WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Основа давньокиївської літературної мови. Виклад головних поглядів на її походження (Пошукова робота) - Реферат

Основа давньокиївської літературної мови. Виклад головних поглядів на її походження (Пошукова робота) - Реферат

далі розглянути особливості оригінальної літератури як високого, так і "низького" стилів.
Перекладна література
Переклад Святого письма південнослов'янською мовою здійснили в IX ст. Кирило і Мефодій. Найдавніша пам'ятка духовного письма, переписана на Русі зі староболгарського оригіналу, - "Остромирове євангеліє" 1056 р. Переписувач не прагнув змінити в чомусь мову оригіналу, але все ж рідна мова інколи підштовхувала вишколену руку на помилки.
На останньому 294-му аркуші євангелія писар дрібними літерами написав, що він "написахъ єу[г]лиє сє.рабоу бж?ию нарєченоу соущу въ крщєнии Иосиф. а мирскы Остромиръ близкоу сущу ИзАславоу кънАзоу". Отже, Ізяслав, який князював у Києві, послав Остромира до Новгорода, де писарі за майже сім місяців написали це євангеліє-апракос 1.
1 Огієнко І. Пам'ятки старослов'янської мови X-XI віків. - С. 7.
Правда, писарі дотримувалися кожен своїх правописних звичок: перший писав глухий перед плавним (східнослов'янська особливість), а другий - глухий після плавного (старослов'янська традиція), перший уживав форми імперфекта на -?аа- (б?ааше), тоді як другий писав їх із старослов'янським -Ђa- (бЂаше). В ОЄ зрідка вживаються повноголосні форми (новЂгородЂ, володимира), інколи сплутуються Ђ з и (вЂдЂ замість видЂ), на місці жд 34 рази уживається східнослов'янське ж (прихожЖ; прЂже, рожьжоусА, роженыи, такоже та ін.); р у пам'ятці переважно тверде (боура, лазара, кесара, алтара, назаранинъ), а ц м'яке (коньць, отьць); форми третьої особи однини й множини теперішнього часу приймають переважно флексію -ть, а інколи в однині й зовсім її втрачають (напише); у першій і другій особах множини форми наказового способу майже послідовно уживаються з флексіями -Ђмъ, -Ђте (идЂмъ, възведЂте, идЂте, ръпъщЂте) і т. ін.
Ці ж особливості спостерігаються і в інших текстах конфесійного призначення, зокрема в Архангельському євангелії (назва умовна, пам'ятка поза всяким сумнівом українська) 1, Турівському євангелії, Реймському євангелії, в Купріянівських євангельських листах, у Толстовському псалтирі, в Казанні Григорія Богослова (Назіанзина), Пандектах Антіоха та інших пам'ятках. У Толстовському псалтирі привертає до себе увагу лексика. Тут багато українських слів типу ряснота, лЂкъ, натравити, крижъ, попелъ, плоть та ін. 2
Говорити про будь-які стилістичні особливості перекладних текстів не доводиться, бо вони відбивають стилістику оригіналів. І все ж варто відзначити, що такі ключові слова євангельських текстів, як богъ, ср?дце, доуша, заповЂдь, словеса, небо, съвЂтильникъ, ст?ы, бж?ии, истина і подібні увійшли і в словник, і в образну систему оригінальних київських текстів. Згодом неусвідомлене відхилення від оригіналу замінюється прагненням мовно удосконалити текст, зробити його зрозумілі тим читачеві. Прикладом редакційної роботи київського книжника над канонічним текстом може бути мова так званого Оршанського євангелія 3.
1 Див.: Schachmatow AL Beitr?ge zur russischen Grammatik // Archiv fur slavische Philologie. - 1884. - T. 7. - C. 74.
2 Огієнко І. Пам'ятки старослов'янської мови X-XI віків. - C. 165.
