WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Переакцентування традиційного сюжету про каїна та Авеля з жіночого погляду в повісті О.Забужко “Казка про калинову сопілку” - Реферат

Переакцентування традиційного сюжету про каїна та Авеля з жіночого погляду в повісті О.Забужко “Казка про калинову сопілку” - Реферат

Чарівний пояс прозвістив Ганнусі появу того, хто зможе дати відповідь на болючі питання, прихід диявола, князя пітьми, який пробуджує бажання: "...і не було більше болю, а тільки несамовите, скажене, до білого розжарене блаженство знову, і знову, і знову прощатися з душею – ніби ціле сонмище мала тих душ..." [7, 68]. Ганнуся сама зрушує терези своєї долі: її вчинками починає керувати тіло, душа відходить на другий план.

Аналізуючи образ диявола, можемо провести паралель із містерією "Каїн" Дж.Г.Байрона [2]. У творі О.Забужко князь пітьми, як і Люцифер, змальований англійським митцем, протистоїть Богові, сіє в душі людини зерно сумніву і обіцяє безмежну волю. Диявол загострює конфлікт між сестрами (і між братами у творі англійського поета-романтика): "...тільки нікчемним своїм сотворінням Він і прияє, тільки вбогі духом йому любі, а найліпших і найдужчих... знай гонить, і понижує, і тавром проклінним назначує од малих своїх, бо боїться, коли б царства не перейняли Йому" [7, 72-73]. У Ганнусиній душі зростає жовтавий дух образи, який точить з неї життя, висмоктує енергію, у наслідок чого визріває думка про відплату.

Настає час останньої, тринадцятої звістки: Ганнусю охоплює нестримна спрага крові, якої так бракувало у її тілі. Вона відчуває потребу "вийти поза" (термін Ж.П.Рішара), потребу покинути саму себе, щоб дійти до себе самої [15, 166]. У Ганнусі наявні ознаки маргінальної особистості, якщо, йдучи за визначенням російського дослідника І.Ільїна, розцінювати вбивство сестри як позицію "морального протесту і несприйняття оточуючого світу", позицію "духовного вигнанництва" [17, 225]. Убивши Оленку, Ганна кидає виклик Богові: "вона крикнула в зашморгом розкручене вгорі небо ... до Того, Хто там сидів, ніколи не даючи зазирнути собі в лице, і луна її переможного реготу застугоніла лісом, мов гук невидимого війська: а щоб знав!" [7, 78]. Але якщо персонажі І.Франка, В.Сосюри, а також Авель з "Книги Буття" О.Забужко, кинувши подібний виклик, все-таки відшукують своє власне "я", пізнають істину, то Ганнуся остаточно втрачає свою внутрішню сутність. Давши волю тілесним бажанням, вона вмирає як особистість. Відзначимо, що Ганнуся проходить усі екзистенційні етапи існування людини: етап відчуття себе зайвою і покинутою у світі, етап "межової ситуації" (конфлікт зі світом), етап вибору власних життєвих цінностей і вільного дотримання їх у власному житті. Але, як підкреслює французький філософ П.Рікер, "потрібно втратити самість, щоб знайти "я" [14, 239]. Ганнуся ж свого "я" не знаходить, у чому й полягає трагедія її життя.

Цікавим, на нашу думку, є зіставлення "Казки про калинову сопілку" О.Забужко із повістями О.Кобилянської. Нагадаємо, що мотив братовбивства використовується О.Кобилянською у двох повістях – "Земля" і "В неділю рано зілля копала...". У першій з них через мотив братовбивства письменниця, як зауважує С.Павличко, "показала землю як загрозливу силу, що закріпачує й бруталізує людину" [13, 63], і тільки пізніше з'являється думка про необхідність відірватися від неї. О.Забужко у своєму творі зображує особистість, яка вже від самого народження поступово йде проти землі-природи, що призводить до руйнації усталеного звичаю: людина не має права відриватися від материнського лона. Але якщо персонажам О.Кобилянської відхід від землі обіцяє спокій і душевну рівновагу, то героїня О.Забужко втрачає таку можливість. У повісті "В неділю рано зілля копала..." простежуємо мотив тяжіння гріха матері над долею дитини, який наявний і у О.Забужко. Грицеві, як і Ганнусі, теж обіцяно щасливе життя, але вони мають спокутувати материн гріх і своїми вчинками готують собі іншу, трагічну долю. Пригадаємо слова старого Андронаті: "В його внука була доля. Ждала лиш на нього, як те раннє сонце за імлою – чому не осягнув її ?.." [11, 466]. Гриць теж пішов проти природи і втратив не лише власне "я", але й життя.

