WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови (Пошукова робота) - Реферат

Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови (Пошукова робота) - Реферат

Шевченківської конференції. - К., 1985. - С. 82.
Українськими піснями, назвами українських танців пересипані й російські повісті Т. Шевченка, особливо ті, в яких події відбуваються в Україні. Пильну увагу поета привернула пісня:
Упилася я,
Не за ваші я -
В мене курка неслася,
Я за яйця впилася.
Він використовує її в "Наймычке", "Музыканте", "Близнецах", "Прогулке c удовольствием и не без морали". Саме в цих чотирьох прозаїчних творах найчастіше наводяться зразки українського фольклору. В "Наймычке" їх вісім, в "Музыканте" - чотири, в "Близнецах" - двадцять, в "Прогулке..." - п'ять. Повторюються рядки і з інших пісень. Так, у "Близнецах" двічі наводяться рядки з пісні "Чи я така уродилася, Чи без долі охрестилась", у "Близнецах" і в "Прогулке..." співають "Зійшла зоря із вечора, не назорілася". Герої російських повістей танцюють "метелицю", "горлицю", "гречаники", "журавля". Очевидно, більшість із наведених у російських творах Шевченка пісень з дитинства відомі авторові, деякі ж власноручно записані пізніше. Вони ввійшли, звичайно, й до збірок інших аматорів фольклору і професійних фольклористів. Це, наприклад, відома пісня "Ой у полі могила з вітром говорила" (VI, 323, № 9), яка подається в "Близнецах" у такому варіанті:
У степу могила
З вітром говорила:
Повій, вітре буйнесенький,
Щоб я не чорніла (IV, 67).
Чимало сюжетів, наявних у цих піснях, використовуються в оригінальній творчості Шевченка. Пор. наприклад, такі уривки:
Ой жила вдова
Та на краю села,
Вигодувала сина,
Сина Ивана.
Вигодувавши, до школи дала,
А з школы взявши,
Коня купыла
(Нар. пісня, наведена в "Наймычке", III, 87)$
Удовиця у м'ясницю
Сина привела.
Вигодувала малого,
До школи дала.
А із школи його взявши,
Коня купила
("Ой крикнули сірії гуси", II, 184);
Хлопче-молодче з чорними очима,
Нащо тобі жінка - камень
за плечима
(ФЗМВ, 233);
Хлопче-молодче
З карими очима,
Нащо тобі жінка,
Камінь за плечима
("Москалева криниця"; 1847, II, 408. В.);
У неділеньку рано та раненько
Збиралася громадонька,
1 старая й молодая,
І велика і малая
Та криницю виливала -
Сповитого сина доставала
(VI, 379, № 43);
У неділеньку раненько
Збиралася громадонька,
Та криницю виливали,
Та дитя теє шукали
("Титарівна", II, 82).
Сюжет народної балади міг ставати сюжетом епічних творів Т. Шевченка, скажімо, поеми "Петрусь" 1.
Фольклорні мотиви невіддільні від використовуваного Т. Шевченком етнографічного матеріалу. Дослідники відзначають, що поет досконало знав особливості українських обрядів, зокрема весільного. Отже, не випадково старости, рушники, хустина, молоді, бояри, святий хліб обмінений, дружки, тобто слова на позначення етнографічних атрибутів українського весілля, - важливий лексичний елемент у поезії Т. Шевченка. М. Шубравська має цілковиту рацію, твердячи, що Т. Шевченка слід уважати першим із народознавців; хто дав (у "Назарі Стодолі") широкий опис українського сватання із промовою сватів, вихопленою із самого життя з документальною фольклорно-етнографічною точністю 2.
Як відзначив у свій час Л. Булаховський, Т. Шевченко часто вдавався до засобів інтимізації. Учений досліджує два з них - вказівні займенники та звертання 3. Третім засобом інтимізації, очевидно, слід би назвати народний символізм.
1 Див.: Шубравська М. Фольклорні елементи в поемі Т.Г. Шевченка "Петрусь" // Збірник праць 27-ї наукової Шевченківської конференції. - К., 1989. - С. 118-134.
