WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема самоідентифікації в оповіданнях Бгараті Мухерджі - Реферат

Проблема самоідентифікації в оповіданнях Бгараті Мухерджі - Реферат

У цій збірці письменниця також торкається іншої своєї „великої теми" – трансформації. Вона зображує серію портретів „індійців на перехідному етапі між гордістю за культурну спадщину (вислання/експатріація) та страхом її втратити (імміграція)" [7, 51], тобто героїв, які пройшли неповну асиміляцію.

Психіатр Манні Пател (оповідання „Ностальгія") стверджує, що він не експатріант, а патріот, який вирішив жити у Нью-Йорку з дружиною-американкою та сином. Він успішний лікар і, за його словами, зовсім не відчуває ностальгії за Індією. Але про всяк випадок він придбав будинок у Новому Делі, і його втішає думка, що в нього достатньо грошей жити на пенсії в Індії. Насправді доктор Пател сумує за домівкою, за батьками, особливо за татом, якому уже за сімдесят. Він відчуває обов'язок повернутися, обов'язок перед богинею Парваті, яка подарувала сина уже немолодій парі. Його мучить сумління, що покинув батьків, так і не відплативши достатньо за їх турботу.

Проте ностальгії як такої він не визнає, свідомо намагається її уникнути. Він спалив свою картку члена Індійського товариства одразу після одруження. „Але він знав, що завжди буде борсатися між старим світом і новим. Він не міг прикидатися, що народився заново, коли став громадянином США у залі суду Мангетена" [6, 105]. Перевтілення, нове народження – це привілей мертвих та богів.

Пателу здається, що він зустрів одне з втілень богині в образі дівчини-продавщиці, так схожої на актрису з бомбейських фільмів. Підсвідомий зв'язок з батьківщиною одразу ж виходить назовні. Він хоче змінити сучасний одяг дівчини на сарі, одягти в коштовності. Вперше за тринадцять років лікаря охопило нестримне бажання. Дівчина стала для нього відгомінням юнацьких спогадів та мрій. Вона погодилась зустрітися з ним, і його голова пішла обертом, він відчув себе гедоністом. Манні Пателу зрештою прийшлось визнати ностальгію, яку він гостро відчув після вечері в індійському ресторані та ночі з дівчиною-індускою. „Йому захотілося опинитися у своїй кухні, щоб до нього приходили батьки, щоб мама робила йому гарячий індійський напій, а син не був так далеко в пансіонаті. Було шкода, що він не одружився з індійською дівчиною, яку йому обрав тато. Йому хотілося мати будь-яке інше життя. Крім того, яке він насправді мав" [6, 111].

Коли ж господар готелю звинуватив Патела у зґвалтуванні малолітньої і виявилося, що між ним та дівчиною була змова, захоплення та боготворіння швидко змінилися на відразу, огиду. Зустріч з минулим завершилась поразкою, і лікар змушений повернутися до звичного життя, в якому немає місця не тільки слабкостям та ностальгії, але і внутрішньому "я" персонажа.

Герой оповідання „Тато" містер Боумік теж успішно влаштувався у Детройті з сім'єю. Зовнішньо його ділове життя не відрізняється від будь-якого іншого американця, але по суті він залишається індійцем, що проявляється лише в сім'ї: кожний ранок він починає молитвами до богині Калі, покровительки родини; у темноті передсвітанку він відчуває незриму присутність богів, які витанцьовують на стінах навколо. „Щось там було в темноті, що може спричинити збіг обставин або випадок, які нагадають смертним, що навіть у Детройті вони не більше, ніж прості смертні" [6, 61]. Його дружина і донька зовсім інші. Вони читають популярні книги з психології, вони веселі, безтурботні, більш американізовані. Колись містер Боумік мріяв одружитися з красунею, але оскільки він був лише перспективним, а не багатим, йому довелося погодитись на доньку адвоката, яка була далеко не красунею, але її тато оплатив йому навчання у Карнегі. „Ті два роки перетворили дружину з податливої дівчини на амбіційну жінку" [6, 69], і вони залишилися у Сполучених Штатах. Донька його мрій також мала б бути іншою: більш жіночною, більше схожою на дівчат, які подобались йому в Індії. У новому для нього соціокультурному середовищі вона виросла незалежною, впертою, не вірила в милість богів, лише у свої власні сили. „Всі ці індуські міфи – це як набір суперграфіки" [6, 65], – відповідала вона американським друзям.

