WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду - Реферат

Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду - Реферат

Другий роман трилогії – „Буря" – ближчий до історичної правди. Зростає авторитет Б.Хмельницького серед козаків, він вже безумовний лідер і потай очолює підготовку до повстання. Ці події штовхають підступну Олену до Данили Чаплинського, ворога Богдана. Польска шляхтянка не в змозі зрозуміти його патріотичних волелюбних прагнень, вона мріяла про зближення Богдана з панством, навіть про його нобілітацію. Розчарувавшись в своїх надіях, Олена вже лине думкою в розкішні покої підстарости Чигиринського, знаючи, що заради неї закоханий Чаплинський готує напад на хутір Хмельницького, мовчить і чекає. Невдовзі "наїзд" було здійснено, а його головна винуватиця стає пані Чаплинською. Поховавши змордованого шляхтою сина, випадково уникнувши засідки Чаплинського, Хмельницький вирушив до Варшави, шукати правди в сеймі. Але почув там тільки сміх і жартівливі побажання знайти собі нову коханку. "Как раненый лев со стоном и рыканьем мечется в клетке и в бессильной ярости грызёт железные прутья и свою рану, так с искажённым от боли лицом стонал с хрипом в горле Хмельницкий, словно жалуясь, что не может разрушить одним взмахом руки этого пышного города, построенного кровопийцами... "Месть, месть до смерти!" – проносилось ураганом в его мозгу и сметало все мысли, все ощущения в один звук, в один стон" [7, 183, 178]. М.Старицький відразу ж пов'язує велику особисту трагедію Богдана з остаточним вирішенням головної справи його життя. Ще у варшавському шинку, заливаючи душевний біль горілкою, він лине думкою на Україну. Внутрішній монолог героя висвітлює читачеві витоки й мотиви його майбутніх рішень і вчинків: "Паркоксизм ярости, вспыхнувший у Богдана в посольской избе и бушевавший всю дорогу, начал, видимо, утихать и давать место определённому решению, зародившемуся в душе его давно, при разгроме Гуни, при зареве пожаров Потоцкого и Вишневецкого, при лужах родной крови; решение это возрастало смутно при ужасах насилий, следовавших за приговором на Масловом Ставу, и созрело ясно на этом сейме. Мысли Богдана приняли более спокойное течение, и он уже мог анализировать события, подводить итоги, делать выводы... – Да суди меня бог, если я думаю мстить за свои лишь обиды, они побледнели перед всеми другими, перед оскорблениями, наносимыми вере, моим униженным братьям... О, за эти обиды я подниму меч и положу свою голову!.." [7, 184- 185]. Зневажене кохання, здається, тепер лише жевріє десь у глибинах душі, тяжкі вагання залишились позаду – перед ним велика мета. Автор вводить нові портретні характеристики героя, акцентуючи увагу читача на вагомому повороті сюжету – в очах Богдана грає відвага і радість, на смуглявому обличчі горить енергія, голова піднята власно і гордо. Перед нами той самий Хмель, хто колись бив турок під Каменцем і на морі, в Синопі та Кафі, хто шарпав молдаван та угорців, а тепер підіймає погноблений народ на святу справу. І лише насамоті він не може вгамувати жгучий біль і лише самому собі говорить: "За всех и за неё!" [7, 199]. Тільки найближчі друзі знають, що загін Морозенка шукає на Волині запеклого особистого ворога Хмельницького – Данилу Чаплинського та його дружину... І тільки в хвилини глибокого нічного спокою постає перед ним образ Олени, яка знов стала Марилькою, прекрасний та брехливий, що обіймає то його, то суперника. І тоді знов шалена жага помсти поглинає гетьмана і він з болючою насолодою малює в уявленні приниження і кари для неї.

