WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ґендерні ролі в поетичному дискурсі лесі українки як проблема перекладацької інтерпретації - Реферат

Ґендерні ролі в поетичному дискурсі лесі українки як проблема перекладацької інтерпретації - Реферат

Ґендерні ролі в поетичному дискурсі лесі українкияк проблема перекладацької інтерпретації

Від часу появи ґендерних студій у вітчизняній науковій практиці дослідження ґендерних ролей, що їх виконують індивіди, стало майже невід'ємним атрибутом поля вивчення соціологів, істориків, політологів та, меншою мірою, філологів. у цілому, аналіз ґендерних ролей переважно зводиться до вивчення соціальних моделей поведінки, очікуваної від індивідів, відповідно до уявлень суспільства про "чоловіче" та "жіноче". Тому в даній публікації ми спробували дослідити даний аспект крізь призму тексту, тобто виявити мовні характеристики, що свідчать про ґендерні ролі автора і перекладача. Метою нашого дослідження є аналіз ґендерних ролей автора, перекладача та персонажів поетичного дискурсу в оригіналі та перекладі. Це питання вже ставилося у працях В.Агеєвої, Т.Гундорової, І.Жеребкіної, А.Кириліної, С.Павличко та інших, проте актуальністю нашого дослідження є компаративний аналіз ґендерних ролей у перекладознавчому аспекті, який ще не представлений у вітчизняних працях, а також мало висвітлений у зарубіжних джерелах.

За словами П.Горностая, ґендерна роль — це статева роль, що має суспільне забарвлення, що несе в собі суспільний досвід, накопичений в поведінці багатьох поколінь чоловіків і жінок [8]. Природно, що виконання чоловіками та жінками певних ґендерних ролей передбачає використання тих мовних засобів, які вони сприймають як характерні для їх ґендерної групи. Є почуття, що їх переживають тільки жінки або тільки чоловіки; є смисли, які формуються у свідомості тільки жінки чи тільки чоловіка, а отже, є відповідний цим настановам вибір мовних засобів, природний для одних і неактуальний, необов'язковий для інших [9]. Тому чоловіки намагаються розмовляти такою мовою, що вважається прийнятною й типовою для чоловіків та прагнуть уникати жіночого стилю, і навпаки. Проте, після тривалих досліджень мови в рамках "жіночого" та "чоловічого", ряд науковців (Cameron, Kiesling, Gill, Skeggs та ін.) дійшли висновку про марність пошуку конкретних взаємозв'язків та сталих відповідностей між мовою та ґендером. В основі даного спостереження лежить той факт, що ґендер є виявленням особливого у поведінці індивіда, що завжди зазнає впливу культури та соціалізації. Тобто, в різних культурах, різних соціумах поняття "чоловічого" та "жіночого" можуть варіюватися, що, відповідно, позначається і на мовній поведінці людей. Таким чином, ґендер постає як варіативна і контекстуальна змінна. Маскулінність і фемінінність постають не як сталі, фіксовані категорії, а швидше як соціальні процеси. Мова є не просто дзеркалом ґендеру; вона допомагає конструювати його [10].

Українська культура належить до культур, у яких переважає ставлення до мови як до національного скарбу – частини загальної національної спадщини, а тому культивування літературних стандартів набуває в ній великої суспільної ваги [9]. Особливої уваги тут варта літературна спадщина Лесі Українки, представлена в сучасних інтерпретаціях Віри Агеєвої, Тамари Гундорової, частково Оксани Забужко, Ірини Жеребкіної та ін. Поетичний дискурс Лесі Українки – це складна, часом унікальна взаємодія ґендерних ролей, що дає цікавий матеріал для дослідження, особливо у перекладознавчому аспекті. Зокрема, у драмі "Лісова пісня" розгортається ціла низка соціально-психологічних конфліктів навколо проблеми сім'ї та шлюбу, осередком яких стають Лукаш, Лукашева мати, Килина і Мавка. Питання лідерства тут породжує частковий обмін ґендерних ролей в сім'ї Лукаша.Традиційно роль лідера вважається маскулінною, що є проявом одного з найстійкіших суспільних стереотипів [8] . Проте, у драмі ці ролі виконують жінки, і жоден з чоловічих героїв не наділений вольовим характером і життєвим реалізмом (чи, бодай, справжньою чоловічою фізичною силою; згадаймо, наприклад, епізод, коли Килина міряється з Лукашем силою та врешті переборює його, це фрагмент, в якому спостерігаємо засвідчення здорової тілесності Килини, що є проявом маскулінних рис жіночого характеру історично сильної української жінки).Тут кермо влади беруть на себе жінки; Килина і Лукашева мати перейняті буденними проблемами, господарськими справами, та, врешті, і долею самого Лукаша. Простежимо, як ця проблематика представлена в англійських перекладах з точки зору перекладача-жінки і перекладача-чоловіка (тут і надалі наведені англомовні переклади "Лісової пісні", що належать Г.Еванс і П.Канді відповідно):

