WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ґендерний аспект у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10ѕ розділах” - Реферат

Ґендерний аспект у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10ѕ розділах” - Реферат

Любові потрібно вчити, а природа, на яку ми звикли звалювати відповідальність за наші проблеми, не дуже добре працює в автоматичному режимі, вона знає відповіді не на всі запитання. „Довірливим дівчатам говорили, що кохання – земля обітована, ковчег, на якому подружжя врятується від Потопу. Можливо, вона і ковчег, але на цьому ковчезі процвітає антропофагія..." [1, 184]. Письменник наголошує на тому, що стосунки між чоловіком і жінкою не такі вже й прості, часто їх руйнує несумісність „чоловічого" і „жіночого", тому й потрібно вчитись кохати. Далі Барнс замислюється над рядком У.Х.Одена: „Жереб наш – кохати чи померти" і пропонує два варіанти його прочитання: „Перший, самий очевидний, такий: будемо ж одне одного кохати, інакше ми одне одного повбиваємо. Другий такий: кохаймо ж одне одного, інакше, якщо кохання не надасть нашому життю сенсу, нам немає для чого жити" [1,186]. Як влучно цих два висновки, продиктованих логікою, характеризують вічну опозицію чоловік-жінка, вони протистоять і водночас доповнюють одне одного.

Любов долає історію, „патріархальну" й жорстоку, вигідну чоловічому суспільству. Завдяки любові ми набуваємо індивідуальності, знаходимо ціль в житті.

Чоловік каже: „Та, що зараз поруч зі мною, центр мого світу" [1,188]. Простий силогізм може привести нас до парадоксального висновку: з історії видно, що центр світу – це чоловік, навіть Бога уявляють чоловіком. Якщо, чоловік – центр світу, а жінка – центр світу чоловіка, то жінка – центр, центру світу, його серце. Образ-архетип „жінка-центр всесвіту" (пригадаємо міфологічні образи Матері-Землі, Матері-Природи, Геї) знову перегукується з жіночими образами роману. Тут у творі на ґендерному рівні простежується тяжіння до гіноцентризму. Любов ставить у центр Всесвіту жінку, а, отже, може „... навчити нас не пасувати перед історією, ігнорувати її нахабне самовдоволення. Я не визнаю твоїх законів, каже любов; вибач, але вони не викликають в мене довіри..." [1,190].

Любов і правда повинні завжди іти поруч, брехня не для кохання. Історія – це не те, що сталось, а те, що розповідають нам історики, це фабуляція тих подій, яких ми не знаємо або не хочемо прийняти. Ми багато що хочемо приховати, але історію не обдурити, вона відшукує приховане. Якщо ми любимо, ми починаємо дивитись на світ по-іншому: „Без цього дару ви не зможете стати ані хорошим коханцем, ані хорошим художником, ані хорошим політиком..." [1,192]. Письменник пропонує запитувати в дружин кандидатів у члени консервативної партії Великобританії, чи люблять їх їхні чоловіки, що допомогло б з'ясувати, чи здатні кандидати бути представниками інших людей. „Це перевірка кандидата на здатність до співчуття" [1,192]. Отже, кохання пробуджує в людині її найкращі якості.

Автор каже, що потрібно в любові „... бути вірними серцю, його биттю, його впевненості, його правді, його силі – і його недосконалості" [1,192]. Серце і мозок різні за будовою і за функціями, „серце ніколи не буває серцевидним", воно неправильної форми, а мозок складається з двох половинок, мислення – його стихія. Письменник каже, що з мозком можна розібратися, а в людському серці – ні [1,192].

Відомо, що чоловіче асоціюється з розумом, тобто- мозком, а жіноче – з почуттями, тобто – серцем. Отже, автор знову говорить про неможливість існування в світі без жіночого початку – незбагненного джерела любові.

Любов антимеханістична, антиматеріалістична... вона кричить, що не можна ставити матерію і механіку на перше місце... Релігія і мистецтво повинні відступити перед любов'ю. Саме їй ми завдячуємо своєю людяністю та своїм містицизмом" [1,193]. „...ми все ж таки повинні вірити в любов, як віримо в свободу волі та об'єктивну істину" [1,194]. У цих словах закладено ставлення автора до антитези чоловік-жінка, які стають єдиним цілим і слідують поклику серця.

