WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Просторовий код фразем - Реферат

Просторовий код фразем - Реферат

Стрижневими властивостями шляху є ширина й незвивистість. За цими параметрами названа лексема (і частково дорога) протистоїть лексемам стежка, стежина [13, 18], що бачимо, наприклад, у внутрішній формі фразеологічного фольклоризму стежечки, як мережечки [7, 157]. У Б.Грінченка читаємо: мережка – "ажурний узор, отриманий за допомогою висмикування ниток з полотна й закріплення тих, що залишилися, білими нитками.., зм. мережечка" [15, II, 418-419]. Отже, в основі народного порівняння, експресивність якого інтенсифікована внутрішньою римою, лежить асоціативний зв'язок між заплутаністю візерункового плетива й петлянням стежини (далі див. паралель: дорога як щось настелене – тканина, рушник, пояс, килим, ширінка).

Концептуальний зміст шляху як унікального об'єкту життевої сфери українця відбитий у семантиці ФО зрошувати [своєю (власною)] кров'ю шлях(землю) – "бути пораненим або вбитим у боротьбі за кого-, що-небудь" [25, 346], яка має урочисто-піднесене звучання й уживається для характеристики мужньої людини, патріота, що ставить благородні цілі над власне життя. При цьому концепт шлях, набуваючи символічного значення, уособлює нерозривний зв'язок з Батьківщиною, вірність отчому краю, справедливість. Висока символіка фразеологічного компонента, який виступає як контекстуальний синонім до символу земля, посилює загальне семантико-емоційне навантаження ідіоми.

Не меншим конотативним потенціалом насичені й такі фразеологізми, у яких реалізується мовна концептуалізація шляху як простору, призначеного для руху.

Українці часто порівнюють дорогу з рушником (згадаймо "Пісню про рушник" А.Малишка, де ці образи символізують рідну землю, домівку, отчий поріг), скатертю, полотном, наприклад: доріжка стелиться, дорога (шлях і т.ін.) стелиться кому – "хто-небудь має їхати кудись" [25, 263], діал. галицьке дорога ми сі стелит [4, ХХІV, 35], скатертю (скатертиною, полотном і.т.ін)дорога [25, 263].

Як зазначає В.Ужченко, сучасне зле побажання скатертю дорога! за природою енантіосемічне. У О.Потебні воно прямо протилежне: "побажати скатертю дороги, тобто гладкої дороги і щасливого путі"...; також в О.М.Афанасьєва: "коли хто-небудь... від'їжджає з дому, то ті що залишилися на місці, махають йому платками, щоб путь йому лежаласкатертю – була б і рівна, і гладка... [19, 130]. Академічний словник 1993 року фіксує лише пейоративне (зневажливе) значення, указуючи, що названа ФО уживається для вираження побажання позбутися кого-небудь, чиєїсь присутності [25, 263]. З негативною семантикою вживається також фразеологізм туди й дорога. І навпаки: усталений вираз щасливої дороги! є побажання доброї, вдалої поїздки; так само й синонімічна йому ФО щоб дорога слалася скатертю (скатертиною, полотном і т. ін) [25, 263]. Дві останні фраземи позначені конотацією доброзичливості.

З дорогою (шляхом) пов'язані всілякі народні прикмети, обереги, повір'я, обрядові дії, які сприяли витворенню численних символічних фразеологізмів, наприклад: гладити дорогу [21, 512], луг. поливати дорогу – "випивати на дорогу, бажати доброї путі" [20, 87] – пор. гладити додому і з дому [15, I, 287], доріженька пахне [15, ІІІ, 103], заказати дорогу [25, 264] тощо. Прототипи таких ФО сягають національних фактів духовної культури народу. Наприклад, стелити дорогу небіжчикові – класти у воротах цвинтаря на землю рушник чи полотно. Як зазначає В.Гнатюк, описуючи давній поховальний обряд українців, дорогу стелять поманою (шматок полотна (плечки), калач, свічки й rрейцер) [5, 343]. Стелити дорогу можуть і квітами, зеленню. Двоє чи четверо дітей несуть поперед процесії кошик з ялиновим гіллям, барвінком і т.ін., й устеляють усім цим дорогу до могили. І досі побутує звичай, відбитий у семантиці ФО присісти (посидіти) на доріжку, що покликаний заручити того, хто вирушає в подорож, підтримкою домовика (він нібито напучує хазяїна, як діяти й поводитися за межами хати). Первісне значення виразу стерлося часом, проте він продовжує активно функціонувати у мовній свідомості українця як своєрідний оберіг, пов'язаний з етноконцептом шлях.