2 Шубравська М. Народні обряди в творчості Шевченка // Збірник праць 24-ї наукової Шевченківської конференції. - К., 1983. - С. 11.
3 Булаховський Л.А. Мовні засоби інтимізації в поезії Т. Шевченка // Вибрані праці: В 5-ти т. Т. 2. Українська мова. - К., 1977.
Відомо, що в свідомості кожного народу живуть певні поняття-символи, що відбивають своєрідне розуміння зв'язку речей і подій. Ця система понять-символів інтимно входила у Шевченкове поетичне бачення і багато в чому позначалася на словесно-образній структурі його творів.
А. Кримський, коментуючи етнографічні особливості населення Звенигородщини, зауважує: "В городині, де є дівчата, повинен бути барвінок, щоб хлопці стелилися до дівчат, як барвінок. Має бути й любисток, щоб хлопці любили; в пазусі теж треба носить. Далі рута, щоб дівчата не старілись. Дзіндзівер - для чарів. Дівчата купаються в дзіндзівері і приспівують ім'я того хлопця (Омелька чи кого), за якого хоче вийти:
В дзіндзівері купалася,
В дзіндзівері зросла.
Проси Бога ти, Омельку,
Щоб за тебе вийшла! (К. Зв., 423).
Символом людської сили виступає дуб, символ природи - вітер, море, символом дівочої краси - калина, бо вона червона, символом волі - птах, пташина, символом ласки і подружньої вірності - голуб, горлиця, символом плинності людської долі - річка, символом самотності - безпритульності - зозуля, символом дівочої волі - вінок, символом чоловічої волі - орел, сокіл, символом щасливого кохання дівчини з парубком - єднання зорі й місяця, символом нещастя, смерті - ворон, крук, сич, сова, пугач, символом плинності життя - барвінок 1. Цей список, звичайно, можна продовжувати й продовжувати. До того ж, певні слова можуть символізувати не тільки особу, предмет, подію, процес, але і їх прихід: поява дівчина - зіронька зійшла, повернення милого - сокіл прилетів і под. Але суть питання не в повному складенні списку слів-символів нашого народу, - хоч це теж цікава й корисна річ, - а у виявленні спільного й відмінного у способах їх образного використання у фольклорі і в поезії Т. Шевченка.
У народній пісні, як відзначає С. Єрмоленко, "динамічна природа пісенного образу виявляється як у мікроконтексті, - в окремому слові з його звуковою, формальною організацією і відповідно семантикою, так і в макроконтексті - синтаксичних конструкціях, що формують пісенні строфи з найрізноманітнішими видами паралелізму" 2.
1 Гузар З. Із спостережень над ідейно-художньою своєрідністю поеми Т. Шевченка "Сотник" // Збірник праць 27-ї наукової Шевченківської конференції. - С. 139.
2 Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К., 1987. - С. 111.
При цьому паралелізм у народній пісні переважає. Пор.:
Червоная калинонька вище тину стояла,
Много дива видала:
Куди нелюб їхав - трава гнила,
Куди милий їхав - дерево кудряве (ФЗМВ, 94);
Ой рясна, красна в лузі калина.
Святій вечір!
А ще красніша Петрова дочка (ФЗМВ, 126);
Ой стелеться барвіночок, не коренем - листом,
Ой не коренем - листом.
Визиває козак дівку не голосом - свистом,
Ой не голосом - свистом (ФЗМВ, 183).
Фольклорний паралелізм переростає у порівняння: Сам ти загинеш, як билина в полі (ФЗМВ, 234); Що в удовоньки серце, Да як зимнеє сонце (245); Бо моя врода, як Дунай-вода, Бо моє личко, так як яблучко, сама й молода (245) і под.
Т.Г. Шевченко, використовуючи народні слова-символи, порівняно рідко вдається до паралелізмів. Найчастіше вони виступають у його ранніх творах:
Тече вода в синє море
Та не витікає;
Шука козак
Loading...

 
 

Цікаве