ХХ ст. засвідчують співпрацю письменників і духовенства на ниві популяризації народнорелігійної моралі. Це нова сторінка суспільного життя порубіжжя.

Ознайомлення з народнорелігійною мораллю викликане потребами часу. Студії, популярні огляди, праці описово-етнографічного, етнокультурного змісту сприяли поглибленому вивченню світогляду, духовних традицій українців. Для письменників володіння інформацією такого характеру означало урізноманітнити зв'язки літератури з життям, заглибитися у суспільно-економічні процеси, психологію, внутрішній світ, етику героя, його зв'язки з природою, громадою, сакральним світом, іншими особистостями, удосконалити художнє моделювання дійсності. Для митців це була серйозна й відповідальна робота, тоді як далеко не всі духовні особи заглиблювалися в сутність народнорелігійної моралі. Догматизм християнської віри, пропагування аскетичного способу життя, що не відповідав засадничим нормам народнорелігійної моралі, помосковлення священиків були причинами їхньої віддаленості від життя народу.

Письменники розуміють народнорелігійну мораль як складну цілісну систему поглядів, уявлень, норм, правил і оцінок, сформованих під впливом історичних, географічних, етнокультурних чинників, ментальних особливостей, з урахуванням досвіду, врегульовують поведінку людей, визначають спосіб життя, впливають на культуру мислення українців. Витоки народнорелігійної моралі сягають первісних часів. Система правонорм синтезує язичницькі й християнські погляди на людину й світ, виважено підходить до життєвих проблем українця.

Власні спостереження, досвід, зібрані етнографічні матеріали, численні публікації в періодиці дозволили митцям констатувати, що демократична народнорелігійна мораль гуманно, по-філософськи підходить до переживань, почуттів, бажань людини, спрямованих на реалізацію життєво важливих потреб (матеріальних і духовних), виявлення потенційних можливостей особистості. Ця система народних поглядів характеризується антропоцентричністю. Засадничою основою народнорелігійної моралі є принцип справедливості. Селяни-українці застосовують його не лише для врегулювання міжособистісних стосунків, а й у ставленні до природних об'єктів, сакрального світу тощо.

У формуванні й становленні народнорелігійної моралі, переконані митці, важливу роль відіграють свята, обряди, традиції, що підтримують і розвивають ініціативність, активність, поетичність українців, є потужним фактором виховання патріотичних почуттів народу. Народнорелігійна мораль – традиція, що передається із покоління в покоління, єднає з предками. Митці підкреслювали виховні, правові, контролюючі можливості народнорелігійної моралі, її незаперечний вплив на формування стилю життя українця – хлібороба, гедоніка, господаря.

Народнорелігійна мораль узгоджена з філософією, потребами життя, створювалася діалектично, враховуючи економічні, господарські інтереси, соціальні чинники тощо. У своїх працях письменники констатували, що культ землі, хліборобської праці, український антеїзм визначають специфіку народнорелігійної моралі.

Висновки письменників щодо змісту й сутності народнорелігійної моралі мають важливе значення для створення узагальненого образу українця, який, скажімо, у вітчизняній науковій думці того часу представлений у студії М.Костомарова "Дві руські народності", а згодом у працях Д.Чижевського, В.Липинського та ін. Народнорелігійна мораль підкреслювала емоційність, чутливість, ліризм душі нашого народу. Знання народнорелігійної моралі мали допомогти письменникам створити художній образ своєї доби – персонажа, який не лише зобов'язаний виконувати неписані норми, а й відчуває за собою право чинити так, як підказують його почуття, сумління, героя, котрий прагне гармонії в душі, у взаєминах із природою, Богом і через дозволені народнорелігійною мораллю правила шукає шляхи примирення з реальним світом.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Churchman. Местный народный праздник "Рахманский Великдень" // Подольские епархиальные ведомости. – 1884. – №22.

  2. W. S. Заметки о разнообразии и изысканности пасхальных яств (местный обычай) // Подольские епархиальные ведомости. – 1884. – №14.

  3. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – 2 изд. – М.,1990.

  4. Венгрженовский С. Языческий обычай в Брацславщине "гоныты шуляка" // Киевская старина. – 1895. – №9.

  5. Вертій О. Народні джерела творчості Івана Франка. – Тернопіль, 1998.

  6. Винниченко В. О морали господствующих и морали угнетенных. (Открытое письмо к моим читателям и критикам). – Львів, 1911.

  7. Гаєвська Л. Морально-етична проблематика української новели кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1981.

  8. Галіп Т. З моїх споминів // Буковинський журнал. – 1994. – №1-2.

  9. Грінченко Б. Перед широким світом. – К., 1907. – С.68-82.

  10. Діло. – 1886. – №47.

  11. Камінський В. Свято Паски в селі Косареве Дубенського уїзду Волинської губернії. – К., 1906.

  12. Катрій Ю. Значення традиційної християнської обрядовості для етно-національного розвитку України // Народна творчість та етнографія. – 2000. – №1.

  13. Кониський О. Український націоналізм // Правда. – 1875. – №14.

  14. Коцюбинский М. Организация общественных развлечений // Волынь. –1895. – №9.

  15. Ланевский П. Сопоставление смысла и существа обрядов и таиств св. православной церкви с народными обычаями, практикуемыми в Подольской епархии – от рождения на свет Божий человека до смерти и погребения его // Подольские епархиальные ведомости. – 1891. – №16-17.

  16. Лепкий Д. Вода в людовой вере // Зоря. – 1886. – №8.

  17. Лепкий Д. Про вовкулаків і знахарів: Збірка прозових творів різних авторів (Н.Кобринська, О.Кобилянська, Л.Мартович та ін. 1880 – 1901 рр.) // Відділ рукописів Інстиуту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. – Ф.3. – № 3113.

  18. М-Л-ч. Богослужебная реформа // Христианская жизнь. – 1906. – №15.

  19. Ортега-і-Гасет Х. Тема нашої доби // Вибрані твори. – К., 1994.

  20. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.

  21. Погребенник Ф. Лесь Мартович: Життя і творчість. – К., 1971.

  22. Програма для збирання відомостей про народні вірування і повір'я в Південній Русі // Подольские епархиальные ведомости. – 1884. – №22-27.

  23. Симашкевич М. Местный народный праздник, именуемый "Розгри" // Подольские епархиальные ведомости . – 1884 . – №23-24.

  24. Спогади про Михайла Коцюбинського. – К., 1989.

  25. Стефаник В. Твори. – К., 1964.

  26. Українка Леся. Твори: У 12 т. – К., 1977. – Т.8.

  27. Українка Леся. Твори: У 12 т. – К., 1978. – Т.10.

  28. Українка Леся. Твори: У 12 т. – К., 1979. – Т.12.

  29. Франко І. Твори: У 50 т. – К., 1980. – Т.26.

  30. Франко І. Твори: У 50 т. – К., 1980. – Т.28.

  31. Франко І. Твори: У 50 т. – К., 1986. – Т.45.

  32. Хоткевич Г. Твори: У 2 т. – К., 1966. – Т.1.

  33. Черемшина Марко. Твори: У 2 т. – К., 1974. – Т.2.

  34. Яновська Л. Записи різного змісту. Виписки 1890 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. – Ф.38. – №105.

  35. Яновська Л. Щоденник 1909, 1912 рр. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. – Ф.38. – №107.

  36. Яцків М. Записна книжка. – Б. д. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. – Ф.98. – № 672.

Loading...

 
 

Цікаве