Л у к а ш

...Дядько Лев казали,

що тут мені дадуть грунтець і хату,

бо восени хотять мене женити...[4, 58]

L u k a s h

...Uncle Leo told me

he'd give me land here and a house to live in,

for in the fall I've got to marry someone [4, 59]

L u k a s h

'Twas Uncle Lev who said

He'd give me here a piece of ground and house,

Because in autumn he wants me to wed [7, 189]

Пасивна роль Лукаша у власному життєвому виборі та шлюбі лише частково передана в англомовних перекладах. Так, наприклад, Г.Еванс вважає доцільним пом'якшити, нібито приховати цю пасивність Лукаша, невиконання ним його ґендерних ролей (у даному контексті, беручи до уваги українські культурно-побутові традиції, цю ґендерну роль аж ніяк не можна вважати стереотипною). Безсумнівним є також вплив специфіки суспільних ґендерних уявлень на установки особистості як члена групи, на формування і розподіл соціальних ролей та статусів, зокрема, саме ґендерних.Перекладач не використовує конструкції Passive voice в англійській мові, яка могла б бути тут доречною, а натомість застосовує активний стан, наділяючи, таким чином, героя певною самостійністю у його рішеннях. Цього не можна сказати про переклад П.Канді, хоча, здавалося б, саме перекладач-чоловік мав би відобразити свого героя як свідому, розсудливу особистість. Тож у даному варіанті перекладу досить важко говорити про чітко окреслені чоловічі якості.

Ґендерні ролі перекладачів (якими б неоднозначними та стереотипними вони не були в межах окремих суспільств та культур) чітко розподілені у наступних репліках Мавки стосовно Лукашевого одруження. У цій розмові Мавка цікавиться нареченою Лукаша, про яку Лукаш ще й гадки не має, бо "Дядько не казали, а може, ще й не напитали дівки". З вуст лісовички, якій стосунки між людьми здаються дуже дивними, лунає цілком природне питання: "Хіба ти сам не знайдеш собі пари?" [4, 60]. Абстрагуючись від прямого відповідника "пара" – "couple", Г.Еванс віднаходить смисловий інваріант оригіналу, що не порушує ґендерних ролей автора і перекладача: "Can you not find yourself a girl to suit you?" [4, 61]. Персівал Канді займає іншу комунікативну позицію в даному випадку, – він обирає "партнера", "дружину" з чоловічої точки зору, що може свідчити або про модернізацію часу культуриоригіналу, або про власну точку зору перекладача (хто має бути поруч з чоловіком, що є прерогативою у цих стосунках і т.п.): "Can you not find a partner for yourself?" [7, 189].

Ґендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, що інтегрують універсальні та національно специфічні ознаки, оприявнюють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив статі на мовну практику та мовну поведінку [9]. Виконання індивідом тих чи інших ґендерних ролей зумовлює вибір ним відповідних мовних одиниць, що характерне не лише у відношенні особа (автор повідомлення) – ґендерна роль – мовні засоби, а й у відношенні особа (автор повідомлення) – ґендерна роль – перекладач (особа, що декодує повідомлення) – ґендерна роль – мовні засоби. У наведених нижче прикладах лексичний склад перекладів майже ідентичний, проте емоційна забарвленість перекладів Г.Еванс і П.Канді дещо різниться. Зокрема, інверсійний порядок слів в останньому свідчить про чітко сформовані ґендерні ролі героя як мужнього захисника та сильного чоловіка. І хоча підвищена емоційність (частіше вживання емфатичних конструкцій, до яких, з-поміж інших, належить і інверсія) характерна для жіночого дискурсу, саме вищезгадана інверсія у варіанті П.Канді дозволяє навіть на мікростилістичному рівні відчути ґендерну приналежність перекладача. Це ще раз доводить, що серед величезної кількості ролей, які постійно чи ситуативно грає людина, є найважливіші, найглибше притаманні людині, незалежно від її діяльності. Що б ми не виконували, в які б стосунки не вступали з іншими людьми чи групами, ми завжди є чоловіками і жінками, тобто граємо чоловічі чи жіночі ролі [9]:

Loading...

 
 

Цікаве