WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функції старослов’янізмів у біблійних творах І.Я.Франка (на матеріалі поем «Мойсей» та «Іван Вишенський») - Реферат

Функції старослов’янізмів у біблійних творах І.Я.Франка (на матеріалі поем «Мойсей» та «Іван Вишенський») - Реферат

"Скільки люду в пустині лягло" [10, 542].

"Обіцяв багато отець Авраам" [10, 562].

"...У сю хвилину не закляв нас пророк" [10, 558].

"...За кожду крапельку крові...чад своїх...буде мстити..." [10, 544].

Назви осіб у творах письменника вжито в урочисто-піднесеному тоні.

5. Тематична група слів на позначення релігійних термінів.

Адъ [5,12], богъ [5,23], демонъ [5,53], доухъ [5,58], доуша [5,58], мине" [5,107], рай [5,216], фелонь [5,287].

"...Тобі з неба зробить ад" [10, 521].

"Бог – творець усього, він творець тепла і світла" [10, 511].

"Щезли демони півночі" [10, 510].

"...Павутиння духу мого не в'яже мене з тим життям" [10, 507].

"...Душа аскета розколисана несеться" [10, 505].

"Чи то вмер чернець, пишучи мінею..." [10, 497].

"Україна – сей квітчастий рай веселий – ще для мене не чужа?" [10,512].

"Йдуть монахи у фелонах" [10, 449].

Слова ад, Бог, демони, дух, душа, рай вживаються у переносному значенні, отже несуть відповідні стилістичні забарвлення, а фелони – нейтральне, оскільки виступає на позначення одягу духовних осіб.

6. Тематична група лексем на позначення загальнотопонімічних назв, явищ природи.

Вихръ [5,28], драга [5,57], дьбрь [5,59], дъждь [5,59], звhзда [5,71], земл" [5,71], монастирь [5,102].

"Так чого ви, білі гості, тут із вихром заблукали" [10, 513].

"Остатня часть дороги так болюща і важка" [10, 519].

"Що ж се за крутії дебрі, у які мій ум заходить" [10, 510].

"Наче дощ золотий із небес пролила прохолода" [10, 530].

"І загасне Ізрайля звізда, щоб вже більше не сяти" [10, 566].

"А від слів його земля подається" [10, 259].

"І про смерть його дізнались тим, що покійник не явився в монастир свій" [10,497].

Слова дебрі, дощ, земля, звізда, вжиті у переносному значенні і тому несуть певне стилістичне навантаження, а вихор, дороги, монастир – стилістично-нейтральні.

7. Тематична група слів на позначення військових термінів.

Вой [5,29], л@къ [5,104], стрhла [5,242], т#тива [5,283], хор@гвы [5,289].

"...У війні він не войовник" [10, 538].

"...Натягнений лук, і тятива нап'ята, і наложена стрілка на ній" [10, 533].

"Стріла вже намірена в ціль" [10, 533].

"Віють хоругви червоні, наче проблиски пожежі" [10, 499].

Військові терміни стилістичного забарвлення не мають.

8. Тематична група слів на позначення назв тварин.

За>ць [5,70], овьца [5,135], осьлъ [5,143], чрьвь [5,296].

"...Зайцю гніздом, пристановищем птаху" [10, 543].

"Палестина – край овець і ячменю" [10, 416].

"Се якраз доля того осла, що...голод терпить для чужої потіхи" [10, 543].

"Будеш ти мов розчавлений черв, що задихає на шляху" [10, 539].

В розглянутій тематичній групі стилістичне забарвлення має слово черв, вжите у порівнянні з переносним значенням, всі інші – нейтральні.

9. Тематична група слів на позначення назв фізичних процесів.

Постъ [5,170], шьпъть [5,296].

"Хто бажає завершити аскетичний...подвиг...у пості,...той вибира собі печеру" [8, 498].

"І тоді по всім Афоні тихий шепіт іде" [10, 498].

Слово піст – нейтральне, а шепіт вжите в переносному значенні.

Лексико-граматичний клас прикметників

1. Тематична група слів на позначення психічних властивостей.

Гръдъ [5,50], съмhрень [5,255].

"Чи ж мене не відпихнуло їх гордеє недовірство" [10, 513].

"Чи то вмер послушник ... смирний" [10, 497].

Розглянуті прикметники виступають у тексті епітетами.

2. Тематична група слів на позначенняякостей і властивостей предметів.

Глиньнъ [5,46].

"Ви присяглися свій слух затикать на промови...не тих глиняних уст, а самого Єгови" [10, 532].

Слово вжите в переносному значенні з негативним забарвленням.

Лексико-граматичний клас дієслів

1. Тематична група слів на позначення дії та її спрямування.

Доити [5,55], ковати [5,91], мръкн@ти [5,109], пекти [5,152], сьпасати [5,257], създати [5,250], сълати [5,253], точити [5,274], цвилити [5,294].

"А в руках їх мішки шкіряні, щоб доїти ягниці" [10, 530].

"Важкі його удари нас кують, мов те залізо" [10, 545].

"Зразу все немов померкло перед ним" [10, 505].

"Лиш жінки їх...в гроні м'ясо печуть" [10, 527].

"Поспішай спасатиматір" [10, 518].

"...Народи Єгова создав, мов літо рослі в полі" [10, 537].

"І покинули...слать гінців і самим визирать поза гори" [10, 527].

"Се ворожі мечі кров юдейську точать" [10, 565].

"...Пролунає голос дзвонів, мов проквилить стадо диких лебедят" [10, 496].

