WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Cимволіка лібідо в давній драмі (на матеріалі польської п’єси XVI століття - Реферат

Cимволіка лібідо в давній драмі (на матеріалі польської п’єси XVI століття - Реферат

Cимволіка лібідо в давній драмі(на матеріалі польської п'єси XVI століття

Проблемам історії, теорії та інтерпретації давньої драми присвячені ґрунтовні праці В.Рєзанова "Шкільні драми польсько-литовських ізуїтських колегій" [7], "Къ истории русской драмы. Экскурсъ въ область театра иезуитовъ" [6], "Изъ истории русской драмы. Школьныя дЂйства ХYII-ХYШ вв. и театръ. К вопросу об их сравнительно-историческом изучении іезуитовъ" [5], Януша Скучинського „Anektowanie realności" w dramacie" [14], Юліана Леванського „Tajemnica ofiary i odkupienia w średniowiecznym polskim teatrze lityrgicznym" [13] та інші. Питання семантики образів та символів польської давньої драми порушено в розвідках Ельжбети Звірковської "Pasja w dramacie Staropolskim XVI-XVII wieku" [17], Йозефа Смосарського " Religijni widowiska parateatralne w Polsce XVII wieku" [15], Францішека Шульца "Sacrum – Chrześcijaństwo – Teatr" [16]. Спираючись на ці праці та беручи до уваги концептуальні положення міфологічної критики та психоаналітичних дослідженнь К.-Ґ.Юнґа та його послідовників [11], маємо на меті здійснити інтерпретацію архетипних образів та символіки лібідо в тексті давньопольської драми початку шістнадцятого століття "Діалог про Древо Життя" ("Dialog o Drzewie Żywota") [12].

Наукова новизна нашого дослідження полягає в тому, що ми вперше ставимо завдання не тільки виявити архетипні образи в маловідомому тексті давньопольської драми "Dialog o Drzewie Żywota", а й розглянути психологічні аспекти їх творення. Зокрема маємо на меті виявити зв'язок архетипного образу Древа Життя з символікою лібідо та обрядом посвячення. Значимість міфологічної символіки обрядів, що відображали духовне перетворення людини чи її перехід до іншого соціального стану, розкрито у працях Мирча Еліаде "Очерки сравнительного религиоведения" [3], "Тайные общества: обряди инициации и посвящения" [4],К.-Ґ.Юнґа, "Лібідо, його метаморфози" [10], Василя Балушка "Обряди ініціацій українців та давніх словян" [1] та інших.

На сьогодні є необхідним переосмислення феномену давньої драми в світлі сучасних методологій. Перспективою подальших розвідок у цьому напрямі є можливість використання даної роботи під час вивчення взаємовпливів та взаємозв'язків давньопольської та давньоукраїнської драми.

Лібідо (лат. libido – бажання, потяг) – поняття, що використовується в класичному фройдівському психоаналізі для позначення енергії сексуальних інстинктів. В аналітичній психології К.-Ґ.Юнґа лібідо позначає універсальну психічну енергію, інтенсивність психічного процесу, що виявляється як бажання або імпульс і є потребою організму в найприроднішому стані [2]. За Юнґом, "душа вся цілком не що інше, як libido" [10, 273]. Г.С.Васильченко визначає лібідо більш вузько, ніж це прийнято в психоаналізі, і вказує на те, що сексуальне лібідо для чоловіка – це інтерес до жінки, як до статевого партнера [8].

