WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вираження супровідних змістових відношень у структурі складносурядних зіставних речень сучасної української мови - Реферат

Вираження супровідних змістових відношень у структурі складносурядних зіставних речень сучасної української мови - Реферат

Для цього є певні підстави, зокрема відмінність цих конструкцій за характером сурядного зв'язку (закритістю/відкритістю) від конструкцій із власне-зіставними відношеннями. Проте інший формально-семантичний параметр цих конструкцій, а саме наявність сполучника а, все ж сприяє тому, що семантику цих речень можна розглядати саме як зіставну. У вирішенні цього питання переконливою є думка дослідників про те, що важливу роль у визначенні загальної семантики відношень у зіставних конструкціях, де можливий і єднальний, і зіставний сполучники, відіграє, окрім формального показника, ще й семантика частин, яка або підтримує, або заперечує семантику засобу зв'язку [7, 32].

Так, у реченні А вечір палить вікна, а синя хмара жаром пройнялася, а синій ліс просвічує вогнем, а вітер віти клонить і співає мені пісні в ушах (М. Рильський) значення сполучника а в цілому підтримується семантикою частин, у яких знаходить вияв зіставлення динамічних процесів, характерних для різних учасників. І хоча цю ж конструкцію можна представити й у такому вигляді: І вечір палить вікна, і синя хмара жаром пройнялася, і синій ліс просвічує вогнем, і вітер віти клонить і співає мені пісні в ушах, проте це буде суперечити комунікативному наміру мовця, який показує різницю в процесах, що відбуваються з різними учасниками в час заходу сонця й індивідуальну реакцію кожного з них на цю подію, а не просто констатує факти, подаючи їх перелік. Крім того, наявність асоціативних зв'язків між компонентами конструкції, а саме контекстуальна синонімія ряду складників у частинах переконливо свідчить, що комунікативним задумом мовця було виразити саме ці тонкі нюанси смислу, пор.: палитижаром пройнятипросвічувати вогнем.

Семантика зіставлення може, як зазначалося, ускладнюватися окремими виявами відношення зумовленості. Можливість виділення допустовогокомпоненту змісту між пропозиціями з домінуючим зіставним відношенням зумовлена тим, що ситуації, які зіставляються, пов'язані між собою ще й логікою допуску. Тобто в одній із частин виражена така ситуація, яка відбувається всупереч тому, про що йдеться в іншій. Ця семантична риса й виступає чинником ускладнення семантики зіставлення допустовим значенням. Так, у реченні Мати стане на неї гримати, а вона жартує, регочеться (Г. Квітка-Основ'яненко) домінуючим семантичним відношенням є відношення зіставності, на що вказує сполучник а та про що свідчить наявність двох асоціативних рядів, але трансформація цього речення виявляє в ньому також допустову семантику, пор.: Хочамати сердиться, а вона регочеться. У реченні Сміються знову трави, квіти... А Сльози ще тремтять на них (О. Олесь), окрім змістового відношення зіставлення, наявне ще й значення допустовості, семантика якого може бути виражена такою схемою: ситуація А відбувається, хоч і не повинна мати місця, тому що ситуація Б суперечить цьому, пор.: Сміються знову трави, квіти, хоч сльози ще тремтять на них.

Своєрідно виявляється допустове значення в конструкції Пропали пани гетьмани, а кобила й порох із'їла (К. Буревій). Семантична трансформація конструкції дозволяє виділити глибинний зіставний зміст, який може бути представлений такими пропозиціями: Раніше коням нічого було їсти, бо пани не дбали про них, а тепер коням взагалі нічого їсти, що навіть порох поз'їдали. Допустове ж значення виникає як наслідок редукції і може бути представлене в такий спосіб: Хоч панів вже немає, а коням усе одно нічого їсти.

