WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Феміністичний дискурс у публіцистиці Олени Теліги) - Реферат

Феміністичний дискурс у публіцистиці Олени Теліги) - Реферат

Позиція Олени Теліги у тодішньому феміністичному дискурсі була позицією жінки-громадянки, яка є зразком високого шляхетного патріотизму. Надія Миронець як упорядник книги творів талановитої української поетеси та активної громадської діячки з приводу статті "Якими нас прагнете?" зазначає: "Марко Антонович, який у середині 1930-х рр. навчався у Празі, у приватному листі до упорядника цієї книги писав: "З коментаря можна мати неправильну думку, що статтю "не доцінено". Це не так: навпаки, принаймні в Празі вона викликала палкі дискусії" [11, 168].

Декларуючи положення: "Українська жінка не сміє замкнутися в своєму теремі і відірватися від цілого многобарвного світу, що лежить поза ним, доки вона цілком не збагне всіх суворих і жорстоких вимог, які той світ ставить до неї і до її родини" [10, 71-72], Олена Теліга піддає гострій критиці культуру, яка відводить жінці другорядну роль. Дослідницю цікавили ті рамки, ті обставини, в яких жінка могла не прийняти статусу вторинної, відстояти себе як особистість. Роль жінки як неодмінно "іншої" в патріархальній спільноті всебічно аналізує С. де Бовуар: "У людському суспільстві панують чоловіки. Вони міркують про жінку, виходячи не з неї самої, а порівняно з собою, не визнаючи її як автономну істоту. [...] Жінку характеризує те, що відрізняє її од чоловіка, але не навпаки: він – головний, вона – другорядна. [...] Категорія "Іншого" така ж споконвічна, як і сама свідомість. У найпервісніших спільнотах, у стародавніх міфологіях зустрічаємо дуалізм у поняттях "Однаковість" та "Інакшість" [12, 29].

На повну силу утверджуючи жіночу цінність національного світу, так само, як і жіночу цінність світу загалом, Олена Теліга з холодним докором зазначає: "...В тих країнах, де мужчина є найбільшим мужчиною – в англо-саксонців – розвинена найбільша пошана до жінки і в суспільнім житті і в літературі" [10, 72]. Для авторки великої поваги заслуговують "герої Лондона, Кіплінга, Могама, Голсворти, ці ж автори і створили галерею жіночих образів – "з'єднання жіночости з мужністю, а коханки з товаришем, що робить з них правдиву людину і прив'язує до них мужчину" [10, 73]. Одержимий вагомістю жіночого "я", фемінізм Олени Теліги постає як один із варіантів. І чи не тому в статті відчувається іронія на адресу самого фемінізму, тобто феміністичних ідей в українському культурному просторі. Вона плекає жіночу "расу", котра уже створила собі ідеал найбільш відповідний добі. Це жінка, "що є відмінним, але рівновартісним і вірним союзником мужчин в боротьбі за життя, а головне – за націю". Адже, "лірична пристрасть жінки буває так само героїчна, як формуюча воля мужчини. Завданням жінки є віднайти її. Мужчина мусить їй в тім допомогти" [10, 77]. Отже, феміністична боротьба має полягати не в тому, щоб відвойовувати щось у чоловіків, а у виборенні умов для найповнішої реалізації природою даних можливостей і здатностей, розкриття своєї неповторної особистої сутності, утвердження жіночої окремішності, відвоювання самої себе, плекання особливого, відстоювання права на свою власну духовну територію і на її розширення – на свій вагоміший внесок в справу національного становлення. Ось чому так радо вітає дослідниця європейський тип жінки, що "силоміць починає вдиратися до літератури України". Це Аглая з "Вальдшнепів" М.Хвильового, "дівчина, що цікавиться цілим широким світом і, збагнувши всі його жорстокі вимоги, прагне дати нове серце, сповнене любов'ю до батьківщини, мужчині, який такого серця не має" [10, 76].

