WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Структурно-семантичні особливості концепту “перемир’я” в українській та французькій мовах - Реферат

Структурно-семантичні особливості концепту “перемир’я” в українській та французькій мовах - Реферат

Як бачимо, лексикографічні дані визначають "trve", як полісемантичну лексичну одиницю, головним чином, два значення "припинення воєнних дій" та "припинення боїв". Крім моделей з дієсловами „armistice", „trve". утворювали терміносполуки з означеннями "ternel, perptuel, long, constant" тощо, які диференціювали поняття на два різновиди: "ternel" (зрідка тривале) та "long, constant" (довге, постійне). Ця диференціація поняття, однак, не збереглася. На сучасному етапі розвитку дипломатичних відносин розрізняють „armistice gnral", коли воєнні дії припиняються на всій території та "armistice local" (місцеве перемир'я), яке встановлюється на короткий час).

Концепт "armistice", крім поняття "примирення" означав "згода між сторонами, які воюють, і побутував у значенні будь-якої міжнародної угоди".

У загальному значенні у кінці XVII ст. у конкуренцію з ним вступила лексема "suspension", яка спочатку вживалася на позначення "тимчасове припинення воєнних дій", а згодом за сумісністю розвинула семему "покласти кінець вогню".

Паралельно із "suspension" почав входити у політичну сферу концепт "interruption" (перерва на короткий час), який загальне поняття "припинення" передавав у поєднанні з дієсловами "cesser, interrompre, suspendre, rompre" тощо, звичайно, без означень "ternel, long". Крім того, "suspension" вживався у значенні "тимчасове призупинення воєнних дій", що реалізувалося в сполученні з дієсловами "arrter, suspendre, surseoir" тощо. Поява лексеми "cessation" відбита пам'ятками кінця XVII ст., однак уже на той час, крім загального значення "примирення", вона означала "призупинення битви".

Із розвитком французької мови "cessation" втратило значення "перерва", функціонуючи ще деякий час як "відпочинок від вогню".

Після усунення причин ворожнечі між сторонами, які воюють, установлюється "armistice" (примирення). У сучасній французькій мові слово функціонує як політичний термін: ... car la paix fut bientоt signe avec l'Espagne, lui fut aussi utile que son Stage chez les Bohmiens et l'armistice a tabli" [17, 85].

Семантичний аналіз концепту "armistice" (укр. примирення) в українській та французькій мовах становить складне системно-структурне утворення, яке характеризується тісним переплетінням спільних і відмінних внутрішніх форм проаналізованої лексеми.

Слово "примирення" (фр. armistice) формувалося у двох мовах по-різному, що зумовлювалося факторами історичного, економічного й культурного розвитку України та Франції. В українській мові "примирення" має таку ж розгалужену мережу понять, пов'язаних із припиненням воєнних дій, як і в французькій мові (пор.: укр. „примирення, перемир'я, згода, тиша, спокій, мати, порушити, зламати, установити, тривалий, постійний, тимчасовий, примиряти" тощо; фр. „armistice, trve, cessation, rpit, rconciliateur, conciliateur, rconcillier, conclure, acceptation, constant, long тощо").

Термін "армистиція" (сучасна українська мова витіснила з ужитку, а у французькій мові він зберігся у значенні "тимчасове примирення". На ґрунті двох мов з'явилися словотвірні варіанти: "перемир'я-смирення; suspension – trve".

Міжмовну структурну відмінність інновацій зумовлювали відмінні твірні основи, успадковані кожною мовою від попереднього століття, а також використання ними специфічних словотворчих засобів і словотвірних моделей .

Для української мови характерні "примирє, примир, замирє, перемирьє"; французька мова витворила меншу кількість похідних слів – reconciliation, acceptation, soumis.

