WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Переакцентування традиційного сюжету про каїна та Авеля з жіночого погляду в повісті О.Забужко “Казка про калинову сопілку” - Реферат

Переакцентування традиційного сюжету про каїна та Авеля з жіночого погляду в повісті О.Забужко “Казка про калинову сопілку” - Реферат

Переакцентування традиційного сюжету про каїна та Авеля з жіночого погляду в повісті О.Забужко "Казка про калинову сопілку"

Протягом століть художня література використовує біблійні, зокрема старозаповітні сюжети, в яких порушено філософські та морально-етичні питання глобального характеру: у чому полягає причина людського гріхопадіння, що є істиною – Добро чи Зло, Бог чи його антипод Люцифер, як осягнути шлях до втілення мрії про вічне життя чи плід із дерева знання? Навколо цих питань не стихають суперечки. Читаючи у Старому Заповіті розповідь про створення Богом землі та перших людей, їхню подальшу долю, ми не знаходимо пояснень тих чи інших вчинків Творця та його створінь. Цим і зумовлений, на нашу думку, величезний інтерес визначних митців слова до старозаповітних сюжетів. Оповіді про вигнання Адама та Єви з Едему, перше братовбивство, всесвітній потоп та Ноїв ковчег, мудрих царів Давида та Соломона, єгипетський та вавилонський полон неодноразово переосмислювалися зарубіжними та українськими письменниками. Серед них – Данте Аліг'єрі, Дж.Г.Байрон, В.Гюго, Ш.Бодлер, П.Верлен, Е.Хемінгуей, М.Павич, М.Булгаков, Л.Андрєєв, Г.Сковорода, Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, О.Олесь, Є.Маланюк, В.Сосюра, І.Багряний, В.Барка, Л.Костенко, Д.Павличко, В.Кордун, О.Забужко та інші. Звертаючись до біблійних історій, вони намагаються вирішити актуальні проблеми сучасної їм дійсності.

Книга Буття, перша частина Старого Заповіту, розповідає нам про злочин, скоєний людьми на землі. Син Адама та Єви Каїн вбиває свого брата, але причина цього вчинку Біблією не пояснюється. Каїн кидає виклик Богові, за що має понести покарання – одвічне вигнання. У стародавній книзі порушується проблема непорозуміння між людьми, що призводить до найстрашнішого гріха в історії людства – братовбивства, кровопролиття. Таким чином, можливість вирішити на тлі загадкової історії про двох братів болюче питання щодо взаємопорозуміння людей як між собою, так із вищими силами сприяла популярності сюжету про Каїна та Авеля у світовій літературі. Так, Данте Аліг'єрі перший пояс дев'ятого кола пекла в "Божественній Комедії" [4] назвав "Каїною", за іменем Каїна-братовбивці. Визначний англійський поет-романтик Дж.Г.Байрон на основі сюжету про Каїна та Авеля створює містерію "Каїн" [2], головний персонаж якої прагне з'ясувати сенс життя людини на землі. Його романтичний герой стає на шлях пошуку істини та осягнення космосу. Оригінальну версію подальшої долі братовбивці подає французький поет-символіст Ш.Бодлер у поезії "Авель і Каїн" (збірка "Квіти зла", цикл "Бунт") [3]: він бачить майбутнє за проклятим поколінням Каїна-вигнанця. Цей біблійний персонаж, за задумом Ш.Бодлера, має стати символом непокори. Саме його нащадкам призначено скинути Бога з небес, щоб утвердити силу й могутність душі людини.

Своєрідне переосмислення історії про Каїна та Авеля спостерігаємо і в українському фольклорі. Відомі легенди та перекази про темні плями на місяці, в яких народ вбачає зображення братовбивства. Бог помістив цей знак на небесному світилові, щоб застерегти людей від гріха. Отже, вплив світової літератури та народної творчості зумовив традицію інтерпретації біблійного сюжету про Каїна та Авеля українськими письменниками: І.Франком, О.Олесем, Є.Маланюком, В.Сосюрою, М.Філянським, І.Багряним, В.Базилевським, Н.Давидовською, О.Забужко.

І.Франко у філософській поемі "Смерть Каїна" [CAPut!'] проголошує таку тезу: кожна людина повинна шляхом самовдосконалення і самопізнання прийти до усвідомлення власного "я". Франків Каїн приходить до відчуття абсурдності життя через нерозуміння світу, Бога, себе самого, що спонукає його до неперервного пошуку істини. В.Сосюра, звернувшись до історії про Каїна та Авеля (поема "Каїн" [18]), оспівує красу людської душі, що здатна подолати власні сумніви, морок і темряву та пройти тернистий шлях до пізнання краси життя.

Сучасна українська письменниця О.Забужко неодноразово звертається до традиційного сюжету по Каїна та Авеля, подаючи кардинально нове прочитання сюжету про перше братовбивство. У повісті "Книга Буття. Глава четверта" [9], першому прозовому творі письменниці, відбувається переакцентація ролей Каїна та Авеля і смислу злочину. Авель у повісті О.Забужко – це герой нонконформіст, життєва мета якого скинути з себе тиск тоталітарного суспільства і відкрити душу для краси кохання та мистецтва. Авторка подає оптимістичний футурологічний прогноз: мистецтво має відновити минуле, прокласти шлях до самоствердження особистості. Проблему спокути гріха О.Забужко трактує таким чином: пізнати істину можливо лише через вбивство, що символізує ліквідацію ницого і приземленого начал у душі людини.

