WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ґендерний аспект у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10ѕ розділах” - Реферат

Ґендерний аспект у романі Джуліана Барнса „Історія світу в 10ѕ розділах” - Реферат

Назва розділу – „The Survivor" ("Вціліла"). Починається він з дитячого віршика про відкриття Америки Колумбом, рядків якого ніяк не може запам'ятати маленька дівчинка Кет (ще один натяк автора на відносність історії). „Зате північних оленів Кет пам'ятала добре" [1,108]. Кет вірила в те, що кожна пара оленів, запряжених в сані Діда Мороза – „це чоловік і дружина, щасливе подружжя... Адже так було б правильно, природно...але батько сказав, що в сани запряжені одні самці..." [1,108]. Дівчинці дають зрозуміти, що головну роль в суспільстві грають чоловіки, і це обурює її: „Дід Мороз їздить на чисто чоловічій упряжі. Типова картина...злісно думала вона" [1,108]. Але Кет впевнена, що олені вміють літати, що вони незвичайні тварини. І це справді так. З першого розділу читач дізнається, що ще на Ноєвому Ковчезі олені передчували біду, яка мала статися в „чоловічому" світі: „...це не був страх перед Ноєм, це було щось глибше" [11,12]. Олені – уособлення природної інтуїції: „...вони наче б то казали: „Ви думаєте, що це найгірше? Не зважайте на це" [11,13].

Про те, що так лякало оленів, ми дізнаємось з четвертого розділу. Це була чорнобильська катастрофа: „Хмара пройшла прямо над пасовищами оленів, отрута випала з дощем, лишайник став радіоактивним" [1,109]. Спочатку оленів збирались ховати, адже їхнє м'ясо було заражене, потім ним вирішили годувати норок, а згодом зовсім забули про страшні наслідки трагедії.

Кет ці події страшенно схвилювали, вона побачила, що все в природі взаємопов'язане, а люди не розуміють, що вони також є ланкою природи, люди „вбивали їх (тварин), і знущалися з них, і перекладали на них свою провину" [1, 110]. Героїня відчуває себе причетною до трагедії, в неї також є „комплекс провини", про який говорить у своїй статті, присвяченій ролі жінки в суспільстві, Марта Богачевська: „... як тільки жінки усвідомлюють свою потенційну роль в суспільстві, вони відчувають відповідальність за суспільство. Не маючи владних важелів, жінки все ж відчувають себе винними за умови, не створені ними" [2, 9].

На прикладі стосунків Кет та її бой-френда Грега Джуліан Барнс показує споконвічне ставлення чоловіка до жінки. Грег вважав Кет нездатною до розуміння політики. Коли він чув, що її хвилює, як поведеться Америка, якщо Росія їй не поступиться, то він запитував, чи не здається їй, що в неї передменструальний синдром. Авторові роману вдається точно передати ґендерні образи „агресивного" чоловіка та „істеричної" жінки [4, 2-3].

Така модель сприйняття жінки чоловіком не є новою. Вікторія Суковата, говорячи про ставлення до жінки в релігіях світу, зазначає: "...і до сьогодні зберігається ціла система поглядів, які принижують роль жіночого: від менструальних табу, згідно з якими жінка вважається „нечистою" в певні дні, до вербальних випадів про гріховність та „вторинність" жінки...." [7, 183].

У суперечках з Грегом Кет дає своє розуміння жіночої суті, значення жінки в світі: „...можливо, жінки ближчі до світу... адже все пов'язано між собою... і жінки тісніше зв'язані з усіма природними циклами, народженням і відродженням планети, ніж чоловіки... жінки живуть у гармонії зі світом..." [1, 111].

Це не просто слова розпачливої жінки, вустами Кет говорить німецький філософ початку ХХ століття Г.Зіммель. Досліджуючи природу жінки, він стверджував, що ми не розглядаємо людську цивілізацію стосовно статі нейтрально, як це може здатись на перший погляд. Придивившись до цієї проблеми ближче, ми помічаємо, що чоловіча домінанта – очевидна, позиція ж другої половини людства – жінок – ніяк не відображена. Г.Зіммель зазначає також, що статеве життя чоловіка переживається ним лише під час статевого акту, отже, існує для нього лише по відношенню до жінки. Статеве життя жінки, навпаки, не може так просто бути відділеним від решти її життя, оскільки переживається нею не лише під час статевого акту, але також в повному репродуктивному циклі: менструація, статевий акт, вагітність, народження та годування дитини. Зіммель вважає цей факт важливим, оскільки він відображає метафізичні відношення між статями, демонструючи, що чоловіки існують в екстенсивних стосунках з навколишнім світом, тоді як жінки – в інтенсивних. Жінка має з речами безпосередній контакт і, певною мірою, є більш вдосконаленим типом людини, ніж чоловік, саме завдяки тому, що її взаємодія з світом не опосередкована цариною культури [19]. (Чи не тому Дж. Барнс надає право трансформації світу жінці в руки?).

