WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Чоловіча парадигма фольклорної традиції нижньої Наддніпрянщини - Реферат

Чоловіча парадигма фольклорної традиції нижньої Наддніпрянщини - Реферат

Таким чином, і в сучасних фольклорних наративах колишнього центру Запорожжя історія творення ландшафту, заселення, охорони, аграрної колонізації та забудови краю традиційно пов'язується із чоловіками, та й носії топонімічних наративів – переважно чоловіки: у додатках до історико-топонімічного словника подано список інформаторів, від яких в різний час різними збирачами велися записи топонімічних наративів. Їх всього 73, серед інформаторів ХІХ – початку ХХ століття – жодної жінки, у другій половині ХХ століття зроблено записи від 60 осіб, з яких 16 – жінки. Досвід фольклорних та етнографічних експедицій свідчить, що і в інших районах Нижньої Наддніпрянщини жінки, особливо немолоді, знають історико-топонімічні твори.

Традиційний ґендерний характер виконання творів певних жанрів зумовлено особливостями місцевої трансмісії – твори передавалися колишніми учасниками та свідками подій – запорожцями, чоловіками, тому й підхоплювалися, запам'ятовувалися відповідно чоловіками, хоч з часом поступово переходили і до жіночого репертуару. Історичні твори, що побутують жіночому середовищі, з часом суттєво трансформуються, втрачаючи фактографізм та набираючи більшого експресивного забарвлення. Жанрова специфіка історичних пісень поступово нівелюється, інколи вони набувають морально-дидактичного звучання, як, наприклад, "Пісня про Коваленка" у виконанні Катерини Козлики (Графської):

Оце ж його Бог покарав,

Що в неділеньку женців наймав;

Оце ж його Бог побив,

Що в неділю серпи зубив. [17, арк. 299],

а іноді зовсім змінюють свою жанрову приналежність [12, 4].

Суттєва зміна у ґендерному характері фольклорної трансмісії відбулася у ХХ столітті, коли значна кількість творів, переважно про події ХХ століття, складається та зберігається жінками. Результати студентської фольклорної експедиції, проведеної в 1990 році на Гуляйпільщину з метою збирання фольклору про Махна і махновський рух, свідчать, що основними оповідачками стали жінки, але переважно вони подають меморати, в основному – це тексти побутового або оціночного характеру. Політичні погляди Махна та його діяльність висвітлені переважно у незначній кількості записів, зроблених від чоловіків. Перекази про голодомор у регіоні також фіксуються переважно від жінок.

У сучасному селі на Нижній Наддніпрянщині, як і скрізь, від літніх жінок можна почути велику кількість частівок. Найчастіше це твори про кохання або сатирично-побутові. Чоловіки виконують частівки значно рідше, але в основному суспільно-побутової тематики. Історичні пісні в родинному колі жінками виконуються рідко, принаймні, вони не ініціюють їх виконання, а підхоплюють те, що співають чоловіки, переважно літні.

Дещо інша картина спостерігається серед учасників самодіяльних хорів, репертуар яких складається за двома принципами: засвоєння місцевої традиції та вивчення пісень із виданих пісенників та під впливом засобів масової інформації, тому у відомій збірці Н.Полякової "Козацькі пісні" [6] значна кількість текстів записана від жінок, що складає враження майже повного переходу творів цього жанру у жіночий репертуар.

Записи фольклору, що проводилися на Нижній Наддніпрянщині продовж значного часового проміжку – від перших записів запорозьких пісень, що є в нотатках полтавського монаха Яценка-Зеленського, який перебував на Січі у 1750- 1751 роках, до сучасних фіксацій – свідчать про те, що традиційний розподіл репертуару на чоловічий (думи, історичні та станові – козацькі, чумацькі, бурлацькі, лоцманські – пісні, історичні та апокрифічні легенди, історичні та топонімічні перекази, частівки із суспільним змістом, із обрядової пісенності – колядки, із сучасних жанрів – анекдот) та жіночий (весільні обрядові пісні, голосіння, колискові, родинно-побутові пісні, частівки побутового змісту і т.ін.) в силу дії позафольклорних чинників зберігався довше, ніж будь-де на українських землях, і значну частку регіонального фольклору складали твори про чоловіків, що складалися та виконувалися чоловіками.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Архів фольклорних записів акад. Д.І.Яворницького. Українські думи і пісні. Упорядкував П.Лебідь. – К.: 1940 – Львів, 1945.// ІМФЕ, Ф д-К2 / 60.