У літературному творі лібідо може бути виражене як в образах рослинного світу, так і тваринного. Рослинні образи символізують розквіт духовних сил, тваринні – тілесні потяги людини. "Лібідо, представлене в звіриному вигляді – це не що інше, як "тваринна" сексуальність, що перебуває в витісненому стані" [10, 185]. К.-Ґ.Юнґ вказує на те, що "подвійне значення дерева як жіночого і чоловічого символу (в латинській мові дерево lignum жіночого роду з чоловічим закінченням) не важко пояснити, – варто лише розуміти ці символи не анатомічно, а психологічно, як образи чи уподібнення libido; тому зовсім недопустимим є розуміння дерева в фалічному смислі тільки через схожість за формою; дерево точно так же може означати і жінку, або матку чи матір. Єдність значень закладено тільки в образі і уподібнені libido" [10, 225]. Квітування і вмирання Древа Життя має в міфології також і значення зворотного пункту в наступному ряді віків. Дерево виступає астрономічним символом часу. Поняття часу, що має близьке відношення до поняття „долі", заключає в собі ту ж саму символіку лібідо [10, 281]. Світлий і темний аспекти лібідо пов'язані з відображенням божественного і диявольського, праведного і гріховного, чоловічого і жіночого начал.

У давній драмі "Діалог про Древо Життя" мандрівник, пілігрим, що прагне знайти сакральні плоди, здійснює спробу звільнення з тенет земного буття. Земля описується в пролозі драми як тимчасове помешкання людини, не достойне її:

Ni tu nasze miszkanie. Cudza to kraina,

Odmienności poległa bydlęca dolina [12, 422].

Герой драми намагається подолати профанність історичного часу і вирватися до сакрального часопростору, щоб отримати безсмертя За К.-Ґ.Юнґом "герой, що має обновити світ і перемогти смерть, є libido"[10, 355]. У драмі показано символічний вихід людини за межі соціального життя в сакральний час, яким може стати будь-який момент життя. На думку М.Єліаде, періодичне повернення сакрального часу відіграє важливу роль у релігійних системах всього людства, "але надзвичайно суттєвим є те, що цей же прийом імітації архетипу і повтору архетипної дії скасовує профанний час і перетворює його в сакральне" [3, 362]. Дії головного героя драми "Діалог про Древо Життя" заздалегідь визначені сценарієм прадавнього ритуалу ініціації, в якому ініційований має подолати всі перешкоди на своєму шляху до досягнення мети."Перешкоди – це охоронці, що стоять на сторожі в інший світ, вони підкреслюють парадоксальність переходу з реального cвіту в світ трансцендентний" [4, 161-162]. Ворогами, яких мусить перемогти в драмі герой, є такі алегоричні персонажі, як Світ зі своїми воїнами, Смерть, Диявол та людське Тіло. Марний Світ, Смерть і Диявол намагаються знищити Древо Життя і не допустити до нього пілігрима, тобто завадити духовному зростанню людини і зміцненню її психічної енергії. У багатьох міфах на долю героя випадає місія подолати всі перешкоди і вбити потвору, що охороняє підступи до дерева, трави безсмертя, золотим яблукам, золотому руну – "будь-якому символу абсолютної реальності, сакральної влади і безсмертя" [3, 348]. Тож у давній драмі "Діалог про Древо Життя" зображено проникнення головного героя в інший, неземний світ і досягнення ним трансцендентного стану. А боротьба мандрівника з алегоричними персонажами: Смертю, Світом, Дияволом – є символічним зображенням прагнення героя подолати власну тінь, осягнути певні аспекти своєї душі.

У пролозі драми, що традиційно переказує зміст твору, йдеться про те, що ангел-охоронець врятує пілігрима і покаже йому дорогу до Древа Життя і його сакральних плодів, які зміцнять силу людини:

Skutek owocu tego drewa pokażemy.

Ujrzycie, jak słaba jest Śmierci na tych siła,

Ktrych moc sakramentu tego umocniła [12, 422].

Плоди Древа Життя в драмі символізують оновлення, порятунок, який можливий лише за умови осягнення людиною сакрального сенсу буття. Древо Життя, до якого прагне дійти герой, є архетипним образом священного місця, де людина зможе набути містичного досвіду. Як вказує М.Єліаде, "дерево представляє –чи то ритуально, чи конкретно – нескінченно оновлюваний живий Космос... І якщо це невичерпне життя виражає в первісній онтології абсолютну реальність, дерево стає для неї символом цієї реальность (Центром світу)" [3, 253]. Шлях героя драми "Діалог про Древо Життя" до умовного центру відображує процес осягнення людиною істини.