Слова доїти, печуть, слать виступають на позначення конкретної дії і тому належать до стилістично-нейтральних, всі інші вжиті у переносному значенні, отже, стилістично-забарвлені.

2. Тематична группа слів на позначення фізичного та психічного стану.

Выти [5,25], гл#дати [5,46], говорити [5,47], дрhмати [5,58], жьдати [5,65], кл#ти [5,91].

"Вило море й кам'янії стіни гризло і товкло" [10, 509].

"Та я буду... до гір синіх моравських глядіти" [10, 548].

"Тож тепер вперекір вам усім говорити я мушу" [10, 532].

"Та, проте, гора дрімає" [10, 495].

"І покинули ждать, і бажать, і десь рваться в просторі" [10, 527].

"Вчора ви прокляли всякий бунт – і кляли його всує" [10, 533].

Стилістично-нейтральні – глядіти, говорити, ждати, всі інші – стилістично-забарвлені.

Отже ми ще раз підверджуємо думку про те, що здебільшого старослов'янізми виконують в українській літературній мові певну стилістичну функцію. Іноді їх уживання зумовлене темою твору. Досить часто вони використовуються для соціальної характеристики персонажів у художніх творах [16, 23]. Прикладом такого їх уживання можуть бути старослов'янізми, введені у власну мову старця-монаха Івана Вишенського з однойменної поеми І.Я.Франка:

Без господнього хотіння

Навіть мушка ся не згине,

Бог і сьому павукові

Дав отсей його талан [10, 508].

За допомогою старослов'янізмів створюється високий або урочистий стиль мови. Наприклад:

Бог – творець усього,

Він творець тепла і світла,

Чи творець морозу й леду?

Ні, про се мовчить письмо [10, 543].

Старослов'янізми виступають у функції стилістичного засобу, якщо треба надати висловлюваній думці зниженого, іронічного або сатиричного забарвлення. Це досягається поєднанням старослов'янізмів із звичайними загальновживаними словами, а також із словами із зниженим, згрубілим значенням:

І зневірився люд, і сказав:

Набрехалипророки!

У пустині нам жить і вмирать,

Чого ще ждать? І доки? [10,507]

Досить цікавими є погляди літературознавців стосовно розвитку жанру молитви з середини XIX століття та його впливу на творчість І.Я.Франка. Зокрема А.Скоць визначає поеми "Мойсей " та "Іван Вишенський" як філософсько-політичні твори, філософські мотиви в яких подані у формі тривалих, напружених світоглядних суперечок молодого мислителя, пророка та представника полемічної літератури, шляхетного політичного діяча із злим духом Азазелем та наслідками людських діянь у державному житті. На тлі політичного життя , в якому довелося жити І.Я.Франко, його амплуа політика та публічної людини, зрозумілі ідеї спокути та духовного відродження двох націй, різних за культурою та єдиних за релігійною суттю – української та єврейської. Історія написання творів "Мойсей" та "Іван Вишенський"сягають часів, коли обидві нації фактично і практично не мали власної держави, власного шляху розвитку, вільного дотримання традицій, національного відродження. Описуючи в поемах молитовну атмосферу, письменник передбачав створення високої духовної потуги самої молитви і силу духу того, хто молиться. Філософський аспект молитви, як сокровенного внутрішнього діяння, всебічно розкриває І.Я.Франко в XV й частині поеми "Мойсей", де міститься справжній гімн молитві:

Піднімається сонце, пала

Вся небесная стеля,

І стоїть у молитві Мойсей

Нерухомий як скеля...

...Від такої молитви тремтять

Землянії основи,

Тають скелі, як віск, і дрижить

Трон предвічний Єгови [10,394].

Українська літературна мова, в якій традиції старокнижної мови збереглися менше, ніж, скажімо, в російській мові, засвоїла і меншу кількість старослов'янізмів. Проте вони посідають у ній певне місце і активно використовуються в органічній єдності зі споконвічною українською лексикою.

Мова, обслуговуючи всі галузі суспільної діяльності людей – культуру, побут, мистецтво, політику, господарство, науку, не залишається без змін. Деякі слова зберігаються без змін, деякі змінюються і активно реагують на зміни в суспільстві. Саме тому розподіл старослов'янізмів на тематичні групи дає змогу співвіднести лексему з визначеним поняттям і логічно пояснити походження слова та зміну його семантики.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Жанри і стилі в історії української літературної мови. – К.: Наук.думка,1989. – 282 с.

  2. Жилко Ф.Т. Роль Івана Франка в історії української літературної мови // Українська мова і література в школі. – 1956. – №3.

  3. Керницький І.М. Іван Франко як мовознавець // Українська мова і література в школі. – 1956. – №3.

  4. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження // Мовознавство. – 1966. – №3. – С.3-12.

  5. Любомир Белей, Олег Белей. Старослов'янсько-український словник. – Львів: Свічадо,2001.

  6. Мацько Л.І. Біблійні джерела стилістики // Питання стилістики української мови. Зб. наук. праць. – К., 1997.

  7. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К.: АртЕк, 2002. – 424 с.

  8. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана. – 824 с.

  9. Уфимцева А.А. Опыт изучения лексики как системы (на матери але английского языка). – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 284 с.

  10. Франко І. Твори: в 2 т. – К.: Дніпро,1981. – т.1. – 533 с.

  11. Шмелев Д.Н. Проблема семантического анализа лексики (На материале русского языка). – М.: Наука, 1973. – 280 с.

Loading...

 
 

Цікаве