Кінцівка повісті "Казка про калинову сопілку" виписана О.Забужко точно за казковим сюжетом. Тут використано образ калинової сопілки, пісня якої має викривальний характер: "помалу-малу, чумаче, грай, не врази мого серденька вкрай, мене сестриця з світу згубила, в моє серденько гострий ніж устромила..." [7, 80]. Пісня – це голос суспільства, яке викриває й осуджує вбивство як протиприродний вчинок людини. О.Забужко використовує універсальну ситуацію, яка є характерною ознакою притчевого жанру: в алегоричній формі доводиться зміст етичних цінностей буття. Хронотоп повісті теж характерний для притчі: авторка переосмислює трагедію роду людського поза часом, не подаючи жодних топографічних даних і використовуючи замкнений простір села. Підкреслимо, що мотив стиснутого простору проходить через усю творчість О.Забужко, "виростаючи, – пише у своїй розвідці літературознавець Л.Масенко, – у ключовий образ України, ізольованої від решти світу території..." [12, 74]. Звернувшись до сюжету про Каїна та Авеля, О.Забужко через трагедію первісного роду зображує, за визначенням критика В.Скуратівського, трагедію "втраченої людини", у пошуках якої письменниця перебуває "від перших дебютних рядків і по тому" [16, 10]. Життя людське є постійним вибором людини себе самою, і лише від неї залежить, на який шлях стати: обрати цілковиту гармонію із Всесвітом, природою чи позначити себе Каїновим прокляттям, щоб ціною власної душі спокутувати гріх або ж передати його нащадкам. Використання О.Забужко сюжету, запозиченого з українського фольклору, сприяло націоналізації традиційного сюжету про Каїна та Авеля, перенесенню його на суто український ґрунт.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Агеєва В. Казка про нежіночий простір // Література плюс. – 2001. − №1(26). – С.4.

  2. Байрон Г. Каїн. Містерія в трьох діях: Переклад з англ. І.Франка // Франко І. Твори в 20-ти томах. − Нью-Йорк: Книгоспілка, 1960. – Т.ХІХ: З чужих літератур (драматичні). – С.9-109.

  3. Бодлер Ш. Цветы зла. Стихотворения: Пер. с фр. – М.: Летопись, 1998. – 291 с.

  4. Данте Алигьери. Божественная Комедия: Пер. с итал. М. Лозинского / Вступ. ст. К.Державина. – М.: Правда, 1982. – 640 с.

  5. Забужко О. Автобіографія // Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та опові-дання. – К.: Факт, 2003. – С. 229-236.

  6. Забужко О. В украинской литературе не было места для осмысления экзистенциального опыта женщины... (интервью) // Зеркало недели. – 2003. − №4 (429). – С.CAPut!'.

  7. Забужко О. Казка про калинову сопілку. – К.: Факт, 2000. – 84 с.

  8. Забужко О. Книга Буття. Глава четверта. Футурологічна притча // Прапор. – 1989. − №12. – С.17-56.

  9. Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та оповідання. – К.: Факт, 2003. – 240 с.

  10. Кісь Р. Ерос і водна стихія (Первісна семіотичність шлюбної магії) // Сучасність. – 1994. – №1. – С.83-98.

  11. Кобилянська О. Твори: В 2 т. / Упоряд., авт. передм. та приміт. Ф.П.По-гребенник. – К.: Дніпро, 1988. – Т. 2: Земля; В неділю рано зілля копала...; Повісті; Оповідання. – 598 с.

  12. Масенко Л. З позиції сповідування. Ключові мотиви "Польових досліджень з українського сексу " Оксани Забужко // Кур'єр Кривбасу. – 1996. − №61-64. – С.74-76.

  13. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. –2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 447 с.

  14. Рікер П. Конфлікт інтерпретацій (Фрагмент): Переклад В.Дондюка // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.229-242.

  15. Рішар Ж.-П. Смерть та її постаті / Перекл. А.Шкрабюка // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. /За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.166-179.

  16. Скуратівський В. Невильотна погода. Замість передмови та замість моно-графії // Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та оповідання. – К.: Факт, 2003. – С.5-CAPut!'.

Loading...

 
 

Цікаве