У вступному монолозі до першої дії драми мандрівник говорить, про тривогу, що обіймає його серце, в словах пілігріма виражається спустошеність втомленої земним життям душі, яка прагне до неба:

Ciężki bl w smutnym sercu ranę mi zadaje.

Pojźrzę w niebo, na ziemię, żałość mi ustaje

Nibo – ojczyzna moja, daleka kraina

...............................................................

Асh, kiedy, kiedy nieba przebywszy wysokie

Z niepjętą radością oglądam szerokie

One mury, o grne Jeruzalem, twoje,

Pałace wiecnotwałe, rozkoszy pokoje? [12, 423].

Шлях пілігрима до неба може означати набуття ним релігійності. Сакральна природа неба виявляється в багатьох ритуалах і міфах. Нескінченне і могутнє, воно втілює в собі трансцендентність. Небо має свій сакральний центр – Єрусалим. Юнґ вказує на те, що "багато атрибутів, які приписують небесному Єрусалиму, роблять його значення в якості матері безперечно ясним" [10, 221]. Слід також зазначити, що взагалі будь-яке місто є символом матері, котра охороняє в собі своїх жителів. Всяке ж місто чи помешкання вказує на сакральну замкнутість простору, відділення його певними межами від профанного.

У сцені другій першої дії драми відбувається діалог мандрівника з ангелом, котрий застерігає пілігрима від спокус світу і тіла:

Kaędy na ziemi tego doznawał wybrany.

Uderzy Świat marnością, Ciało rozkoszami,

A Czart się na cię będzie srożył pokusami.

Jeśli wygra, a o grzech jaki cię przyprawi,

Złupi duszę z wesela, gorkości nabawi [12, 425].

Образ чорта тут є відображенням сексуальної символіки лібідо, що в даному контексті оцінюється як негативне, що приносить людині зло. Так, у розмові з ангелом мандрівник говорить про те, що його охопила тривога і смуток. Ангел радить пілігримові скуштувати плодів із Древа Життя, щоб позбутися сумнівів, спокутувати гріхи, і, перейнявши від Бога досвід визволення, виховати в собі волю і в набожності, в покорі глибокій, ласки Божої прийняти, бо сила Бога в найвищій сакральності. На нашу думку тут ідеться про подолання героєм власної інфантильності, що має привести до усвідомлення потягів душі і тіла, укріпити віру, загартувати волю, зміцнити дух. Зірвати з Древа Життя сакральний плід і скуштувати його є основною умовою ініціації героя. Тільки після цього перед пілігримом відкриються ворота до раю, про що й говорить ангел людині:

W tym chlebie dojdziesz kresu: znaj Drzewo Żywota.

W nim najdziez i do nieba otworzone wrota [12, 426].

Тож увійти до раю людина можна через ворота, що відкриваються в Древі Життя лише вибраним, посвяченим. Якщо брати до уваги сексуальний аспект символіки лібідо, вираженої в образі дерева, то прагнення героя ввійти через небесні ворота, що знаходяться в ньому, можна трактувати, як бажання пізнати жінку, а здобуття раю, як задоволення еротичних і сексуальних потреб, а також шансу продовжити рід людський, народивши нове покоління. Не даремно алегоричний персонаж Смерть у сцені п'ятій першої дії давньої драми говорить про Древо Життя як про найбільшого свого ворога:

М о r s

Nieprzyjaciel mj wielki to Drzewo Żywota,

Wam i mnie na przeszkodzie. Prżna і robota

By najwiętsza, zilone pki zdrowo stoi

Owocem swym przeciw nam, a czego nie zbroi? [12, 430].

Подорож героя драми до Древа Життя можна трактувати як символічне повернення до лона власної матері, де він має народитися заново, відтворивши свій мікрокосмос. Як зазначає М.Єліаде, "повернення в черево" іноді представляється в формі інцеста з Матір'ю... Мати символізує природу в первісному стані, первісну матерію алхіміків" [4, 144].

Loading...

 
 

Цікаве