WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду - Реферат

Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду - Реферат

Обидві з приведених вище концепцій не залишилися поза увагою українських романістів. Віддаючи данину часу, в якому вони жили і творили, письменники досить своєрідно відобразили в художніх текстах свої погляди на зображувану історичну постать і мотиви її вчинків.

Першим твором, у якому історичні події епохи тісно пов'язані з особистими почуттями козацького лідера, стала вже згадувана нами російськомовна трилогія М.Старицького. Добре обізнаний з обставинами життя й діяльності Б.Хмельниць-кого, письменник змальовує його велику любов в образі чарівної юної польської панянки Марильки. При цьому М.Старицький іде шляхом "батька" історичного роману Вальтера Скотта і в повній мірі використовує авторське право на художню вигадку, реалізує настанову на підсилення зацікавленості читача. Головний герой постає перед нами як справжній лицар – красиве мужне обличчя, горда постать, багатий одяг та зброя, велетень-кінь. Занурений у вир подій, пов'язаних з боротьбою козаків за свої привілеї, Богдан передчуває свою любов, вона являється йому в чарівних, казкових снах то як янгол небесний, то як граційна постать зі співучим голосом, що наповнює серце солодким тремтінням, вгамовує душевний біль, тугу та стомленість. Ця дивна істота охороняє Богдана у кривавій боротьбі з чудовиськами, що загарбали рідний край, а сни повторюються в найнапруженіші періоди життя, повного небезпек. Спочатку невідомий образ приходить посеред засніженого степу, вночі, під час бурану, вдруге – в казематі Кодацької фортеці, де ув'язнений Богдан чекає смерті, потім пророцькі сни оволодівають ним на Запорожжі, де, обраний наказним атаманом, він готує козацьку флотілію до морського походу на турецькі береги. Саме під час цих зборів скалічений запорожець Грабина розповідає Хмельницькому про своє трагічне життя – шляхетсяке минуле, приховані скарби, викрадення циганкою його єдиної доньки, яка, ймовірно, була продана в Кафі в гарем. Знов блискавкою промайнув перед Богданом знайомий вже образ-мара – золотисті локони, очі, мов волошки... Він дає побратимові клятву знайти його втрачену доньку, захистити її права, а решту скарбів віддати справі визволення України. Так у житті Хмельницького нерозривно поєднуються особисті справи і суспільне служіння. Відчуття фатальної таємниці посилюється, обставини невипад-ково збігаються і поволі ведуть героя до головної зустрічі його життя. Події в романі розгортаються швидко – вже в перші дні походу козаки захопили турецьку галеру, що прямувала з Кафи до Босфору. Дівочий крик, що прорізав вогонь і галас битви, віп'явся Богданові в серце, щось знайоме й рідне здалося йому в тому голосі. Занімівши в захваті перед неземною красою юної полонянки, він уже знає, хто вона... Вона – його мрія, його доля...

Розвиваючи на яскравому історичному фоні насичений авантюрний сюжет, М.Старицький із майстерністю психолога вдається до детального аналізу почуттів, що охопили Хмельницького. "Опьянёнными от восторга глазами смотрел Богдан на свою новую дочку; в груди его бушевала безумная радость, сердце сладостно билось, каждая жилка дрожала от счастья и млела... Сначала он возмутился было приливом нежданного чувства, неподобавшего закалённому казаку, семьянину; но потом оправдал его обязанностями побратима, клятвой, данной товарищу, что он будет любить и жалеть его дочь, как свою, а потом... потом он уже и не стал сдерживать бурного потока, охватившего его огненной лавой..." [6, 392]. "Богдан не хотел и боялся сознаться, что этот прелестный полувзрослый ребёнок произвёл на него, закалённого в бою казака, неотразимое впечатление. И трогательная забота о судьбе этой панночки, и нежная привязанность к ней объяснялись и оправдывались им клятвою, данною умирающему товарищу, – заменить сиротке отца... Но, тем не менее, все эти чувства мутили его ум трудными вопросами..." [6, 416]. „Богдан в умиленье не отводил глаз от этого распускавшегося цветка и незаметно, невольно упивался сладкой отравой" [6, 387].

