WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Жіночий любовний роман Сандри Браун: особливості жанру і творчого методу - Реферат

Жіночий любовний роман Сандри Браун: особливості жанру і творчого методу - Реферат

Жіночий любовний роман Сандри Браун: особливості жанру і творчого методу

Дамський, або жіночий, роман з'явився в добу Відродження і пов'язаний з творчістю Маргарити Наваррської, зокрема з романом "Гептамерон". Подальший розвиток він знайшов у творчості Жорж Санд у ХІХ столітті, своє продовження набув наприкінці ХХ століття, про що свідчать романи Даніели Стіл, Еви Ратленд, Сюзанни Кері, Кетрін Джордж, Пенні Джордано, Кей Торп, Беатріс Смолл та ін.[3-9].

Сучасність вимагає висвітлення проблеми любові як природного почуття людини на основі жанру з урахуванням традиційних принципів зображення цього почуття в контексті суспільно-духовної ситуації епохи. Новизна дослідження полягає в тому, що здійснено аналіз творчості Сандри Браун, розглянуто особливості жанрової форми любовного роману і творчого методу романістики письменниці. У статті запропоновані матеріали, які можуть бути використані для самостійного вивчення сучасної зарубіжної літератури як фактологічна база.

Понад 20 років світом тріумфально мандрують книги Сандри Браун, однієї з найпопулярніших сучасних американських письменниць жіночого любовного роману. Читачі України змогли познайомитися з її творами наприкінці 80-х років ХХ століття. Її книги виходили в різних серіях: "Афродіта", "Інтрига", "Пристрасть", "Шарм" тощо – і завжди були бажані і зрозумілі жіночому серцю після 25 незалежно від їх оформлення та серії. Читачі-жінки знаходили в них те, про що мріяли, і що хотіли бачити у своєму житті: шляхетність і самопожертву чоловіків, антураж – розкішні квартири, будинки, курорти, заміські маєтки, словом, все, що зветься в народі "красиве життя". Якщо існує попит на відповідні твори, слід уважніше прочитати і проаналізувати їх, дати відповідь на питання: „Чим Сандра Браун змогла заполонити душу читачів?", "Що нового змогла сказати про те, що до неї вже висвітлено в світовій літературі?"

Спочатку декілька слів про саму письменницю. Сандра Браун народилася в місті Вако, штат Техас. Дитинство і юність провела у Форт-Уорті. Навчалася за спеціальністю "англійська мова" в Техаському християнському університеті, завершувала освіту в університетах Оклахоми і Арлінгтона. Під час навчання одружилася з Майклом Брауном. Разом з чоловіком багато подорожувала, а також читала й дивилася фільми, обожнювала своїх дітей. На початку літературної кар'єри недовго була акторкою, керувала крамницею парфумів, працювала моделлю, знімалася в рекламі на телебаченні.

За порадою професійного письменника побувала на конференції митців у Х'юстонському університеті – відкрила для себе новий світ. Її письменницький дебют відбувся в 1981 році. Згодом стала писати по 5-6 романів щорічно як під своїм справжнім ім'ям, так і під псевдонімами: Рейчел Райан, Лаура Джордано, Ерін Сент-Клер. У 1990 році надрукувала роман "Як дві краплини води", який потрапив до списку бестселерів газети "Нью-Йорк Таймс". У 1992 році Сандра Браун отримала премію Американської асоціації ділових жінок, а її роман "Французький шовк" було екранізовано на телебаченні. У 1998 стала володаркою премії "за відданість жанру", яку присуджувала Гільдія американських романтичних авторів.

Сандру Браун більше знають як автора романів про жіноче кохання: вічне чуттєве протиборство чоловіка і жінки, охоплених всепоглинаючою пристрастю. Причому, любов – не просто сильне почуття, а рішучий і розумний вибір жінки. Для всього світу, що прочитав її романи, книги стали своєрідною моделлю виховання мистецтва кохати, яке вимагає знань і зусиль, вміння відчувати партнера, передбачати його бажання, давати йому насолоду. Її герої віддають один одному себе і свою радість, свої уподобання та розуміння, знання, почуття і життєздатність.

