WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ґендерний аспект у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10ѕ розділах” - Реферат

Ґендерний аспект у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10ѕ розділах” - Реферат

І знову жахи Кет, але тепер вони набирають реальних обрисів. Автор так змальовує їх, що читач мимоволі починає вірити, що Кет дійсно знаходиться у лікарні, що війни не було, а вона просто запанікувала, що її знайшли на човні, а волосся вона виривала собі сама. Кет уявляє, що вона та її коти знаходяться на безлюдному острові, але їй намагаються довести, що „психосоматичні симптоми можуть бути дуже переконливими"[1,122]. Лікар пояснює Кет, що вона всю свою подорож вигадала: „є такий технічний термін – фабуляція. Ви придумуєте небилицю, щоб обійти факти, про які не знаєте або які не хочете прийняти. Берете декілька реальних фактів і будуєте на них сюжет. Особливо у випадку подвійного стресу" [1, 124].

Автор грає з читачем (адже, постмодерністський роман передбачає наявність гри автора та твору з читачем і навпаки) і дає йому право вибору. Читач має вирішити чи варто прислухатись до жінки, яка інтуїтивно відчуває, що не все гаразд у „чоловічому" світі, чи просто вважати жінку божевільною і не звертати на її передбачення уваги. У кінці розділу, Кет говорить про те, що отруєні вітри підірвали її здоров'я: „Усе це через те, що її свідомість боїться смерті... Коли її шкіра зіпсувалась і почало випадати волосся, її свідомість почала видумувати інше пояснення...Фабуляція...Береш кілька реальних фактів і будуєш на їх основі новий сюжет" [1,124].Жінка вважає, що її свідомість підміняє реальні події ядерної катастрофи її перебуванням у психіатричній лікарні. Вона приходить до висновку: „Не можна себе обманювати. Так робив Грег. Ми повинні бачити речі такими, якими вони є насправді ми не можемо більше покладатись на фабуляції. Інакше нам не вціліти" [1,124]. І знову автор наголошує на відносності і неточності історії, а його вустами говорить жінка, яка хоче врятувати світ.

В образі Кет втілено архетип сезонності [5] – одну з найбільш базових метафор процесу розвитку особистості, суспільства, природи. Кет проходить усі фази такого розвитку:

  • інкорпорація – стадія пов'язана з елементом Води (подорож у човні), з емоційним катарсисом, героїня приймає на себе нову роль – перетворювача світу;

  • фаза континуальності – амбівалентний період, період максимальної напруги, в душі героїні визріває зерно можливого розриву, конфлікту, сепарації ( у романі „розрив" з „чоловічим світом");

  • точка сепарації – період, коли людина (Кет) перестає належати до суспільства, вона вже сама по собі проти ворожої їй цивілізації. Старе відмирає, воно повинно дати дорогу новому. Героїні потрібно пройти через самотність. На даному етапі Кет переживає катарсис конструкції – здійснення, вона переживає радість від того, що її задуми втілились в реальність, героїня протистоїть ворожому середовищу, переживаючи душевні і фізичні муки. Цей період асоціюється з елементом Вогню (війна в творі);

  • трансформація – зцілення індивіда від умов, які заважають йому досягти мети, ця стадія не обов'язково пов'язана з поневіряннями та болем, вона передбачає глибокі внутрішні зміни в свідомості людини. Це період набуття мудрості, і він асоціюється з елементом Землі. Людина стає відлюдником, щоб прийти до контакту із своїм глибинним несвідомим і досягти гнозису (переживання просвітлення, розуміння суті речей, сакрального поєднання протилежностей).

У міфах і казках це просвітлення пов'язано з божественним шлюбом, тобто досягненням цілісності. Пригадаємо „Міф про Одіссея", який співзвучний з романом Барнса не лише в плані змалювання морських, подорожей та пригод, а й завдяки етапові повернення, досягнення цілісності.

Завершується історія „вцілілої" Кет тим, що вона прокидається на острові в Торресовій протоці і бачить, що її кицька народила котенят. Поневіряння цієї жінки не були марними, отже, автор дає їй шанс змінити щось у історії світу: "Вона була такою щасливою! Адже тепер можна було сподіватися!" [1, 125]. Ці рядки свідчать про те, що Кет пройшла усі фази розвитку особистості, і піднімається на вищий щабель. Адже архетип сезонності – це не просто рух по колу, а рух по спіралі, що зумовлено річними циклами. Кожне наступне коло вужче за попереднє, рухаючись по спіралі суб'єкт в певний момент опиниться в центрі. Цент кола – це за Юнгом поняття Самості. Архетип сезонності лежить також в основі моделі внутріутробного розвитку плода С. Гроффа та розвиткові дитячої особистості, що також напряму пов'язує жінку в романі з відродженням планети.

