WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Основа давньокиївської літературної мови. Виклад головних поглядів на її походження (Пошукова робота) - Реферат

Основа давньокиївської літературної мови. Виклад головних поглядів на її походження (Пошукова робота) - Реферат

(52).
"Житіє" Феодосія Печерського написав Нестор - чернець Києво-Печерського монастиря, який упорядкував "Повість временних літ". Сам він про це пише так: Се бо ?єлико же выше ? блаженЂмъ и велицЂмъ оц?и нашем ?еодосию. оспытова?а слышахъ ?т дрЂвниихъ мене оц?ь. бывъшиихъ въ то врЂмА. та же въписахъ азъ грЂшьныи несторъ. мнии вьсЂхъ въ манастыри блаженаго и оц?а вьсЂхь ?еодоси?а (УЗ, 134). У цьому творі, як і в попередньому, зроблено певний крок від старослов'янської мови до східнослов'янської. Старослов'янське жд часто заступається тут фонемою ж: надежа, содежа, вижю, преже; інколи замість початкового ?є виступає о (одва); ъ уживається перед плавними р, л: хълмъ, пълкъ, стълъпъ і под.; повноголосні й неповноголосні форми чергуються: не отьврьзи вратъ - не ?тврьзе воротъ, въ володимирьскоую оболость, къ воротомъ; у формах теперішньо-майбутнього часу й імперфекта (третя особа однини й множини) послідовно вживається флексія -ть: дЂлають, имоуть, имЂ?ашеть, поустить, идуть, бысть, боудеть, придеть. З неодмінною послідовністю в "Житії" вживаються абстрактні слова з суфіксом -ние: прогнани?є покорени?є, повиновени?є, съмирени?є, повелЂни?є, покорени?є, пощени?є, запрещени?є, тъщани?є; частина з цих абстрактних слів - двокореневі: славослови?є, братоненавидЂни?є, ?єдинодуше?є.
У "Житії" активно вживається "космічна" лексика, напр.: отъ въстока дьньница възидеть събирающи окрьстъ себе ины многы звЂзды, ожидающи слн?ца правьдьнааго (74). Чимало тут слів і форм, які згодом збереглися в українській мові. Це врьбна?а недЂл?а, опоченоути, на возЂ, въкоупЂ боуде†въ свЂтЂ ономъ, побрати в кошь оукроухы ты, оукропъ ("окріп"), вельми сА радую та ін. Окремі вирази - старослов'янські кальки з української мови, напр.: не имамъ чимъ коупити (не маю за що купити), покывавъ главою на село і под.
У тексті чимало епітетів, які прийшли з конфесійних текстів і мають характер постійних: духовное брашно, медоточивыи оуста, блаженныи кнАзь, свЂтлы?а дш?а, соупостатьна?а рать, праздьникъ свЂтълъ і под. Уживаються звороти з євангельських текстів, напр.: оудобЂе єсть вельбоудоу сквозЂ иглинЂ оуши проити нежели ба?тоу въ цр?ствие нб?сное вънити (83); и молАсА къ бо?у да бы ?тблоудивъшеесА овеча ?т стада его възвратилъ въспАть (108); съмотри же птицъ нб?сныихъ. како не сЂють не жьнють. ниже събирають въ житьницА сво?а. нъ оц?ь нб?сьныи питаеть ?а (117).
В обох агіографічних творах багато питальних і окличних речень, анафоричних побудов типу Оуви мнЂ свЂте очию мо?єю си?ание и заре лица мо?єго. [...] оувы мнЂ оч?е и гн?е мои (44); О блажена?а оубо гроба приимьши телеси ваю чьстьнЂи акы съкровище многоцЂнно (57). В питальних реченнях нагромаджуються додатки, що ритмізує мову і надає їй патетичного звучання: Къде ли съкърыю мъножьство грЂха моего. чьто бо приобрЂтоша преже брати?а оц?а моего или оц?ь мои. къде бо ихъ жити?а и слава мира сего. и багрАница и бр?ачины. сребро и золото. вина и медове. брашьна чьстьна?а и быстрии кони. и домове красьнии и велиции. и имЂни?а многа (45). Цій же меті підпорядковані повтори типу: вама бо дана бл?годать да молитва за ны. вама бо далъ есть бъ? о насъ мол?ащасЂ и ходата?а къ богоу за ны (57). Автори користуються метафорами, що виступають своєрідними синонімами до нейтральних слів. Так, замість оумрЂти маємо: ?ако съконьчаша с?а дн?и?є володимироу (43); замість велми плакати - сльзами разливаше с?а вьсь (45) і под.
