WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Складно-нульсуфіксальні іменники на позначення осіб в історії української мови - Реферат

Складно-нульсуфіксальні іменники на позначення осіб в історії української мови - Реферат

У похідних обох лексико-словотвірних типів спостерігається тенденція до трансформації високочастотних дієслівних компонентів у суфіксоїди, наприклад: -носъ; -дhй; -любъ; -пасъ; -єдъ. Перші ж елементи складень не належать до продуктивних, як правило, вони вживаються одноразово в якійсь конкретній лексемі, наприклад: водо-; пиво-; млеко-; свино-; чаро-; дрєво-; вино-; коно-; сукно-; казно-; дардо-; рыбо- та ін.

У цілому композити аналізованої структури з нульовим формантом можна кваліфікувати як емоційно-виразні, динамічні утворення. Це стилістичне забарвлення надає їм дієслівна основа. Ізольована від матеріально оформлених суфіксів, вона яскраво виражає ідею процесу.

У давньоруськоукраїнській мові трапляються нульсуфіксально-складні іменники з прономінально-вербальними основами, наприклад:иновhдъ(XII СДЯ IV 156) "той, хто інакше розуміє будь-що".Початок цьому структурному типу покладено ще в праслов'янський період: *ničьvoldь (XXV 112) "той, що нічого не має, нічим не володіє", складення основ *ničь- і -*voldъ від дієслова *voldĕti.

Складно-нульсуфіксальні іменники – назви осіб з опорним субстантивним компонентом сформувалися ще в праслов'янський період, наприклад: *bratučęda/*bratučędъ (ЭССЯ III 38). Найбільш раннім з цих варіантів є, очевидно, морфолого-синтаксична конструкція *bratu čęda, де *bratu – родовий відмінок двоїни від *bratъ, а *čęda – множина від *čędo, тобто діти двох братів, звідки розвилося потім значення "племінник", "двоюрідний брат". До цього ж структурного типу належать слов'янські імена-композити, успадковані з праслов'янського періоду, наприклад: *jaroslavъ (ЭССЯ IV 176), утворене шляхом складення *jarь (jь)і*slavъ; *domažіrъ (V 69) – складення *domaі основи *žіrъвід *žіtі.

У досліджених джерелах давньоруськоукраїнської доби зафіксовані похідні-назви осіб з субстантивно-субстантивними основами, наприклад: ^ Домажира къ нажирŏ иже то при ветре... възми жа (XI НГБ 233); моужеженъ (XII СДЯ V 37) "гермафродит"; братоучадь (1280 Ср I 340) "1) син брата, 2) двоюрідний брат"; Мирославъ начаста жити в братолюбьствh (726); Жирославъ лживыи поведав (738).

Основні принципи виділення нульового словотворчого афікса в складних іменниках з другим субстантивним елементом – ті ж, що і в іменниках з опорним дієслівним компонентом.

Складно-нульсуфіксальні іменники з опорним субстантивним компонентомбули менше розповсюджені в пам'ятках середньоукраїнської мови, ніж композити з опорним вербальним компонентом. Очевидно, це можна пояснити тим, що значна частина складень з опорним іменниковим елементом оформлена як іменники-чисті складення.

Окремі давньоруськоукраїнські лексеми перейшли в мову наступних століть, наприклад: Судиславъ(1488 ССУМ II 399); Мирославъ(1493 I 595). У досліджуваних текстах середньоукраїнської мови трапляються форми, не спостережені в пам'ятках попередніх епох: вhтроголовъ (1621 Сл XVI – п.п. XVII 6 163) "легковажна, нерозсудлива людина"; вhтроногъ (163) "той, хто швидко ходить". Характерною рисою словотвірного значення лексем вhтроголовъ, вhтроногъ є його лексикалізація, що виявляється в невідповідності перифраз і словникових дефініцій. Це метафоризовані, стилістично забарвлені назви людей за якоюсь внутрішньою ознакою.

Крім структур із субстантивно-субстантивними основами, у пам'ятках середньоукраїнської мови трапляються складнo-нульсуфіксальні іменники з першою ад'єктивною основою, що позначають назви людей за їх зовнішніми ознаками, наприклад: а при томъ были шл#хєтний пановє Иван Yєрноqсъ (1421 Роз 94); златовлас (сер.XVII СлЛекс 98) "білява людина".

Творення цих композитів базувалося на атрибутивних відношеннях між частинами мотивувального підрядного словосполучення.

Треба відзначити, що складно-нульсуфіксальні іменники відрізняються такою особливістю: їх базисні (опорні) компоненти завжди перебувають у постпозиції до другої основи слова; правила "зовнішнього" синтаксису мотивувальних словосполучень відповідають відношенням валентності між частинами складних слів (златовлас ← золоте волосся).

Аналізовані композити описуються перифразою A + N + → той, у кого AN: златовлас → той, у кого золоте волосся.

В обстежених джерелах новоукраїнської літературно-писемної мови XVIII ст. трапляються в основному антропоніми, успадковані з мови попередніх століть, наприклад: о Кривоносh вhсть изявшє (1740 ЛКр 85);и прійдє Ярославъ (179); Мстиславъскончался (182).

Отже, композити – назви осіб з нульовим формантом є давнім типом утворень в українській мові. Нульовий формант був одним із продуктивних у сфері складно-суфіксальної деривації, хоча продуктивність ця певною мірою обмежувалася високочастотністю опорних елементів складень (-любъ, -носъ, -єдъ, -словъ), і тоді творення нових дериватів відбувалося за вже існуючими зразками. Попри це нульовий суфікс освоював дедалі більшу дериваційну базу. Аналізовані похідні надзвичайно розгалужені як у плані вираження семантики, так і з точки зору їх структурної організації.

Розглянуті композити – це похідні з підрядними та сурядними відношеннями компонентів (пор. даролюбъ ← любити дары, мужеженъ ← мужъ і жена). Опорними (другими) основами в них виступали основи дієслівні або іменникові, однак превалюючим був структурний тип з опорним вербальним компонентом. Аналізовані деривати функціонували переважно в актових пам'ятках, літературних творах, фольклорних джерелах. Рідше вони вживалися в церковно-книжних пам'ятках.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). – К.: КДПУ, 1993. – 215 с.

  2. Вялкина Л.В. Словообразовательная структура сложных слов в древнерусском языке XI – XIV вв. // Вопросы словообразования и лексикологии древнерусского языка. – М.: Наука, 1974. – С.156-195.

  3. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. – К.: Наукова думка, 1984. – 251 с.

  4. Лопатин В.В. Нулевая аффиксация в системе русского словообразования // Вопросы языкознания. – 1966. – №1. – С.76-87.

  5. Николаев Г.А. Русское историческое словообразование. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1987. – 151 с.

  6. Павленко Л.П. История формирования сложных нарицательных существительных в украинском языке: Дис. КФН / К.: Киев. пед. ин-т им. А.М.Горького, 1984. – 236 л.

  7. Савела Т.В. Нульсуфіксально-складні іменники з першим ад'єктивним компонентом у сучасній українській мові // Ономастика і апелятиви. Зб.наук.праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – Вип.6. – С.187-196.

  8. Sławski F. Zarys słowotwyrstwa prasłowiańskiego / Słownik prasłowiański. – Wrocław – Warszawa – Krakw – Gdańsk. Tom 1-3. 1974-1979.

Loading...

 
 

Цікаве