У розділі є цікаві паралелі: Кет – північні олені. Кет – жінка, яка має безпомилкову природну інтуїцію (таку ж, як олені), вона обурена тим, що люди знущаються з тварин і перекладають на них свою вину. Тварини для людини – це „нечисті", нижчі істоти, і Кет – також нижча в очах Грега. Звідси випливає антитеза, на якій хотів наголосити автор: суспільство – природа, чоловік – жінка.

Привертає увагу і той факт, що саме північні олені відчули наближення біди. У творі олені – це уособлення жіночого начала. П. Сендей висуває теорію про те, що культури, в яких домінували ритуали поклоніння Природі, були гіноцентричними. Модель такого суспільства можна побачити у давньоскандинавському язичництві і північній віцці (природній магії), які втілювались в міфологічних образах північних дів-воїнів, валькірій [7,188]. Отже образ-архетип діви-воїна втілюється в романі в образі Кет. Постає питання, чи випадково автор говорить саме про північних оленів у зв'язку з чорнобильською катастрофою. Це також не випадково, адже саме Скандинавія була першою країною, яка забила на сполох після вибуху на ЧАЕС. Ще один збіг, вартий уваги: Скандинавія стала першим регіоном, де жінки здобули право голосу і право висувати свою кандидатуру на виборах. Виявляється роман Барнса – не така вже й гра.

Героїня шостого розділу („The Mountain" – "Гора") фанатична ірландка Аманда Фергюссон беззастережно вірить біблійним легендам і шукає на Арараті Ноєв Ковчег. Коли вона вперше бачить Великий та Малий Арарат, вони видаються її символом розділення статей, чоловіком і жінкою. Дівчина вражає своїм небажанням розкрити очі на реальний світ і пояснює все Божим промислом. Аманда намагається вирватися з „чоловічого", жорстокого світу, сперечаючись з батьком, який втілює в розділі раціональне начало. Але героїня не усвідомлює, що вона повністю заплуталась в тенетах створеної чоловіками історії-фабуляції.

У кожному розділі, як уже було згадано, є образи-архетипи, які визначають сприйняття читачем героїв роману, чоловіків і жінок. Ной – праобраз персонажів чоловіків: більшість з них любить випити (друг Кет, Грег; актор Чарлі; монахи з гори Арарат), вони жорстокі по відношенню до оточуючих і до природи (Грег, ті, хто врятувався на плоту „Медузи"; уряди держав, які не хотіли прийняти до себе євреїв з Німеччини), чоловіки самовпевнені та егоїстичні, вони вважають себе „чистими", жінок – ні. Жінки в романі асоціюються з природою, інтуїцією, материнством, їм автор дає можливість спробувати відродити і врятувати світ. Але, якщо Кет намагається для цього вивільнити свою жіночу суть, то Аманда гине у своїй сліпій вірі в Ноя (чоловіка). Отже, в творі простежуються дві моделі світу „чоловіча" та „жіноча". „Чоловіча" модель з її багатовіковою історією (яку автор вважає оманливою і несправжньою) – раціональна, жорстока і владна; „жіноча" – передбачає повернення до природної мудрості, до збереження життя на землі.

Якій же з цих моделей надає перевагу автор? Він обирає кохання. Про природу та роль цього почуття Барнс каже у „Інтермедії" („Parenthesis"). Автор показує чоловіка, який любить свою дружину, спокій і сон якої йому дорожчі навіть за його власне щастя. Автор-оповідач не радить необдумано розкидатись словами „Я тебе кохаю": „Це високі слова; ми повинні бути впевненими, що заслуговуємо на них" [1,182]. Цю фразу часто говорять нещиро, не потрібно використовувати її з корисливими намірами. „Любов може дати щастя, а може і не дати; але вона завжди вивільняє приховану в нас енергію... розпрямляє нам спину, наповнює нас впевненістю...поки це почуття з вами ви готові на все, ви можете кинути виклик світові" [1,186].

Loading...

 
 

Цікаве