Учені не мають єдиної думки щодо територіальної належності Успенського збірника, в якому вміщено житія руських святих. Як зазначають видавці збірника, "ряд учених, спершу істориків, а потім і лінгвістів, вважають, що Успенський збірник був створений на території південної Русі (в Києві) і тому мова його писарів відбиває давньокиївський говір. В інших працях робиться припущення, що місцем написання пам'ятки могла бути Ростово-Суздальська земля (Ростов або Володимир) і, таким чином, "у ній відбивається давньоруський північно-східний говір" 1.
1 Успенский сборник XII-XIII вв. Издание подготовили О.А. Князевская, В.Г. Демянов, М.В. Ляпон / Под ред. С.И. Коткова. - М., 1971. - С. 25, 26.
Порівняння мовних рис (фонетичних, граматичних, лексичних і навіть стилістичних) оригінальних пам'яток агіографічної літератури з відповідними мовними особливостями пам'яток інших жанрів оригінальної і перекладної літератури, південноруське походження яких не підлягає сумніву, схиляє до думки, що про київських святих писали все ж таки кияни. Це, як довелося дізнатися раніше, доводить і Нестор як автор житія Феодосія Печерського.
Паломницьку літературу представляє "Житіє і ходіння..." ігумена Данила. Автор намагається писати старослов'янською мовою, яку, очевидно, як духовна особа, знає досконало, але, вийшовши за межі перекладних текстів, часто не знаходить ні слів, ні форм для описання об'єктів, а тому вдається до засобів відомої йому розмовної мови. У зв'язку з цим віднести "Житіє і ходіння..." до високого стилю, мабуть, уже не можна. Це стиль середній, який однаковою мірою поєднує в собі старослов'янські і східнослов'янські особливості. Фонетика цього твору тяжіє до давньоруських рис. Голосні неповного творення в сильних позиціях послідовно передаються через о та е, в слабких позиціях вони, як правило, не засвідчуються, юси не вживаються (хоч треба взяти до уваги, що досліджуваний текст - копія XV ст.), замість жд і щ часто вживаються східнослов'янські відповідники ж і ч: хужчии, без вожа, ражаеться, печерка (і в печерку), дажь, доверечи, побЂжаи, досячи та ін; замість початкового є виступає о (одва), замість ю - у (угь). У творі багато спільносхіднослов'янських слів, таких як дружина "військо", "озброєний загін", дуплястый "порожній усередині", "полий", стогъ "стіг", червоточина "червоточина", скутъ "шмат тканини", "пола одягу", верещати "голосно кричати", "верещати", водокрещный - складник сполучення водокрещный праздникъ, тобто "водохреща". Тут же засвідчуються окремі слова, запозичені з грецької і латинської мов. Це, зокрема, калиги - лат. caliga "вид взуття", кокнитъ - гр. ???????? "світло-червоний одяг", пардусъ - гр. ?????? "барс", "пантера", коропіє - лат. cyprinus, carpio "коропи".
"Житіє і ходіння..." насичене й місцевими українськими словами. Це, скажімо, вытинати (огнь вытинаемъ - ЖХ, 5), доверечи "докинути", дощка "дошка",испорохнЂти "спорохніти" та ін. Сучасні українські слова прибережжя (СУМ, VII, 552), прибудівок (563), пригірок, пригарок, пригір (596) і подібні дають ключ до розуміння вжитого Данилом пригоріє: и ту есть мЂсто на пригоріи (ЖХ, 12). Віками зберігається в спільнослов'янському слові *s?deti значення "населяти", "мешкати". Із східнослов'янських мов його засвідчує тільки українська. Староросійській мові воно було відоме, про що свідчить його фіксація в грамоті Олега Рязанського після 1356 р., у псковській судній грамоті та ін. (Ср., III, 890), але сучасні словники російської мови його не подають. Данило вживає це слово в такому контексті, який повністю підтверджує значення "жити", "мешкати": Силно множьство людей сЂдЂло перво на горЂ тои (34). Деякі давньоруські слова мають такі словотвірні елементи,
Loading...

 
 

Цікаве