Система таких оберігів розгалужена. Вона включає в себе, наприклад, фразеологізм поливати дорогу, який віддзеркалює своїм прототипом давній звичай поливати дорогу, щоб не курилася й не пилилася, оскільки в народній уяві дорога, що пилом припала, куриться, – це нещаслива, недобра дорога, пор.: Поливайте доріженьку, Щоб не курилася, Розважайте отця-неньку, Щоб не журилися [9, 310]. Підтекстова глибина ФО цією інформацією не вичерпується. У ній міститься ще й свідчення того, що мандрівника не забудуть, сподіватимуться на його швидке повернення.

У поході-дорозі можуть трапитися різні перешкоди. Вираз перетинати (переходити, перепиняти, переступати і.т.ін.) дорогу(шлях, стежку і т.ін.) кому, чому вживається в сучасній мові у двох значеннях – 1) "ставати перешкодою у здійсненні, розв'язанні чого-небудь", 2) тільки док. перейти дорогу (шлях і т.ін.) "заподіяти кому-небудь нещастя, принести горе і.т.ін" [25, 622]. При цьому перше значення характеризується вищім ступенем абстракції і, відповідно, ширшою сферою вживання. Поступово віддаляючись від мотивуючого другого, воно всеж не втрачає притаманної останньому яскравої пейоративності. Її глибинні витоки заховані в народному повір'ї, про яке писав О.Афанасьєв, з'ясовуючи символічно-містичний зміст ФО дорогу переходити кому, за яким перехрестя вважаються за місця небезпечні, за постійні зборища нечистих духів [1, I, 37]. Перехід дороги людині чи худобі практикувався для забирання здоров΄я, щастя, плодючості [14, І, 127].

І.Франко, пояснюючи вираз не варт доброму дороги перейти, теж згадує народну прикмету: "віра в перестріт, себто в те, що кому лихий чоловік перейде дорогу, тому трапиться нещастя" [4, ХХШ, 13]. В.Ужченко протиставляє вислови боїться, щоб йому заєць дороги неперебіг та (перейти) з порожніми відрами (Номис) як прикмети невдачі вислову, що символізує "щасливу "ознаку: вповні перейти дорогу (Словарь Грінченка) [19, 129-130]. Щасливими ознаками також вважаються вовк і лисиця [8, 303], див. у І.Франка як лис дорогу перебіжить, то буде щастя [4, ХХІV, 346].

У діалектному мовленні побутує фразеологізм перев'язати дорогу – "не дозволяти йти, зичити невдачу" [20, 87], похмура конотативна семантика якого відсилає до символічної дії "в'язати", на котру свого часу звертав увагу О.Потебня. Зав'язати значить узагалі "знищити", пор. зав'язати дівотцтво, зав'язати світ [12, 139]; пор. ще зав'язувати вік (життя) кому, чий, чиє. Проте на Луганщині вираз перев΄язувати дорогу може вживатися й із суто етнографічним значенням весільного обряду: "Коли молодий їде за молодою, то сусіди останньої перев΄язують дорогу стрічками, щоб не пустити молодого, доки він не заплатить викуп".

Світлим фольклорно-ліричним колоритом позначений зміст ФО доріженька пахнекому – "невдовзі когось чекає дорога" [15, Ш, 103]. У народних контекстах синоніми шлях, дорога нерідко існують у парному комплексі типу шлях-дорога. Утворюючи складений компонент фраземи, вони посилюють її фольклорні конотації, наприклад: Весна красна наступає, Із стріх вода капле. Молодому чумакові Шлях-доріжка пахне [9, 323]. Конотативно насичені й синонімічні їй фразеологізми мандрівка пахне (передбачаючи приховане в ньому значення "дорога", має оптимістичне звучання) і доріженьку чують (вживається стосовно волів і коней як вірних супутників козака в чумацьких або військових походах), пор.: А вже весна,а вже красна, Із стріх вода капле. А вже тобі, вдовин сину, Мандрівочка пахне [23, 82]; Воли ревуть, води не п'ють, Бо в Крим доріженьку чують [22, 229].

Loading...

 
 

Цікаве