WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Просторовий код фразем - Реферат

Просторовий код фразем - Реферат

Просторовий код фразем (шлях)

У лінгвістиці дедалі закріплюється думка, що чисто мовні феномени приховують за собою сферу когнітивних категорій, з одного боку, і галузь екстралінгвістичного знання, – з іншого [2, 21]. Відповідно розширюються сфери аналізу значення лексем і фразеологізмів, правил сполучення смислів, оцінки, аргументування тощо, здійснюється побудова концептуальних образів мовних явищ. Лінгвістична розробка концепту різною мірою здійснювалася багатьма дослідниками (Дж.Лакофф, А.Вежбицька, Р.Павіленіс, М.Алефіренко, О.Кубрякова, Ю.Степанов, В.Ужченко та ін.).

Згідно з когнітивними підходами, в основі семантики фразеологічної одиниці (ФО) виділяється концептуальна структура, призначена для представлення стереотипної ситуації, – так званий фрейм (сценарій). Сконденсованим у ньому знанням властива культурно-національна обумовленість, оскільки концепт "відображає не просто суттєві ознаки об΄єкта, а всі ті, які в даному мовному колективі заповнюються знанням про сутність" [17, 96].

Когнітивна семантика дає змогу найповніше з΄ясувати, як у фразеології відбивається пізнавальний досвід людини. Наближення до глибинного змісту етнокультурної специфіки фразеологічного знака й усебічне дослідження його прагматичного змісту й конотації можливе через концептуальний аналіз (Про зміст поняття концептуальний аналіз див.: [24, 28-43]). Погляд на компоненти ФО як на концепти вимагає зважати на етнокультурну інформацію, яку містить кожен з них, на накопичувальну функцію компонентів, а отже і всього фразеологізму, хоча етимологію багатьох міфологізмів часто розкрити важко через великий діапазон можливостей, який "пробігають значення слів такого роду" [18, 11].

У даній роботі розглянемо фразеологічні вияви українського етноконцепту шлях як складової просторового коду й ритуально та сакрально важливого локусу з багатозначною семантикою й функціями.

За влучним висловом Т.Радзієвської, шлях є "одним з найважливіших "працюючих" концептів у площині "людина – простір" [13, 17]. У свідомості українського народу шлях (дорога, стежка) – важливі реалії природного простору, у якому проходить його життя. Це видно, зокрема, з описів сільської місцевості у творах Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, авторів ХХ ст., де названі лексеми функціонують як істотні елементи "патріархальної" картини світу. Те саме стосується й дискурсів фразеологічних, проте "патріархальна" семантика українського етноконцепту "шлях" у народній фразеології представлена імпліцитно. Розгляньмо деякі приклади.

ФО як (мов, ніби і т.ін.) [той] горох при дорозі, як при шляху горох має значення з сл. жити, поживати, матися і т.ін. "дуже погано", з сл. зоставатися, бути і т.ін. "у скрутному становищі, у важких умовах" [25, 191], яке пояснюється тим, що горох звичайно сіють край дороги – на всякого прохожого. Лемки говорять мати са як горох при пути – "погано, бідно жити", як тот горох при дражі – "беззахисний" [3, 43]. У збірнику М.Номиса знаходимо численні варіанти етимологічно прозорої ФО як горох при дорозі: хто йде, то й скубне; мється (живу) як горох придорозі; ... хто йде, за стручечок скубне, ...йде не мине [21, 128], конотативний ореол якої тісно пов'язаний із концептуальним змістом представлених у її структурі реалій і вимагає спеціальних роз'яснень.

Як зазначає Т.Радзієвська, шлях (дорога) постає як нерукотворний природний об'єкт – такий, що його можна поставити в один ряд із природними реаліями – лісом, рікою, горою, левадою, долиною, які утворюють разом одне ціле [13, 17-18]; це істотний компонент українського сільського ландшафту й одночасно частина обжитого простору, що виводить людину за його межі, у простір неспокійний і навіть небезпечний. Великими, битими шляхами колись приходили на українську землю вороги, гості (Звідси синонімічна назва дороги – гостинець, гостинечка [16, II, 143]). Через це в семантиці ФО як горох при дорозі простежується складне сполучення конотативних відтінків звичності, природності ситуації, окресленої фреймовою структурою ідіоми, упокореності перед фатальними випробуваннями долі з конотаціями невизначеності, пов΄язаної з перебуванням на периферії, душевної тривоги, повсякчасної готовності гідно протистояти лиху. Очевидно, що попри існування подібних виразів у різних мовах – пор. польське się jak groch przy dradze, чеське mit se jako hrach u cesty, – конотативний зміст українського фразеологізму етноунікальний.