Кет жахає те, що суспільство робить з природою: „Але люди перестали замислюватись над тим, що відбувається навколо, - усім не вистачає часу...увесь океан поступово наповнюється отрутою" [1, 112]. Кет покидає нерозважливого, байдужого до оточуючого світу Грега, на човні вона тікає від ядерної катастрофи, яка наближається. Її човен – це „Ковчег", на якому рятується жінка, а не чоловік. З нею на борту – пара котів, самець і самиця.

Тут ми бачимо всю жіночу суть героїні: „Ми повинні знову повернутися до природи" [1,116]; „Потрібно відвикати міряти все днями ...Ми повинні повернутись до яких-небудь більш давніх циклів...Як вимірюють час дикі племена в джунглях? Ще не пізно в них повчитися. У тих, хто знає секрет, як жити з природою"[1, 113].

Про те, що автор створює підкреслено жіночий образ, свідчать і слова Ніколь-Кльод Матьє, яка каже про одвічні антитези чоловік-жінка, суспільство-природа: „...чоловік є біологічно культурним...жінка ж, навпаки, буде біологічно природною...вони(жінки)не здатні протиставляти стан суспільний станові природному: вони завжди надаватимуть модель суспільства, яка становитиме цілісність, що водночас охоплює і чоловіків, і їх самих. Вони фактично можуть дати модель, згідно з якою жінки та природа перебувають поза чоловіком і суспільством...одне слово, жінкам притаманне настійне прагнення здійснити стрибок у природу („overlapping into Nature again"), від якої чоловіки чітко відмежовують суспільство" [18].

Ми бачимо, що Кет намагається зламати стереотипи суспільства, вона шукає порятунку в дикій природі, природі „жінки". Їй дається це важко, вона повинна втекти від цивілізації, перебороти ті штампи, які закладено було в її свідомість. Адже, як зазначали відомі представниці феміністичного руху К.Мілет та С. де Бовуар, „мужність" і „жіночність" – передусім культурні стереотипи, що накладаються в процесі соціалізації, змалечку в дівчатах плекається пасивність, брак ініціативи, виховання жінок обмежує їхні можливості чинити опір підпорядкованості, залежності;

Під час подорожі на човні героїня Барнса переживає нервовий розлад, в неї починає випадати волосся, лущиться шкіра, її переслідують жахи. Кет відчула, що її свідомість хоче побороти те, що їй нав'язано суспільством (але водночас є частиною її самої): „Чоловіки в її снах були дуже ввічливими, навіть м'якими. Це й навчило її не довіряти їм: вони спокушали її Свідомість намагалась побороти реальність, сперечалась сама з собою, з тим, що вона вже знала... Свідомість, шокована тим, що сталось, винаходила доведення, які заперечували те, що сталось" [1, 118]. Кет сниться, що вона перебуває в лікарні, на її руках бандажі, а чоловіки, які приходять до неї, запевняють її в тому, що вона хвора, її лікують.

Кет бере на себе роль перетворювача зовнішнього світу, але має перебороти і внутрішні несумісності. Як зазначає в одній із своїх статей Мирослава Крупка: „...апробуючи досвід митця, жінка свідомо руйнує традиційний канон, і тим самим прирікає себе на буття поза соціумом" [6].

Кет впевнена, що „у всьому винен розум... він просто занадто розігнався... ось його й занесло не туди. Це ж завдяки розуму винайшли таку страшну зброю, чи не так? Не можна ж уявити собі тварину, яка готує собі свою власну смерть?" [1, 119]. Тут автор піднімає проблему етизації науки та знань, яка набуває дедалі більшого значення в феміністській теорії. Порівняємо твердження Кет про деструктивну силу людського розуму з поглядами екофеміністів М.Майєса та В.Шиви: „Наукове знання з точки зору фемінізму розглядають як таке, що стверджує чоловічу перспективу та цінності, як знання, яке створило негативний потенціал у культурі, обґрунтовуючи захоплення колоній, війни, польоти у космос, забруднення навколишнього середовища. Головним принципом науки („знання-сила") від часів Ф.Бекона було" насилля". Дослідники-феміністи вказують на той факт, що визначення науки як простору чистого пошуку істини передбачає приховану спорідненість між знаннями та такою тріадою, як насилля – сили –влада" [16, 38].

Loading...

 
 

Цікаве