Сандра Браун створила міф про бажане та можливе щастя жінки. В основі її любовно-еротичного, любовно-історичного роману та роману-трилера – мотив всепоглинаючої пристрасті, яка відіграє головну роль у виборі життєвого шляху. Зупинимося на деяких творах автора.

Роман "Пробудження"– твір про кохання як біологічне почуття і сильний статевий інстинкт. Головна героїня Енрі Мелоун – молода талановита журналістка із "Телекс Кейбл Телевішин Компані," мала свою програму на кабельному телебаченні. Шлях тележурналістки розпочала з написання сценаріїв для рекламних роликів, потім працювала на місцевому телебаченні і, зрештою, перейшла у відділ новин та стала ведучою телепрограми. Здавалося б, удача сприяла їй в усьому, проте особисте життя не склалося. Вона вийшла заміж за репортера Роберта, однак не була щасливою в шлюбі: дітей вони не мали, бо він не хотів їх, до того ж зраджував дружині і весь час перебував у відрядженні. Таким подружнім життям Мелоун прожила три роки, доки Роберт не загинув під час відрядження у Гватемелу, де готував репортаж про землетрус. Незважаючи на усі негаразди, Енрі залишалася привабливою. Не можна було не помітити її темно-карі очі, обрамлені густими віями, розкішне золотисто-каштанове волосся. Її бос Лесс вважав Енрі фригідною жінкою, "створеною для того, щоб додавати страждань чоловікам".

Самовпевнена, стримана, скромна і сором'язлива, вона прямо змінилася на очах, коли під час свого відрядження у Техас зустріла Лайона Ретліфа. Лайон – син генерала Майкла. Він красивий, високого зросту, мав пряме темне волосся, чітко окреслені чорні брови, чуттєвий виразний рот, який свідчив про пристрасть його натури. З першої хвилини зустрічі герої відчули нестримний любовний потяг одне до одного. Чарівний голос Лайона так вразив героїню, що вона начебто відчула сотні найтонших голок, котрі впилися їй у спину. Ретліф став для неї патологоанатом, а вона – його пацієнткою, яку живою поклали на стіл і якій зробили розтин. Він теж не зумів бути байдужим, відірвати від неї погляду. Проте, на відміну від Енрі, почував себе впевнено. Це він відправляв їй її невідкриті листи, в яких вона просила дозволу на інтерв'ю з його батьком. Ретліф не хотів, щоб той хвилювався, бо вже був немолодий і хворий. Лайон, як і Енрі, вже три роки був одружений з Джері. Його дружина прагнула зробити кар'єру моделі, тому і покинула його. З того часу він не міг терпіти жінок, яких у народі називають "бой-жінка". У своїй уяві малював Енрі в образі владної чесної самки з надмірним "я". Він відразу зрозумів її сутність: хоч би який чоловік не торкався її, – вона залишиться твердою, як панцир, бо замість серця у грудях – шматок льоду. Про це він сказав їй так: "Ви б кастрували будь-якого чоловіка, який за своєю дурістю вирішив би розбудити у вас жінку. Робіть своє прокляте інтерв'ю, але не трапляйтеся на моєму шляху, а я вже намагатимусь триматися від вас подалі".

Енрі ж, навпаки, подобалися його самовдоволення, сила і навіть нахабність, грубість. Відчуваючи його присутність, вона тремтіла, її притягував його чистий і мускусний запах. Про почуття героїні свідчить такий вислів: "Сили одного кондиціонера не вистачить, щоб остудити її бурхливу кров". Вона відчувала, що між нею і Лайоном існувало незрозуміле напруження від усвідомлення близькості. Їй хотілося торкатися його темного волосся, пестити його сильні руки. Героїні пощастило здійснити те, про що мріяла. Вона змогла пробратися на ранчо і зустрітися з генералом, встановити з ним теплі духовні стосунки. Той запропонував їй разом зі знімальною групою переїхати на ранчо, щоб зручніше було працювати. Пропозицію прийняла з вдячністю, і інтерв'ю було знято на плівку. Вона виконала своє завдання, однак її як магнітом тягнуло до Лайона.