  2. Архів лабораторії фольклористики та художнього перекладу ЗДУ (не впорядкований).

  3. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. – Ч. 1. – СПб., 1863.

  4. Гоголь М.В. Малоросійські народні пісні. / Твори. – В 3 томах. – Т.3. – К., Держвиддав України, 1952.

  5. Запорожская старина. Издание Измаила Срезневського. Х. – Ч.2. –1834. –186 с.

  6. Козацькі пісні / Фольклорні записи та упорядкування Н.ГПолякової. – К.: Музична Україна, 1991. – 150 с.

  7. Колесса Ф. Ритміка українських народних пісень // Музикознавчі праці. – К.: Наукова думка, 1970. – С.25-235.

  8. Костомаров Н.И. Об историческом значении малорусской народной поэзии // Костомаров М.І.. Слов'янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства / Упоряд., примітки І.П.Бетко, А.М.Полатай; Вст. ст. М.Т.Яценка. – К.: Либідь, 1994. – С.44-200.

  9. Кулиш П.А.. Воспоминания о Н.Н.Костомарове // "Новь". – 1885, май, Т. IV, №13. – С.63.

  10. Легенди та перекази / Упоряд. та прим. А.Л.Іоніаді. Вступна ст. О.І.Дея. – К.: Наукова думка, 1985. – 400 с.

  11. Максимович М. Известия о гайдамаках. Замечания на книгу г.Скальковского "Наезды гайдамаков на Западную Украину в XVIII ст.". – Одесса, 1845. –230 с. // Максимович М.А. Собрание сочинений. Т.1. – К., 1876. – С.572-594.

  12. Малорусские песни, преимущественно исторические, собранные Я.П.Новицким в Екатеринославской губернии в 1874 – 1894 гг. – Харьков, 1894. – 112 с.

  13. Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии В.Ястребовым. – Одесса, 1894. – 202 с.

  14. Надхин Г.П. Память о Запорожье и последних днях Запорожской Сечи. Сочинение Г.П.Надхина. – М.,1877. – 20 с.

  15. Новицкий Я.П. Малорусские исторические песни, собранные в Екатеринославщине. 1874 – 1903 г. – Екатеринослав, 1908. – 127 с.

  16. Новицкий Я.П. Народная память о Запорожье. Предания и рассказы, собранные в Екатеринославшине. 1875-1905. – Репринтное воспроизведение издания 1911 г. – Рига: Спридитис, 1990. – 120 с.

  17. Новицкий Я.П. Малорусские народные песни, собраные на Екатеринославщине. 1875-1915 // ІМФЕ фонд 4/144 – 330 с.

  18. Падалка Л. Над Великим Лугом Днепровским (из путевых заметок) // Киевская старина. – 1897. – Т.XVII. – С.300-315.

  19. Сербские народные песни и сказки из собрания Вук Стефановича Караджича. – М., 1987.

  20. Січова скарбниця. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд., передмова та примітки Віктора Чабаненка. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – 392 с.

  21. СкальковськийА.О. Історія Нової Січі або останнього коша Запорозького. – Дніпропетровськ: Січ, 1994. – 678 с.

  22. Старина малороссийская, запорожская и донская Николая Сементовского. – Санкт-Петербург, 1846. – 64 с.

  23. Украинские народные песни, изданные Михаилом Максимовичем. – М.,1834. – 180 с.

  24. Украинские народные предания. Собрал П.Кулиш. – М., 1847. – 92 с.

  25. Чабаненко В. Великий Луг Запорозький. Історико-топонімічний словник. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – 330 с.

  26. Эварницкий Д.И. (Д.И.Яворницкий) Запорожье в остатках старины и преданиях народа / Упорядк., текстолог. інтерпретація, передмова М.М.Олійник-Шубравської. – Ч.1, 2. – К.: Веселка, 1995. – 447 с.

  27. Эварницкий. Д.И. По следам запорожцев. – СПб., 1898. – 324 с.

Loading...

 
 

Цікаве