Допустове значення наявне й у таких конструкціях, як: Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ (М. Стельмах); Іще не попритухали усі зірочки, а вже наш Кузьма Трохимович і скочив... (Г. Квітка-Основ'яненко); Як там кажуть: по бороді текло, а в рот не попало (Г. Квітка-Основ'яненко); Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густими лісами, а дід усе розказував, а діти все слухали (І. Нечуй-Левицький). В останній конструкції зіставне відношення й допустове фактично рівносильні, пор.: Хоч сонце вже зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густими лісами, проте дід усе розказував, а діти все слухали і Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густими лісами (= все почало дрімати, спало), а дід усе розказував, а діти все слухали (а діти не спали, тому що дід не давав). Проте формальні показники конструкції та смислова паралельність частин, заснована на двох асоціативних рядах, усе ж дозволяє кваліфікувати її саме як зіставний різновид, а не асиметричну допустову конструкцію.

Значення причини також може виявлятися в реченнях зіставної семантики. Умовою того, щоб одна із частин складносурядної зіставної конструкції створила причиновий фон для іншої, є співвіднесеність ситуацій дійсності, виражених у пропозиціях, як причини й наслідку. Щоправда, при цьому причинова зумовленість є опосередкованою, тому що семантично значущии є компонент зіставлення. Наприклад, у реченні І курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далі робити, де води шукати (М. Куліш), пор.: Оскільки курчата без води заливаються, квочка мусить шукати воду, а вона не зна, що далі робити, де води шукати.

Непоодинокими також є випадки, коли між пропозиціями, які за своїм змістом є зіставлюваними, замість передбачуваного сполучника а використовується сполучник і, внаслідок чого актуалізується ще й додатковий змістовий компонент, а саме такий вияв значення зумовленості, як наслідок, наприклад: Їх треба вимести геть, розчавити цю розпусну черву, і на місце їх прийдуть інші (В. Підмогильний). Особливість таких речень із сполучником і становить те, що їх структура, на відміну від єднальних речень відкритої структури, є закритою, а сам сполучник допускає другий сполучниковий елемент, який і експлікує додаткове змістове відношення пор.: Їх треба вимести геть, розчавити цю розпусну черву, і тоді на місце їх прийдуть інші. Використання єднальних сполучників, що містять при собі позицію для другого сполучникового елемента, умотивоване комунікативною метою мовця, який прагне не тільки зіставити дві ситуації, а й показати їхній взаємозв'язок.

Отже, відношення зіставлення досить часто взаємодіє з іншими типами змістових відношень між частинами складних речень різних типів та різновидів, що засвідчує його унікальність як смислового концепту, а з іншого боку, вказує на неабияку продуктивність в процесі створення інших смислових відношень.

Література

  1. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. – М.: Наука, 1988. – 340 с.

  2. Вихованець I.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.

  3. Вихованець I.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. – К.: Наукова думка, 1982. – 219 с.

  4. Гак В.Г. Категория модуса предложения // Предложение и текст в семантическом аспекте. – Калинин: КГУ, 1978. – С. 19-26.

  5. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. – К.: Наукова думка, 1969. – 155 с.

  6. Карцевский С. Об ассиметрическом дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания 19-20 вв. в очерках и извлечениях. – М., 1965. – Ч1.

  7. Крейдлин Г.Е., Падучева Е.В. Взаимодействие ассоциативных связей и актуального членения в предложениях с союзом а // Научно-техническая информация. – Серия 2. Информационные процессы и системы. – 1974. – № 9. – С. 31-37.

  8. Крейдлин Г.Е., Падучева Е.В. Значение и синтаксические свойства союза а // Научно-техническая информация. – Серия 2. Информационные процессы и системы. – 1974. – № 10. – С. 32-37.

  9. Ломакович С.В. Роль лексики у формуванні змісту складного речення // Лінгвістичні дослідження.Наук. вісник. – Вип. 3. – Харків: ХДПУ, 1997. – С. 149-153.

  10. Ломакович С.В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові: Дисертація... д-ра філол. наук. 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т. – Тернопіль, 1993. – 382 с.

  11. Ломакович С.В. Семантична організація займенниково-співвідносних речень у сучасній українськіймові. – К.: НМК ВО, 1993. – 73 с.

  12. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемніпитання. – К.: Вища школа, 1994. – 670 с.

Loading...

 
 

Цікаве