WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль оцінки у формуванні зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови - Реферат

Роль оцінки у формуванні зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови - Реферат

Майже відсутнім виявляється оцінний зміст у творенні тих висловлень, які презентують пряму (невласне пряму) мову якихось осіб в одній ситуації мовлення. Незалученість оцінки до формування таких висловлень зумовлюється тим, що операція зіставлення прибирає на себе функції констатації подій, так би мовити "голої фактографії", наприклад: Дворецький до того (до бешкету в його господарстві – М.Г.) не привик, щось їм сказав, а вони: "Гетьманський служка обидив Запорозьку Січ. Не дамо обиджати себе, панове!"...і – вбили (Б.Лепкий). Такі зіставні ситуації можуть поширюватися й далі відповідно до кількості учасників мовленнєвої ситуації (він сказав:...., а той відповів:..., а третій піддакнув:..., а одні закричали:.., а інші хоч би що... і т.д.).

Оцінний компонент слабко виявляється й у тих висловленнях, де мовець зіставляє дві ситуації, у яких в одній відображено ситуацію іменування певної реалії дійсності, яка в іншій дублюється, але з іншим наповненням та іншим результатом, причому мовленнєвий акт твориться без бажання оцінити, скажімо, влучність того чи іншого номінанта, а лише з метою інформування співрозмовника або читача, наприклад.: Перевертнями, яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осіб, які за масну юшку готові навіть від рідної матері відректися (А.Лотоцький). У наведеному прикладі мовець лише обмежується констатацією, пор.: Колись люди називалитаких осіб, які за масну юшку готові навіть від рідної матері відректисяперевертнями, яничарами, а в наш час – манкуртами, що й дозволяє говорити про відсутність виявленого оцінного значення у висловленні.

Одначе зазначені випадки нівелювання оцінного компонента в зіставних конструкціях не заперечують загального положення про те, що оцінний компонент у більшості випадків, зокрема в конструкціях із яскраво вираженим зіставним значенням, відіграє суттєву смислоструктурувальну роль у процесі формування головного – зіставного – змістового відношення.

У творенні переважної кількості висловлень зі значенням зіставності важливим для мовця видається не лише зіставлення ситуацій, тобто нейтральне, констатаційне їх представлення, а й певна оцінка відповідно до шкали цінностей. Ця шкала може бути загальнолюдського характеру, а може репрезентувати лише аксіологію мовця. Відштовхуючись від цієї шкали, мовець визначається, яку ситуацію поставити першою, а яку – другою. Цим самим він прагне досягти певного комунікативного ефекту. Тобто можна говорити про те, що оцінний компонент змісту в зіставних конструкціях виявляє себе як оцінка мовцем комунікативної перспективи висловлення.

Зазвичай на місце першої частини висловлення мовець ставить більш нейтральну пропозицію, як, наприклад, у висловленні Бувало, й заперчить, і покричать з головою одне на одного, а хлопці з вилами вже на возі і хтось з них забирає в свої руки віжки (Ю.Мушкетик). На перше місце мовець виносить ту пропозицію, у якій представлено більш помірковану, нейтральну поведінку учасника події, тоді як у другій відображено дії, які здаються мовцеві занадто різкою, неадекватною реакцію на ситуацію, що склалася. За рахунок цього мовцеві вдається засудити ці дії й у такий спосіб досягти бажаної комунікативної мети. Важливу роль відіграє оцінний компонент у формуванні тих висловлень, де мовець у першу частину вводить зображення потенційного, бажаного, а в другій частині протиставляє йому дійсне, наявне, що отримує його негативну оцінку. Так, наприклад, у реченні [Людину прикрашають діла, а не слова.]Треба, щоб діло стояло, а слова... що слова! [Слово – добро, коли воно в лиху годину веселить душу товариша, коли воно піднімає її на подвиги чи на добру роботу] (О.Довженко) автор зіставляє дві ситуації, одну з яких вважає за еталон, ідеал, загальнолюдський принцип ("працювати треба завжди"), а іншу – за таку, що має реалізуватися лише за певних умов ("говорити слова треба лише тоді, якщо вони веселять і допомагають працювати").