3 Пам'ятка XIII ст., яку за мовними особливостями дослідники відносять до другої давньоруської (власне київської) редакції євангелій (Воскресенский Г. Характеристические черты четырех редакций славянского перевода евангелия от Марка: По сто двенадцати рукописям евангелия XI-XVI вв. - М., 1896. - С. 47). Див. також: Соболевский А.И. Источники для знакомства c древнекиевским говором // Журн. Мин-ва нар. просвещения. - 1885, февр. - С. 356; Пылаев П. Описание пергаментного евангелия, хранящегося в музее, состоящем при Киевской духовной академии // Тр. Киев. духовной академии. 1876, дек., прил. - С. 1-45; Запаско Я. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. - К., 1960. - С. 38-41.
Порівняння Оршанського євангелія-апракоса з його попередником - Остромировим євангелієм дає змогу побачити, як окремі нові риси в структурі східнослов'янських діалектів, відбитих у тексті ОрЄ, так і тенденції у відтворенні особливостей старослов'янського тексту, якими керувався переписувач XIII ст. Привертає до себе увагу факт, що ті спільноруські риси, які потрапляли в текст ОЄ спорадично, у редакції XIII ст. виступають як норма. Тут можна помітити досить послідовну заміну у сильній позиції ъ>о та ь>е (пор. ръпътаахЖ, ОЄ, 114 - ропътахоу, ОрЄ, 76; скрьжьть, ОЄ, 108 зв. - скрьжєть, ОрЄ, 69), опущення вже зредукованих ъ та ь у колишніх слабких позиціях (пор. въси, ОЄ, 108 зв. - вси, ОрЄ, 69; мьнІЖ, ОЄ, 113 - мню, ОрЄ, 57 зв.) при досить частому збереженні їх у колишніх сильних позиціях; уживання літер оу (ю) замість Ж (ІЖ) та а (?а) замість А (ІА); старослов'янські сполучення плавного з глухим ръ, лъ, рь, ль замінюються давньоруськими сполученнями глухих з плавними (зрьноу, ОЄ, 108 - зьрноу, ОрЄ, 68 зв.; оумлъчашА, ОЄ, 109 зв. - оумълчаша, ОрЄ, 71; высокомръзость, ОЄ, 112 - высокомьрзость, ОрЄ, 73 зв.); замість старослов'янського сполучення жд, як і в інших пам'ятках цього часу, послідовно вживається східнослов'янське ж (прохождааше, ОЄ, 108 - прохожаше, ОрЄ, 68 зв., даждь, ОЄ, ПО - дажь, ОрЄ, 71), замість старослов'янського початкового ю (jy) досить послідовно вживається східнослов'янське у (сЂвєра и юга, ОЄ, 108 зв. - 109 - сЂвєра и оуга, ОрЄ, 69, из юности, ОЄ, 111 - изъ оуности, ОрЄ, 71), замість нестягнених форм повних прикметників, дієприкметників, займенників, а також дієслівних форм імперфекта регулярно вживаються стягнені форми (которааго, ОЄ, 110 - котораго, ОрЄ, 71, званыимъ, ОЄ, 110 - званымъ, ОрЄ, 71, нищиимъ, ОЄ, 111 - нищимъ, ОрЄ, 71 зв., въпрашааше, ОЄ, 112 - въпрашаше, ОрЄ, 73). До власне українізмів можна зарахувати спорадичну заміну Ђ>и та и>Ђ, а також досить послідовне пом'якшення ц у формах іменника (въ тъмницю, ОрЄ, 2, поущеницю, 2 зв., пшеницю, 13 зв., коупцю, 14). Отже, на прикладі порівняння двох євангелій - XI і XIII ст. - видно, як старослов'янська мова поступово набуває фонетичних і морфологічних східнослов'янських рис, стаючи функціонально церковнослов'янською мовою. І все ж давні болгарські рукописи, зокрема такі, як Ассеманієве євангеліє, Зографське євангеліє, Маріїське євангеліє, Савина книга, Синайський євхологій, Супрасльське євангеліє та інші пам'ятки лишаються для руського книжника зразками для наслідування.
Якщо продовжити порівняння двох євангелій, які розділяє два століття, то найцікавіші явища спостерігаються в лексиці. Тут будуть відзначені лише деякі з них 1.
Редактор-переписувач замінює в тексті євангелія деякі неперекладені грецькі слова їх слов'янськими відповідниками. Так, переписувач ОрЄ передає грецьке мамона (???????, залишене в ОЄ без перекладу (111 зв.), давньоруським словосполученням нєправьдьное ба?тьство (73 зв.). Грецьке ??? ????? (в ОЄ дъ†лєптЂ, 116) писар ОрЄ замінюєвживанішим у ті часи д†цАтЂ (80). Слово цАта наявне також в Юр'євському євангелії 1119 р., в Ісході, гл. XXX, 13 за списком XIVст. (Ср. III, 1434-1435); воно вживається ще в значеннях "гроші", "дошка", "прикраса". Згодом з посиланням на Ісход, гл. XXX, 13 слово цата вміщує в своєму "Лексиконі" П.
Loading...

 
 

Цікаве