Концепт шлях відбитий в українському фольклорі, тому відчутні культурно-національні елементи в семантику ФО, пов'язаних з цим етноконцептом, привносяться через народнопісенні образи й асоціації, як-от: Ой горе тій чайці, горе тій небозі, Що вивела чаєнята при битій дорозі; Занедужав чумаченько З Криму ідучи, При широкій доріженьці Волипасучи [9, 325, 330]. Прийменникова конструкція при дорозі входить і в інші поетичні формули, пор.: Ой у лузі при дорозі Зацвіла калина [10, 259]. Народна пісня привертає увагу навіть до форми прийменника, що вживається в усталених формулах: замість при дорозі нерідко виступає образ край дороги з тим самим значенням: Час, мати, жито жати, жито край дороги [23, 181].

До усталених лексико-фразеологізованих зворотів належать також характерні прийменникові конструкції типу в степу при дорозі, в чистім степу при дорозі [22, 227, 217], у яких поняття степу і дороги виявляються нероздільними, спареними. Як зазначає С.Єрмоленко, вони настільки близькі за мотивами в чумацьких народних піснях, що трапляється й пропуск одного з названих понять у типовій писемній формулі, або й взаємозаміна степу на дорогу чи навпаки, пор.: Горе ж тому козакові, Що вік живе при степові! [22, 187]. Замість формули в степу при дорозі маємо скорочений, стягнений вислів, у якому головне, семантично вагоме слово дорога випущене, але зміст його зберігається в усіченій пісенній формулі: живе при степові [6, 88].

Концеп шлях у його просторовій проекції (степ, дорога) уключає й мотив нелегкої чумацької, козацької долі, долі закоханих, досягаючи символічного звучання в народнопісенній фразеології.

У "патріархальній" картині світу, фрагменти якої знайшли вираження в поетичних образах усної народної творчості, шлях сприймається як щось незмінне, позачасове, таке, що завжди існувало в природі, пор.: Ой у чистім полі жито жала Та й на битий шляшокпоглядала [9, 327]. Але частіше фольклорні фразеологізми битий шлях, биті шляхи, битадорога синтезують у семантиці ідеї простору й руху. Як правило, вона позначена конотацією туги, суму, асоціюється з важкою долею козака, пор.: Та шумить, гуде вітер по діброві, Блудить, блудить козаченко по дорозі. – Ой чого ти, та мій коню, нудиш, Із битої дороженьки блудиш? [9, 315]. Проте в деяких народнопісенних контекстах постійна формула битастежка може характеризуватися світлим, ліричним звучанням, напр.: Попід терном стежечка Битая була. А стежечкою дівчина По водицю йшла [6, 86].

У сучасній мові зміст ФО бита дорога (стежка), битий шлях – "легка, звична, уже освоєна іншими форма діяльності; апробований спосіб розв'язання питань і. т.ін." повністю переосмислений, а їх культурно-національні конотації, пов'язані з первісною фольклорною образністю, призабуті. На перший план тут виходить семантика звичності, багаторазової пройденості, що добре ілюструється варіантами уторована (утерта, пропитана) дорога (стежка), уторований (утертий, протоптаний) шлях [25, 263].

У фольклорних типових поетичних формулах спостерігаємо дещо іншу варіантність: взаємозамінними виступають компоненти бита, степова, широка (дорога), н-д: Біжи, коню, дорогою, Степовою, широкою, Щоб татари не піймали, Сіделечка не здіймали [9, 316]. Два останні вносять у семантику ФО свіжі конотації необмеженості простору, місцевого (українського) колориту. Не меншим експресивно-естетичним змістом наповнений уживаний у народних ліричних піснях усталений вираз розлога дорога, синонімічний ФО з компонентом широка: Ой до того до Хорола дорога розлога, Туда ж моя поїхала любая розмова [23, 214].

Loading...

 
 

Цікаве