WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Просторовий код фразем - Реферат

Просторовий код фразем - Реферат

У народних піснях дорога називається то щасливою, то нещасливою, крутою. Вислів нещаслива дорога перебуває в синонімічних зв'язках зі словосполученням крута доріженька. Такою нещасливою дорогою є доля козака, якого не дочекалася кохана дівчина, або доля-дорога дівчини, що любила рекрута, пор.: Нещаслива нам, коню, дорога, Засватана дівчинонька моя; Ой крутая доріженька, Ой крутая,крута. Дурна дівка,без розума Любила рекрута [10, 105, 216].

Життєвий шлях – це земний життєвий цикл, у той час як життя може бути вічним, пор. ФО скінчити шлях (дні, життя і т. ін.) – "померти" [25, 817]. Смерть як перехід у потойбічний світ до вічного життя також асоціюється з дорогою: стояти на божій дорозі [25, 864], на божій (останній) дорозі, заст. [25, 264], іти в далеку дорогу [25, 352], вирушати в останнюпуть [25, 102], проводжати в останню путь кого [25, 704] тощо. Усе, що відбувається в житті, уключаючи похмурий акт смерті й пов'язаних з нею дій, послане суб'єкту згори (від Бога), долею, фатумом, що зафіксовано висловами це – мій хрест, нести свій хрест, отже, сприймається як даність.

Проте життєвий шлях (як свій, так і чужий – переважно) може виступати об'єктом оцінки, напр. стояти на невірному (неправильному) шляху (дорозі,стежці) – "жити, діяти, поводитися всупереч прийнятим нормам у колективі, суспільстві і т.ін., недоброчинно, непорядно" [25, 865]; ставати на слизькудорогу – "втрачати правильний напрямок у житті, поведінці, діяльності" [25, 263] – несхвально – і пряма (рівна) дорога (стежка і т.ін.) – "правильна, несхибна лінія у житті, діяльності"[25, 263], повернути на путь праведних – "почати жити відповідно до прийнятих норм поведінки, моралі і т.ін." [25, 652] – схвально. При цьому оцінна конотація, яка складає основний зміст таких ФО, добре експлікується в їх дефініціях, відсилаючи мовну свідомість українця до концептуального вияву "шлях – спосіб дій, лінія у житті".

Таким чином, фразеологічні засоби концептуалізації шляху в національній мовній картині світу українця утворююить 5 семантичних підполів, які корелюють між собою: 1) шлях як реалія природного простору, у якому проходить життя українського народу; 2) шлях як простір для руху; 3) шлях як подія, втілення ідеї руху; 4) шлях у сфері доцільної діяльності людини; 5) шлях як життєвий цикл. Розподіл ФО здійснювався умовно – за їх фреймовими характеристиками, що лягли в основу прототипів. У кількісному відношенні найбільш наповненими виявились 1 і 5 підполя, оскільки в засобах вторинної номінації істотним є переосмислення пов'язаного з концептом шлях змісту в ментальному плані. Емоційно-експресивне навантаження фразеологізмів 1 і 2 семантичних підполів, які втілюють синтез ідей простору і руху, обумовлене фольклорною символікою шляху, зокрема народнопісенними мотивами нелегкої чумацької, козацької долі, долі закоханих, рідної домівки тощо. Серед фразем цих підполів найбільше поетичних фольклоризмів. При аналізі конотативної семантики ФО 2 і 3 семантичних підполів виявлено тісний зв'язок фразеологічних прототипів з такими фактами духовної культури народу, як прикмети, обереги, повір'я, обрядові дії, звичаї тощо. Для з'ясування етнокультурного змісту таких фразем найбільш ефективним є прийом історичного (етимологічного) вводу інформації. Конотації фразеології 4 і 5 семантичних підполів являють собою оцінні рефлексії українського мовного узусу щодо різних стратегій дії, напрямків життєвої лінії за шкалою "схвально – несхвально" з переважанням негативності. Як правило, об'єктом оцінювання виявляється не все життя, а його фрагмент (що, очевидно, пояснюється дискретністю організації життєвого шляху), а самі ФО з такими оцінками, частково експлікованими в словникових дефініціях, так чи інакше відображають ситуації відходу від праведного життя або повернення до нього; часто вони виражають попередження, осуд, схвалення, обурення тощо. Культурно-національний зміст цих конотацій відсилає свідомість мовця до широкого поля етичних оцінок, сформованих українським народом.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. – М., 1865 – 1869. – Т.1-3.

  2. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиомы // Учёные записки Тартуского университета. – 1990. – Вып.903: Исследования по когнитивным аспектам языка. – С.20-36.

  3. Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. – Братислава: Словацьке пед. вид-во, 1990. – 259 с.

  4. Галицько-руські народні приповідки / Зібрав Франко І. – Львів, 1901 – 1910. – Т.1-3.

  5. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний збірник.– Львів, 1912. – Т.31-32. – С.131-424.

  6. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). – К.: Довіра, 1999. –431 с.

  7. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. – К.: Наук. думка, 1987. – 245 с.

  8. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: Очерки по этнографии края / Под. ред. В.В.Иванова. – Харьков, 1998. – Т.1.

  9. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів'я, загадки, скоромовки. – К.: Веселка, 1989. – 606 с.

  10. Пісні з Волині. – К., 1970.

  11. Потапенко О.І. та ін. Словник символів. – К.: Народознавство, 1997. – 156 с.

  12. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. – Харків, 1860.

  13. Радзієвська Т.В. Концепт шляху в українській мові: поєднання ідей простору і руху // Мовознавство. – 1997. – №5.– С.17-26.

  14. Славянские древности: Этнолингв. словарь / Под ред. Н.И.Толстого. – М.: Междунар. отношения, 1999. – Т. 2 (Д – К, крошки). – 697 с.

  15. Словарь української мови / Упор. Б.Грінченко. Надрук. з вид. 1907 – 1909 рр. фотомех. способом. – К.: Наук. думка, 1996 – 1997. – Т.1-4.

  16. Словник української мови: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1970–1980. – Т.1-11.

  17. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокульторологический аспекты. – М.: Языки рус. культуры, 1996. – 288 с.

  18. Топоров В.Н. Из наблюдений над этимологией слов мифологического характера // Этимология 1967. – М., 1969. – С.11-21.

  19. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. – Харків: Основа, 1990. – 167 с.

  20. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. – Луганськ: Альма матер, 2002. – 263 с.

  21. Українські приказки, прислів'я і таке інше / Спорудив М.Номис. – К.: Либідь, 1993. – 768 с.

  22. Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. – К., 1982.

  23. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. – К., 1983.

  24. Фрумкина Р.М Концепт, категория, прототип // Лингвистическая и экстралингвистическая семантика. Сборник обзоров. – М., 1992. – С.28-43.

  25. Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. – К.: Наук. думка, 1993. – Кн.1-2.

Loading...

 
 

Цікаве