Проведене дослідження дає підстави зробити висновки про те, що у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10Ѕ розділах" простежуються ґендерні зв'язки. Інтертекстуальність твору (Біблія, грецька та скандинавська міфологія, звіти про реальні події) допомагає з'ясувати природу та значення чоловічих і жіночих образів у романі. Бачення жінки та чоловіка автором має глибоке філософське підґрунтя, у творі присутні бінарні архетипи „чисті" – „нечисті", „цивілізація" – „природа", „розум" – „почуття", „раціональне" – „інтуїтивне". У романі є архетипи води (символ очищення, переродження); ковчегу; Ноя, який виступає праобразом чоловіка в історії людства; жінки-воїна.

Отже, аналіз ґендерної площини роману показав, що у творі простежуються дві моделі світу – „чоловіча" і „жіноча". „Чоловіча" модель – раціональна, жорстока і владна; „жіноча" – передбачає повернення до природної мудрості, до збереження та відновлення життя на Землі. Свідомо чи підсвідомо у центрі світу автор ставить жінку. Про це свідчить застосування письменником архетипу сезонності втіленого в образі Кет. Про перевагу жіночого начала в романі каже і використаний Барнсом мотив „Вічного Повернення", який показує циклічність історії та рух її по спіралі. Циклічність цих процесів напряму пов'язує жінку в романі з відродженням планети.

Але в „Інтермедії" Барнс закладає архетип „божественного шлюбу", який трактується як возз'єднання чоловічого і жіночого початків, що відповідає в колі сезонності досягненню Цілісності. Тобто автор в основі світу бачить єдине ціле –чоловіка і жінку, об'єднаних коханням.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Барнс Дж. История мира в 10Ѕ главах. // Иностранная литература. – 1994. – №1.

  2. Богачевська М. Націоналізм та фемінізм – одна монета спільного вжитку // Ї. Незалежний культурологічний часопис. – 2000. – №17. – 167 с.

  3. Вейнингер О. Пол и характер. – М., 1991.

  4. Гундорова Т.І. Ґендер і письмо // Кур'єр Кривбасу. – Грудень 2002. – №157. – С.2-3.

  5. Елена Лопухина. Архетип сезонності // Урания. – 1998. – №1.

  6. Крупка М. Модель жіночого письма в українській літературі добимодернізму // Актуальні проблеми сучасної філології; Літературознавство. Збірник наукових праць. Випуск ХІ. – Рівне, 2002.

  7. Суковатая В. Феминистская теология и гендерные исследования в религии: перспективы новой духовности. // Общественные науки и современность. – 2002. – №4. – С.183–192.

  8. Фромм Э. Ситуация человека. Ключ к гуманистическому психоанализу // Проблема человека в западной философии. – М.,1988.

  9. Чучин-Русов А. Гендерные аспекты культуры // Общественные науки и современность. – 1996. – №6. – С.141-154.

  10. Эко У. Заметки на полях "Имени розы" // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2002. – № 5-6. – С.112-120.

  11. Barnes, Julian. A History of the World in 10 1/2 Chapters. New York: Vintage/Random, 1989.

  12. Cook, Bruce. "The World's History and Then Some in 10 1/2 Chapters."Los Angeles Daily News 7 Nov. 1989: 12.

  13. Finney, Brian. "Fictionalizing the Factual: Julian Barnes' A History of the World in 10Ѕ Chapters" Brian Finney Website (21 March 1999).

  14. He's Turned towards Python. The Observer. Sunday August 30, 1998.

  15. Martin, James E., M.Ed., M.A. Inventing Towards Truth: Theories of History and the Novels of Julian Barnes. Thesis (Master of Arts) University of Arkansas, 2001.

  16. Mies M, Shiva V. Ecofeminism. - London; New Jersey.1993. – P38.

  17. Moseley, Merritt. Understanding Julian Barnes. Columbia: U of South Carolina P, 1997.

  18. Nicole-Claude Mathieu ""L'Antonomie Politique. Catgorisations et Idologies de Sexe". Paris: Cot-Femmes, 1991, pp. 43-61.

  19. Simmel G. Das Relative und das Absolute im Geschlechter Problem// Philisophische Kultur, Leipzig. 1919.

  20. Stuart, Alexander. "A Talk With Julian Barnes." Los Angeles Times Book Review 15 Oct 1989: 15.

Loading...

 
 

Цікаве