Непомітна боротьба, яку веде Хмельницький з самим собою, ускладнюється, стає дедалі болючішою і нестерпнішою в третьому романі трилогії "У пристани". Сюжет роману набуває нових авантюрних рис, знов віддаляється від зображення історичної низки подій. Гетьман одержує листа від підступної Марильки з палкими запевненнями в любові і серце вже готово повірити в новий обман – її, слабку, увезли насильно і ніякої зради не було. Серед розмаїття сумних почуттів вже десь бринить і радість. Автору в повній мірі вдалося передати емоційну напруженість душевного життя свого героя: "Мягкий сумрак ласкал утомлённого гетмана, а слова письма, выжженные в его сердце, самовольно и властно выплывали из тьмы огненными знаками, и мятежные мысли снова стали кружиться над его головой, – всё, что притаилось было в его душе, подавленное силою потрясающих событий, – и жажда опьяняющей ласки, и боль оскорблённого самолюбия, и крик мести, – всё это теперь проснулось и билось в груди... Как искра в бочку пороха, упало оно в душу гетмана и произвело в тайниках её разрушительный взрыв: всё, что хранилось в них, – рассудок, воля, обида, – всё разметалось и исчезло в этом вспыхнувшем пламени..." [8, 422-423]. Особисті почуття, що вирвалися з-під контролю гетьман-ської волі, мають руйнівні наслідки. Меч, що було піднято для боротьби з гнобителями народа, двічі похитнувся. Вперше – Богдан зупиняє штурм Збаража, щоб повернути собі насолоду бути разом з коханою жінкою. Нове примирення не принесло щастя і спокою гетьману. Вдруге – після чергової зради Олени і її страти герой знов втрачає владу над собою і над подіями. Напередодні доленосної для країни битви під Берестечком він п'є, поринувши у відчай, проводить час з відьмами та чаклунами. І Бог відступається від Богдана – він переживає величезну поразку на полі битви, віра у Хмельницького в народі й серед найближчих друзів похитнулася. Перед ним знов довгий тяжкий шлях до нових звитяг.

Уважний погляд на романи трилогії дає підставу твердити, що М.Старицький дає читачам привід пересвідчитися в згубності людьских пристастей і в наявності потаємних причин та мотивів поведінки людей, які творять історію.

У написаному за радянських часів романі Івана Ле "Хмельницький" знов змальовані трагічні обставини нападу на рідний дім майбутнього гетьмана. Знов перед нами польська шляхтянка Гелена, "кумася Хмельницька", як її названо в романі. Гелена – бідна сирітка, що живе й виховується в родині Богдана, допомагає його хворій дружині Ганні вести хазяйство, виховувати дітей. У тяжку годину випробувань польска кров і шляхетський гонор нагадують про себе, Гелена поринає у вир інтриг, стає шпигункою в домі Хмельницького. І.Ле не піддає свого героя випробуванню любов'ю, він – лише зраджений вихованцею батько. Образ гетьмана цілком відповідає художнім вимогам радяньскої епохи – впевнено йде народний обранець до великої мети, не знаючи вагань, любовних страждань і пригод, вболіваючи лише за долю України, присвятивши себе справі її визволення. Він не має права на помилки і досить швидко викриває і знешкоджує підступну панянку.

Саме так – викриттям і знешкодженням небезпечного ворожого агента в гетьманській столиці Чигирині – завершується життя католички пані Гелени в романі Натана Рибака "Переяславська рада". Як і романісти-попередники, Н.Рибак вважав цю жінку, другу дружину гетьмана, його злим янголом. Закони масштабного епічного твору передбачають наявність любовної лінії в його художньому світі. І Н.Рибак розробляє її, поєднавши з авантюрно-детективними традиціями шпигун-ського роману. Автор не повідомляє нічого про походження героїні, її попередне життя та історію знайомства з Хмельницьким. Факти про її минуле дуже скупі: "Була собі проста, звичайна красуня шляхтянка Гелена. Мріяла про Варшаву, про розкішне вбрання, про рицаря у латах... Взяв її за дружину сотник Хмельницький. Любив її безтямно... Жили тихо, мирно, спокійно. А він, Богдан, все чимсь своїм турбувався, ходив замислений, суворий, їздив кудись, зникав на тижні, замикався з якимись брудними козаками... А що вийшло з того? Змушений був тікати з Суботова. Чаплицький спалив хутір, викрав її. Чи було їй погано за Чаплицьким? Ні, не може вона цього сказати. Вінчалися вони в костьолі... Жила Гелена весело, безтурботно, – ні клопоту, ні вагань. Признатися по щирості, було навіть спокійніше на душі, ніж з Хмельницьким" [4 , 213]. У гетьманському палаці вона опинилась знов з веління святої католицткої церкви, доручення якої пообіцяла виконувати, мріючи про золото, тріумф і славу в Варшаві, подорож до Риму. Зустрівшись з Богданом, каялась і запевняла, що під загрозою смерті стала дружиною Чаплицького. І суворе серце Хмельницького пробачило, повірило, "станула в якусь мить крига в очах, і іскри ніжності бризнули з них, наче з багаття, завихореного степовим вітром" [4, 214]. Так, підглядаючи та підслуховуючи, потай читаючи важливі бумаги, живе поряд з Богданом "пані гетьманша", струнка, повновида чорнява жінка з очима, в яких мигтять недобрі зеленкуваті вогники. Ворожі інтиги обплутують його, кількість ворогів зростає, небезпека загрожує його справі, найближчим друзям і життю – в коштовному медальйоні, що носить Гелена – отрута, приготована отцями-єзуїтами.

Loading...

 
 

Цікаве