Спочатку читачі сприймають Марильку очима Богдана, крізь призму його бачення й почуттів. Поступово автор розширює спектр засобів створення цього складного образу – це портретні деталі, міміка та жести, вміння грати й перевтілюватися, її внутрішні монологи, характеристики інших персонажів. Змінюється кут зору читача на героїню. В гармонійний образ янгола проникають демонічні риси. Ще перебуваючи під впливом своїх віщих снів, Богдан запитує сам себе: хто йому являється – янгол небесний чи сатанинське видіння, потім автор підкреслює щось котяче (а значить, відьмовське), щось лукаве в поведінці вже існуючої, реальної Марильки – гнучкий стан, м'які граційні рухи, звичка лежати, звернувшись клубочком, горнутися до Богдана, чаруючи його. "Инстинктивно, смутно сознавала Марылька, что производит впечатление своею красотой, и это сознание зажигало уже в детском сердце женскую радость, вызывало неведомый ещё восторг торжества власти; эти новые впечатления и смущали юную душу, и пробуждали врождённое полячке кокетство" [6, 387], „Она, полудитя ещё, уже начинала себя чувствовать женщиной, могущей своими чарами опьянять до экстаза других, даже старцев. Шепот страстей начинал бессознательно просыпаться в её сердце и манить чем-то таинственным, обаятельным, тем более что праздный ум её в одиночестве питался лишь фантазиями да волшебными сказками, полными заманчивых, неизведанных наслаждений" [6, 399-400].

Відьмовське в жіночому образі посилюється завдяки другорядним на перший погляд, але, насправді, дуже суттевим подіям – ворожка з Чортового Яру віщує Богдану нові доленосні події в житті після чотирирічної розлуки з Марилькою, одержаний невдовзі від неї лист дивовижними пахощами чарує і вабить скинути з себе тягар відповідальності за долю України, пробуджує темні почуття, бажання звернути з тяжкого шляху боротьби і лише пити з солодкого джерела кохання. "В его жизни и в общественных интересах минута была серьёзна; вершилась судьба горячо любимой им родины... Он напрягал все свои думы, чтобы разрешить предстоящие задачи, выбрать вернейший путь, предугадать будущее, но свое-вольные думы мятежно рвались и уносили его из тернистого пути в сказочные убежища неги и райских утех" [6, 564].

Нова зустріч з Марилькою відбувається у Варшаві, куди Богдан прибув для таємних перетрактацій з королем і канцлером Оссолінським. Побачення з коханою таємні і від того ще більш отруйні для героя. Гарячі хвилі невгамовної пристрасті затуманюють високу мету, не дозволяють зібрати розсіяні думки, він вже не в залі перетрактацій, він мріє увезти дівчину з собою. Поведінка Хмельницького під час варшавського візиту зумовлена напруженою внутрішньою боротьбою між особистими почуттями й обов'язком перед козацтвом. Таке ж фальшиве становище бентежить його душу й після поверенення додому: співчуття до страждань смертельно хворої дружини і, поряд з горем – радість нової любові, що рветься з грудей. Збентежений силою своїх почуттів, він ще не бачить і довго ще не побачить за маскою янгола справжне обличчя тої, яку так безтямно кохає. Цьому заважає те, що Марилька приймає православну віру і бере нове ім'я – Олена. Це підступне перевтілення щиро зворушує Богдана, він не відчуває обману. А ось читач вже помічає злі або лукаві вогники, що час від часу спалахують в очах дівчини, читає її корисливі підступні думки, що володіють нею і рояться в прекрасній голівці, ще не сказані нікому. Після смерті Богданової дружини вже й мешканці Суботова вражені метаморфозою: від покірної, люб'язної дівчини не залишилось нічого – лише зневажливий погляд холодних очей. Так, у чеканні нових бурхливих подій автор залишає свої героїв у першому томі трилогії. Значно наближає бурю саме перетворення Марильки в Олену (Троянську!!!).

Loading...

 
 

Цікаве