Герой теж спочатку відчував до Енрі лише пристрасть, а потім і його любов поглинула цілком. Ретліфу вдалося розбудити в ній жінку, подарувати їй життя, про існування якого вона навіть і не підозрювала. Енрі чекала інтимних стосунків з ним, хоча, коли залишилася вдовою, була впевнена, що зможе прожити без чоловіка і його кохання. Лайон пережив глибоку кризу, тому був обережним у стосунках з жінками. Вони задовольняли лише його фізіологічні потреби, після чого він відчував сором і порожнечу. Таємно мріяв про жінку, яка могла б зрозуміти його і прийняти з усіма чеснотами і недоліками. Енрі була саме такою жінкою.

Всепоглинаюча пристрасть охопила героїв, хвиля бажань понесла їх у божевільний потік життя. Спочатку Лайон просто хотів познайомитися з Енрі ближче, а потім вже думати про близькість з нею. Однак перший його імпульс ґрунтувався виключно на фізіологічному бажанні, на пристрасті. Роман закінчився щасливо: після смерті батька Лайон знайшов Енрі й запропонував стати його дружиною.

Цей твір – книга про кохання і ненависть, пристрасть і грубість на межі насилля. Увага письменниці зосереджена на доборі позитивних ознак, на які організм обов'язково реагує любов'ю при зустрічі з людиною: запаху, зовнішності, ході, жестах, нахилах голови. Прагнення до сексу є цілком нормальною біологічною поведінкою жінки. Кохання – це занурювання однієї людини в іншу, це злиття в єдине ціле двох начал: чоловіка й жінки. В акті злиття герої пізнали себе, відчули єдність: "він лоскотав язиком куточок її рота, провів ним по щоці", "однією рукою він обнімав Енрі, а другою пестив її шию, поступово опускаючись нижче", "пальці пробирались під тонкими лямками сорочки, ще один рух – і сорочка сповзла з плечей". "Його руки блукали по тілу, яке він читав ніби карту, знаходячи на ньому найсуттєвіші точки. Його ніс, підборіддя й вуста торкалися найінтимніших частин". Героїня відчувала єдність з героєм таким, яким він був, а не таким, яким би їй хотілося його бачити.

Нескладно відзначити переваги й недоліки цього роману. Безперечно, позитивною рисою твору є опис складників пробудження жінки, мистецтва інтимної близькості, розуміння ролі чоловіка в житті жінки, вміння партнерів дарувати радість спілкування і володіння одне одним. До недоліків же можна віднести очевидний примітивізм в описі почуттів, які відчуває героїня при зустрічі з героєм. Важко повірити в те, що "фригідна жінка", до того ж з трирічним стажем у шлюбі, може відчувати таку силу пристрасті від одного лише голосу і погляду героя, навіть якщо він найкращий. На нашу думку, непереконливо, неправдоподібно і мелодраматично.

Мотив щасливого кохання – постійний мотив творчості Сандри Браун. Її погляд на своє кохання позбавлений надривних інтонацій. Це чітко простежується в наступному романі "Ніч з незнайомкою". Таємнича незнайомка – журналістка, редакційний оглядач Девон Хенс із Далласа Техаса. Вона одружена з Грегом Шеллі. Її чоловік відбував покарання у в'язниці за витік інформації і порушення режиму секретності. Термін – два роки в'язниці і 10 років умовно. Як журналістка, була переконана, що його засуджено несправедливо, тому й писала про нього. Її публікації були йому вигідними. Він запропонував їй одружитися з ним, тільки-но завершиться судовий процес. Але вона наполягла, щоб це сталося раніше, бо хотіла врятувати його, дати зрозуміти усім, що вірить у його невинність. Тільки значно пізніше героїня зрозуміла, як її ошукано: Грег Шеллі, одружившись із нею, використав ще один шанс уникнути ув'язнення. Її заміжжя було несправжнім, оскільки шлюб не завершився навіть шлюбною ніччю. Разом із тим юридичний документ свідчив про те, що вони подружжя – дружина і чоловік.

Loading...

 
 

Цікаве