Зіставлення, поєднані з оцінним значенням, міститься й у висловленнях, які мовець вибудовує за критерієм "погано-добре", тобто співвідносить дійсність із певною шкалою цінностей й визначає одну із ситуацій як позитивну, а іншу – як негативну, наприклад: Ти ось який сокіл повітряних сил, груди в орденах, а я... [Чи пара я тобі? – І навіть пожартувала: - Бо ще й на тебе заяву напишуть: дипломат-аташе, чи як це там у вас, а дружину собі окупаційну взяв... (О.Гончар). Для авторки висловлення існує певна шкала цінностей, у зіставленні з якою її життєвий шлях не співмірний зі шляхом бойового героя. У цьому прикладі за ту шкалу, за якою мовець оцінює позитивність/негативність ситуацій, слугує суспільна думка.

У цілому ж оцінний потенціал зіставних конструкцій надзвичайно високий, що зумовлює їх широке побутування в мовленні. Комунікативна перспектива зіставних конструкцій із оцінним компонентом змісту також визначає їх широке використання мовцем як своєрідних мовленнєвих дій, які характеризуються певною іллокутивною силою, тобто спрямовані або на безпосереднє виконання слухачем певних дій, або ж на правильне сприйняття ним ситуацій тощо.

Так, наприклад, оцінний компонент може сприяти створенню в межах зіставної конструкції контексту виправдання, а в більш широкому мовленнєвому контексті ця конструкція може виступати як тло для контексту осуду. Говорячи про контексти осуду, варто зазначити, що зіставні конструкції із оцінним компонентом використовуються в них досить широко. Це зумовлено тим, що мовець у таких конструкціях може зіставити два стани речей, один із яких міститиме позитивну оцінку якихось ситуацій, а інший негативну, на їх тлі у слухача може з'явитися можливість зрозуміти негативність його дій, рис, ознак чи варту засудження поведінку інших тощо. Наприклад, у висловленні Мотря пригнала в двір стрижену ягницю, а твоя Мелашка, мабуть, прижене оту стрижену кішку (І.Нечуй-Левицький) мовець одну ситуацію маркує як позитивну, а іншу, гіпотетичну, уже передбачає як негативну, чим і вказує слухачеві на те, що один із суб'єктів зіставлення вартий осуду. Це, в свою чергу, може спричинити до певних дій слухача. Отже, такий хід мовця, а саме використання зіставної конструкції, окрім констатації певної невідповідності між загальноприйнятим, бажаним, реальним позитивним та наявним негативним, ще й наділений неабиякою іллокутивною силою, внаслідок чого зіставна конструкція перетворюється на непряме спонукання. Наприклад, висловлення Ти тут сидиш, а люди гроші заробляють (Із усного мовлення) у непрямий спосіб спонукає слухача: іди, працюй, заробляй гроші, а не байдикуй. Якщо ситуації для зіставлення підібрані мовцем вдало, ураховані позамовні чинники мовленнєвої ситуації (хто спілкується, який їхній статус, де й коли відбувається процес спілкування тощо), то вірогідно, що відповідна комунікативна мета буде досягнута: слухач змінить свою поведінку або по-іншому поставиться до певної ситуації, забажає її покращити, виправити, виконає належну дію без прямого наказу чи силових змушувань.

Отже, оцінка, оцінний компонент змісту різною мірою залучені до формування зіставного відношення між компонентами. Причому залученість оцінки виявляється на двох етапах: на рівні оцінювання придатності ситуацій для зіставлення та на рівні оцінювання мовцем комунікативної перспективи сформованого ним зіставного висловлення. Наявність оцінного компонента у зіставних висловленнях зумовлює їх широке використання як у різноманітних мовленнєвих контекстах (осуду, схвалення, погрози, нарікання, жаління та ін.), так і як непрямих спонукань, які ґрунтуються саме на ефекті зіставлення ситуацій.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. – М.: Наука, 1988. – 340 с.

  2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 896 с.

  3. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. – М.: Наука, 1985. – 228 с.

  4. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. – М.: Наука, 1972. – С.349-372.

  5. Спільник Т.М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових конструкцій сучасної української мови. Дис. ... канд. філол. наук. – Харків, 2004. – 178 с.

  6. Ткач О.В. Роль фразеологізмів в організації займенниково-співвідносних речень із корелятами якісно-кількісної семантики // Вісник Харківського університету. – №408. – Харків, 1998. – С.81-87.

  7. Ткач О.В. Складнопідрядні речення з корелятами якісно-кількісної семантики в сучасній українській мові. Автореф. ... канд. філол. наук. 10.02.01. – Харків, 2000. – 18 с.

  8. Ткач П.Б. Значення преференції та його вираження у складних синтаксичних конструкціях сучасної української мови. Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. – Харків, 2004. – 201 с.

Loading...

 
 

Цікаве