Вольова українська людина в героїчній жінці Олени Теліги, котра готова щохвилини до бурхливого бою, з послідовним бажанням "палахкотіти і запалювати інших" своєю духовною напруженістю, романтикою повинна бути "звеличена і вирізблена якнайяскравіше у нашому письменстві. Однак, причина: "самі не знають, які жінки їм потрібні, якими вони хочуть їх бачити" [10, 77] звучить як почуття ненависті до чоловіка, з яким вона не може випростатись духом і відбивається бажанням нової чоловічої "раси", елітарної породи. Керуючись метою свідомості від душевного бруду шляхом виявлення й пояснення причин, роздуми дослідниці рухаються до катарсисного, духовного злету.

Власне, поєднання ідей патріотизму (українського націоналізму) і фемінізму (жіночої повноправності) було характерним для модерного фемінізму. Одна з найрадикальніших українських феміністок Мілена Рудницька зазначала: "Віра в духовну силу жіночої природи, у питомі жіночі прикмети є характеристична для модерного фемінізму, який вважає, що завданням жінки є внести в суспільне життя нову ноту, надати йому новий напрям, збагатити дотеперішню мужеську культуру" [13, 72]. Визначення "модерного фемінізму" Мілени Рудницької і концепція Олени Теліги свідчать про співвідношення з образом "нової" жінки, з новим еталоном жіночої активності й жіночого призначення. Отже, протест проти традиційних стандартів супроводжувався, в першу чергу, самопізнанням й пошуками власної ідентичності.

У Олени Теліги постанова на пошуки жіночої ідентичності цілком усвідомлена. Аналізуючи перші феміністичні видання і проекти у статті "Сліпа вулиця", вона писала: "Роль української жінки є так само виняткова, як винятковим є положення її краю. Вона мусить бути і його будівничим, допомагаючи мужчинам, і в той же час господинею в житті мужчини" [14, 297]. Дослідниця здебільшого досить скептично ставиться до спроб публікувати суто жіночі видання, вважаючи їх надто вузькими й не приймаючи поблажливості щодо "жіночої літератури". Заангажованість стосовно світу стає дедалі більшою, і водночас все більше виділяється з нього, оскільки зорієнтована на майбутнє. Це плекання особливого права на розширення духовної території, на свій вагомий внесок до скарбниці цінностей. Це особлива концепція на основі саме жіночого підходу, розуміння, психології, мислення. Тому для Олени Теліги "не мають рації ні ті, що бачать місце української жінки лише при господарстві в родині, ні ті, що роблять з неї лише громадську діячку, чи ще гірше – дуже коштовну здобич в руках нещасного знаряддя грошей – мужчини" [...]. І лише та преса, що відбиває життя в усіх його добрих і злих, "субтельних і брутальних", мужеських і жіночих проявах" [14, 87] стане у пригоді жінці. Як бачимо, простежується намагання збалансувати чоловіче та жіноче начала, розвивати генетично законодавчі потенційні національні можливості, які найяскравіше виявляються в культурі, максимально згармонізувати свій талант і здійснитися на високості світового духу.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Теліга О. З нових книжок // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.130-132.

  2. Теліга О. Книжка – духовна зброя // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992.– С.121-123.

  3. Теліга О. Нарозстіж вікна! // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992.– С.146-149.

  4. Павличко С. Український модернізм: риторика теоретичних текстів // Літературознавство: Матеріали ІІ конгресу Міжнародної асоціації україністів (Львів, 22-28 серпня).– Львів, 1993. – С.178-179.

  5. Поспелов Г. Проблемы литературного стиля.– М., Изд. Московского ун-та, 1970.– 330 с.

  6. Салига Т. Високе світло: Літ.-критич. студії.– Львів: Каменяр; Мюнхен: УВУ, 1994.– 270 с.

  7. Сивокінь Г. Починаючи наново, поміркуймо теоретично // Слово і час.– 1992.– № 1.– С.75-78.

  8. Солод Ю. Лицар української державності (Життя і поезія Олега Ольжича) // Українська мова та література.– 2000.– Ч.21 (червень).– С.4-8.

  9. Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1999.– 496 с.

  10. Теліга О. Партачі життя // Теліга О. Збірник. – К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.105-120.

  11. Бердяєв М. Національність і людство // Сучасність. – 1993. – № 1. – С.154-157.

  12. Теліга О. Прапор Духа // Теліга О. Збірник. – К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.140.

  13. Теліга О. Розсипаються мури // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.143-145.

  14. Теліга О. Сила через радість // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992.– С.91-104.

Loading...

 
 

Цікаве