Одного дня, затримавшись у будинку, містер Боумік помітив у доньки ранкову нудоту. Через кілька днів спостережень він переконався, що вона вагітна. Він не переставав про це думати майже місяць. Яку позицію йому обрати: вчинити по-американськи і зганьбити власну індуську сім'ю чи по-індійськи і вбити дитину? Раптову втіху він знаходить у думці, що хтось вподобав його дівчинку Баблі, для когось вона стала ніжною та жіночною. Він знаходить виправдання для неї: адже дівчата, подібні до неї, часто потрапляють у пастку. „Вони були занадто розумні, занадто імпульсивні, щоб повернутися назад у містечко як Ранчі, але недостатньо сильні та кмітливі для сексуально-божевільного міста як Детройт" [6, 72]. І тато почав молитися, щоб дитина народилася білою, як немовля Крішна.

Дружина, яка згодом дізналась про вагітність Баблі, хотіла її побити, і тоді містер Боумік вперше відчув себе на висоті у сім'ї – він заступився за доньку; він хотів онука, це він став носієм божевільних та прогресивних ідей. Коли ж Баблі повідомила, що завагітніла штучним шляхом через донора, Боумік вбиває дитину ударом по животі дівчини. Його прогресивність не могла вийти за межі традиційного, навіть його дружина виявилась не такою вже й американізованою. Це вона назвала поведінку доньки тваринною, тоді як потрібно було б подумати про одруження. „Ти повинна бути щасливо – в цьому смисл одруження, правда ж? Підібрати лінію, підібрати гороскоп, підібрати касту, все потрібно підібрати, підібрати..." [6, 73]. Містер Боумік сто разів на день повинен був „йти на компроміс між поміркованістю нового світу та переконаннями старого" [6, 73]. Свій же остаточний вибір він робить на користь старого, принісши в жертву щастя доньки.

Тоді як покоління містера Боуміка виявляється нездатним відійти від своїх традиційних поглядів та переконань, молодша генерація більш гнучка. Дівчина Анжела з однойменного оповідання непогано асимілювалася, оскількт потрапила у Америку ще дитиною: колись вона бігала босоніж болотами, а тепер катається на ковзанах і стала капітаном команди підтримки у школі. Анжела опинилась у новому світі не за своїм вибором, а на бажання багатої Делії, яка хотіла прийомну сестру, щоб поділитися з нею всім, що має. Вона обрала сестру із Бангладеш. Дівчина ще по-дитячому сприймає це як диво, яке постійно повторюється, і стирає з пам'яті минуле. „Я Анжела, Ангел. Мені це ім'я дала сестра Стелла. Ім'я, яке я отримала при народженні, втратилось, все минуле втратилось. Напевно, я бачила багато нещасть у шість років, але я не можу їх пригадати. Зґвалтування, собак, які гризуть мертві тіла, солдат. Нічого не пригадую." [6, 13].

Як і інші герої оповідань, дівчина знаходиться на перехідному етапі: вона закінчує школу і повинна спланувати своє майбутнє. Лікар, якому вже близько 40 і який також приїхав „з континенту голодних і нещасних", хоче одружитися з юною Анжелою. Він доводить їй, що іншого вибору у неї немає: сестра Делія навряд чи одужає, вона ж повинна стати незалежною, покинути гніздо і почати своє життя, як всі дорослі діти в Америці.

Після того, як лікар її спокусив, у темряві, дівчина згадує про своє понівечене у дитинстві тіло, минуле навалюється на неї кривавими сценами, вона усвідомлює свою немічність і безвихідь. „Лише лікар може любити таке тіло" [6, 19], – вирішує вона. Анжела розуміє, що у неї немає права на кохання, немає права вибору, вона може навіть позбутися своїх інших свобод, якщо не піде на цей крок – сплановане прагматичне одруження.

Проблеми молодої дружини піднімаються і в оповіданні „Відвідувачі", в якому авторка розглядає намагання індійської жінки Вініти вирватися на свободу з рамок соціального етикету та відбутися як особистість. З першого погляду Вініта здається звичайною дівчиною з вищої касти, яка одружилася з багатим американцем і насолоджується життям в Америці. Після ближчого знайомства стає очевидним, що Вініта не позбавлена суперечностей. Вона розривається між свідомими, зовнішніми бажаннями та підсвідомими прагненнями. Загалом, шлюб задовільняє її, так як вона отримала „життя вишукане та невимушене" [6, 162], про яке мріяла разом з подругами у коледжі. Але підсвідомо вона почувається ізольованою, як у пастці, і задумується, чи насправді це те життя, якого вона хотіла. Новизна та обмеженість її життя в Америці лякають її, але вона боїться виразити цей страх, тому що не хоче повертатися у рідну країну. Через усе оповідання проходять дві особистості молодої жінки: свідома Вініта, яка дотримується соціальних умовностей, та Вініта чуттєва, яку надихає французька поезія та яка живе у пастці. Вона підсвідомо хоче вирватись на свободу, але боїться стати вигнаною як в культурному, так і в особистому житті.

Loading...

 
 

Цікаве