При написанні повісті "Казка про калинову сопілку" (1999) [7] О.Забужко звертається не лише до легенди про Каїна та Авеля, яку інтерпретує як історію про сестровбивство. Авторка використовує також казкові сюжети про дідову та бабину дочку і про калинову сопілку. Зауважимо, що згадка про чарівну сопілку наявна також в оповіданні "Сестро, сестро" [9] (написаному в 1992 р. й опублікованому у 2003 р.), де маленька Дарця читає казку: "про те, як зрізали чумаки в лузі сопілку з калини, прийшли в крайню хату, і як хазяйська дочка притулила сопілку до губ, а та й заговорила: помалу-малу, сестриче, грай, не врази мого серденька вкрай, ти ж мене, сестро, зі світу згубила, в моє серденько гострий ніж устромила..." [9, 29]. У "Казці про калинову сопілку" О.Забужко розвиває цей сюжет далі, відходить від зовнішньої форми та змісту фольклорного жанру, залишає незмінними лише компоненти внутрішньої форми і створює, таким чином, літературну казку із суто авторською сюжетно-образною системою.

Використовуючи сюжет про дідову та бабину дочку, О.Забужко знову застосовує прийом переакцентації ролей. У казці письменниці вбивство вчиняє теж бабина дочка, але різниця полягає у змалюванні цього персонажа. Якщо у фольклорі позитивним героєм виступає дідова донька, а бабина – негативним, то у О.Забужко Ганнуся (материна донька) втілює у собі такі риси, як працелюбність, прагнення до справедливості. На противагу їй, батькова дочка, Оленка, є уособленням заздрощів та злості. Інші сюжетні елементи авторка залишає незмінними.

Зазначимо, що у творі О.Забужко синтезовано риси як чарівної, так і соціально-побутової казки. Основною ознакою чарівної казки є наявність опозиційних пар: "чужий" світ людей є дзеркально протилежним відображенням "свого" світу Ганнусі; вродливій старшій сестрі "з місяцем на лобі" [7, 5] протиставляється молодша, "мізиночка Оленка, вже ніяким світилом небесним не одзначена, та й кволенька змалку..." [7, 12]. О.Забужко також не полишає без уваги філософський пласт чарівної казки, у якому розглядаються такі антиномії: життя і смерть, непримиренність правди і кривди, боротьба сутностей і протисутностей. Із соціально-побутовою казкою твір письменниці споріднює етична проблематика (протистояння злотворця і добротворця), використання алегоричного образу Долі, морально-дидактична мета оповіді (викриття вбивці). Але, створюючи власну казку, О.Забужко вводить і специфічно літературні художні засоби: пейзажні описи, психологічні характеристики та мотивації дій героїв повісті, художні деталі тощо.

Традиційний сюжет про Каїна та Авеля у "Казці про калинову сопілку" теж зазнає змін. О.Забужко, за визначенням сучасної дослідниці В.Агеєвої, створює "модерну інтерпретацію фольклорного тексту, історію сестробивства, у якій побутове тло служить для розгортання міфологічного сюжету, жіночої інверсії сказання про Каїна й Авеля" [1, 4]. О.Забужко переносить ролі біблійних персонажів на жіночі постаті з українського фольклору. Вбивцею (Каїном) у повісті постає старша сестра Ганнуся, позначена "Каїновою печаткою" – місяцем на чолі. Жертва (Авель) – це менша, батькова дочка Оленка. За словами самої письменниці, вона звертається до традиційного біблійного сюжету "саме для того, щоб розірвати його зсередини і прочитати цілком "на жіночий лад", тим паче, що конфлікт сестринської любові-ненависті – "це дійсно надзвичайно важлива тема жіночого світу" [6, CAPut!']. Отже, "Казка про калинову сопілку" є феміністичним експериментом О.Забужко, у якому жінка виступає носієм агресії, стає сестровбивцею, причому вона приречена долею спокутувати гріх матері.

Місячна позначка на чолі Ганни наче віщує про те, що "обрано її...на приділ незвичайний, про який людським дітям і не мріяти" [7, 6]. Розповідаючи доньці казки, мати пророкує її майбутнє: Ганні-панні судилося стати князівною. Так, Марія прагне вже у доньчиному житті подолати свій комплекс меншовартості. Ганна має продовжити "герць" матері, на який Марія викликала свого батька і який не закінчила за його життя: "ніби все те, що доля завинила їй, Марії, було взято наборг на одне життя, щоб у наступному, доччиному, повернутися, як у чесній купецькій угоді, із через верх відшкодованим чиншем" [7, 11]. І місяць-молодик на доньчиному чолі, на відміну від баби-повивальниці, яка вбачає у ньому "бусурменське тавро" [7, 5], мати сприймає як Боже пророцтво чудесної долі, призначеної її дитині. Та стикаємось тут з іншою проблемою: мати передає Ганнусі у спадок не лише красу, а й свій комплекс Електри. За життя Маріїного батька конфлікт із донькою не набув розв`язки, вона так і не змогла "довести батькові, яку кривду він їй заподіяв – от щоб знав..." [7, 11]. І тому Ганнуся, на думку матері, має втілити оце "щоб знав" у життя, адже її народжено на кращу долю.

Loading...

 
 

Цікаве