WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Маскулінність як основний вияв поетики романів Ю.Андруховича - Реферат

Маскулінність як основний вияв поетики романів Ю.Андруховича - Реферат

Таким чином, гра-балансування триває. У такому стані і залишається герой після розв'язки. Це характерний стан для людини постмодерну.

Отже, Ю.Андрухович на прикладі образу Оттo фон Ф. показує внутрішній світ і буття постколоніального маскулінного суб'єкта, який відчуває на собі загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв'язків у світі, падіння людства у безодню, де немає шансів на спасіння. Залишається лише можливість повернення додому, що символізує "новий початок". У такий спосіб українська постколоніальна людина в особі постмодерніста Ю.Андруховича шукає свою національну ідентичність, вибудовуючи безкінечні ілюзії та міфи, а його герой намагається довести й закріпити за собою статус маскулінної постмодерної особистості.

Головний герой "Перверзії" Станіслав Перфецький, як і герої попередніх романів Ю.Андруховича, не позбавлений маскулінності.

Стах – людина постмодернізму, людина в масці, щоразу в новій. Тут постмодерністський герой "без сутності" комбінується з героєм-учасником карнавалу. Але кожна з масок відбиває ніби одну зі сторін особистості, не відкриваючи усього багатства ликів. Цей мотив реалізується через багатоіменність героя. Стах Перфецький має безліч імен, прізвиськ (П'єр Долинський, Птах Кайфецький, Глюк„ Блюм, Врубль, Штрудль, Шнобль, Жора Кур, Слава Днів, Хуан Перес та інші): "А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам" [1, 145]. Кожне з імен по-різному ідентифікує героя щодо часу його існування, національності, приналежності до суспільного прошарку. Кожне з цих імен стає маскою героя, визначаючи його поведінку в певних ситуаціях.

Стах Перфецький є втіленням карнавального духу святкової свободи з веселою плутаниною рольових форм, неймовірно напруженою емоційністю: "Ледь усміхнений, дещо іронічний, проте лагідний, у неприродно відстовбурченому навсібіч фраці, Стас колюче просвердлює нас крізь монокль своїм лівим оком. Праве око дивиться тепло і доброзичливо, струменіє любов'ю" [1, 13]. Пристрасна натура героя гіперболізується: він - фантастичний музика, що співав, грав майже на всіх музичних інструментах світу ("але найдосконаліше грав на наших душах - на цих, геть невидимих неозброєним оком струнах своїх шанувальників танедругів" [1, 11]), грав з найвідомішими "рок-групами, симфонічними квартетами, вуличними джазистами, перуанськими мандрівними музиками"; він – незупинний поет-імпровізатор, що "кайфує" від словопромовляння, тому поетичні книжки, "немов камені, вилітали з його душевної пащі"; він – неперевершений коханець: дванадцять найкращих коханок голосять по ньому, коли він вирушає зі Львова; найдотепніший мандрівник, він проводить найгучніші подорожні акції у "впертому, невпинному і непомильному" просуванні на Захід; він – геніальний політолог, котрий знає безліч мов (англійську, німецьку), точніше безліч слів у кожній мові; він "постійно ризикував – майном, талантом, життям" ("Майже всі його акції, ці ескапади зухвалості, виконувані привселюдно, в оточенні телевізії та відеопіратів, обіцяли повний провал, однак завершувались повним тріюмфом" [1, 11]); вінможе декламувати вірші, грати, співати, може бути ким завгодно: агентом на конспіративнії квартирі, танцюристом у стрилтиз-клубі, гробарем, містиком і навіть жінкою. Н.Зборовська у статті "Завершальний карнавал Юрія Андруховича" пише: "Стах Перфецький представлений "акулою" в океані життя, що пожадливо хапає кожний його порух, кожну присутність" [1, 92]. Його еротичне почуття скероване на весь світ, на його предметність, тілесність: "Але я, напевно, не витримаю до Венеції. Всього забагато – цих гір, зеленої трави, не баченої ще з вересня, цих арій... цієї Ади, напівобернутої, ось її вухо, вушко, просвічене наскрізь, воно наливається соком музики, теплою спермою музики, італійськими голосами, ось лінія шиї переходить у плече, ось волосся, здається фарбоване, ясно-каштанове, а тепер руки, долоні..." [1, 33]. Свідомість героя скрізь і всюди демонструє першість почуттєвості і пасивність раціональної настанови: "Мені тяжко вигадувати якісь пояснення. Мені легше просто споглядати і пошепки перелічувати: кермо, дорога, трава, шия, плече, напівоберт, напіввигин, напівсон, напівпотяг, напівлюбов" [1, 36].

Таким чином, функція головного героя в тексті, яка в розкритті буттєвого задуму митця завжди відігравала важливу роль, у сучасній літературі відчутно змінюється і набуває зовсім іншого значення. Якщо Перфецький і Отто фон Ф. є втіленням постмодерністської маскулінності, стаючи виразниками авторської позиції, діючи у тексті, насамперед, як засіб, предмет гри, то герої "Рекреацій" відбивають "кризу маскулінності", інфантильність і розгубленість чоловіка кінця ХХ століття.

Література

  1. Андрухович Ю. Перверзія. Роман. – Львів: Класика, 2000. – 292 с.

  2. Андрухович Ю. Рекреації. Романи. – К: Час, 1997. – 287 с.

  3. Гундорова Т. Ностальгія та реванш. Український постмодернізм у лабіринтах національної ідентичності // Кур'єр Кривбасу. – 2001. –№44. – С.165-172.

  4. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – С.271-295.

  5. Кіяновська М. Мотиви кінця культури, смерті та апокаліпсису в романі Ю.Андруховича "Рекреації" // Молода нація. – 1999. – №12. – С.217-229.

  6. Ключевська Я. На "Святі Воскресаючого Духу" // Слово і час. –1997. – №11-12. – С.107-109.

  7. Кон І. Чоловіки, які змінюються у мінливому світі // Ї. Незалежний культурологічний часопис. – 2003. – №27. – С.6-48.

  8. Конелл Р. На захист маскулінності // Ї. Незалежний культурологічний часопис. – 2003. – 27. – С.60.

  9. Міщук В. І прийде Свято Воскресаючого Духа // Слово і час. – 1993. – №6. – С.86-89.

  10. Пахаренко В. Нариси української поетики (Додаток до газети "Українська мова та література"). – 2002. – №4. – С.67-74.

Loading...

 
 

Цікаве