У період формування та розвитку української та французької мов частина рідковживаних давніх дериватів архаїзується й виходить з ужитку (староукраїнська мова – "замиреніє, перемир, мирник, армистиціум; новофранцузька – "trve, arrt, rpit"). Більшість давніх похідних слів із відповідними морфологічними змінами перейшла до сучасних мов, ставши, таким чином, твірною базою для наступної серії похідних слів. Зі староукраїнської мови у сучасну перейшли та й закріпилися у ній "примирливий, примирення, змиритися, спокій, тиша, згода тощо (сучасна французька мова успадкувала "armistice, cessation, interruption" тощо).

Ряд периферійних синонімів, що вживалися у політичній лексиці втратили відтінки воєнної лексики та закріпились у побутовій сфері (укр. „тиша, спокій, перерва"; фр. "silence, conciliation"; „замирення" у сучасній українській мові позначає замирення у душі, природі").

Давня диференціація "перемир'я" за тривалістю у політичній сфері була замінена диференціацією за широтою охоплення ним фронту: якщо воно поширюється на всю територію воєнних дій, то це "загальне перемир'я", якщо на невеликий час, то це "місцеве перемир'я".

Склад концепту "перемир'я" (фр. "armistice", "convention, consiliation" змінювався у зв'язку з подальшою диференціацією понять "примирення, згоди, замирення" (фр. "convention, consiliation"). Зіставний аналіз цього терміну показав, що в його історичному розвитку переважали процеси конвергенції над процесами дивергенції.

Отже, концепт "перемир'я" (фр. "armistice"), виступаючи одним із центральних концептів припинення воєнних дій за згодою сторін, які беруть участь у війні", поруч з іншими характерними для політичної діяльності людини концептами "замирення", "примир", "смирення", "примирення", виконує роль одиниці, яка позначає "стан перемир'я" ("угоду про перемир'я") та із семантично різними дієсловами означає: "під час перемир'я", "у стані перемир'я".

ЛІТЕРАТУРА

  1. Арутюнова Н.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования. – М.: Наука, 1988. – С.112-135.

  2. Білодід Т.К. Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1975. – 832 с.

  3. Гринченко Б.Д. Словарь украинскoго языка. – К., 1909. – Т.З. – 506 с.

  4. Доза А. История французского языка. – М.: УРСС, 2003. – 471 с.

  5. Караванський С. Практичний словник синонімів україської мови. – К.: Українська книга, 2000. – 480 с.

  6. КубряковаЕ.С., ДемьянковВ.З. Краткий словарь когнитивных терминов. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 457 с.

  7. Маркович Н.В. История Малороссии. – М., 1842. – 242 с.

  8. Чернейко О.Л. Гештальная структура абстрактногоимени // Филологические науки. – 1995. – №4. – С.75-80.

  9. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів: Світ. – Т.2. – 387 с. – Т.З. – 452 с.

  10. Dauzat A. Dictionnaire tymologique. – Paris-VI: Larousse, 1938. – 824p.

  11. Ber E. Dictionnaire des synonymes. – P.: Larousse, 1952. – 429 p.

  12. Dictionnaire de l'Acadmie franaise. – P.: Hachette, 8-ime d., 1932. – 576 p.

  13. Dictionnaire du franais contemporain illustr. – Librairie Larousse, 1980. – 1263 p.

  14. Garden. Histoire gnrale des traits de paix. – P.: Amyot, 1648-1669. – T.11. – P.ll.

  15. Hatsfeld A., Darmesteter A. Dictionnaire gnral de la langue franaise du commencement du XVII-e sicle jusqu' nos jours. – P.: Librairie Dlagrave, 1920. – T.1-2.

  16. Grand Lasrousse de la langue franaise en 6 volumes. – Librairie Larousse. – Paris-VI, 1971. – 1026 p.

  17. Riverain J. Chronique de l'argot. – P.: Guy Victor, 1963. – 271 p.

  18. Robert P. Dictionnaire alphabtique et analogique de la langue franaise // Les mots et les associations d'ides couronn par l'Acadmie franaise. – Socit du nouveau Littr. – Paris-XI-, 1980, 7 vol.

Loading...

 
 

Цікаве